ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Про тварин«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Інна Волосевич «Про хлопчика»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерВолодимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Три казочки у в'язочку»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Казки Скандинавії»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Ростам і Сохраб»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Казки Японії»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Пустиннікова Ірина

Пустиннікова Ірина
Народилася і живе у Кам’янці-Подільському. Філолог за освітою. З дитинства обожнювала подорожі і мистецтво, пізніше захоплення рідним краєм з хоббі переросло в професію. Автор найстарішого краєзнавчого сайту ua-нету «Замки і храми України» (http://castles.com.ua/). Статті для журналів «Мир туризма», «Карпати», «Фокус», «Панорама», «Світ Карпат», «Большая прогулка», місцевої та всеукраїнської преси. Учасник кількох фотовиставок в Україні та однієї в Бразилії :).  

Почуто від автора:
«Моє дитинство прийшлося на ті часи, коли дитячих садочків в Кам‘янці було вдвічі більше, аніж зараз — і туди були черги. Тож щоранку мене, заспану, мама відводила в садок від її заводу, що знаходився майже в іншому кінці міста. А забирав мене з цього дитячого кількагодинного рабства, як правило, дідусь. Додому ми поверталися через Старе місто. Якщо уявити траекторію моїх щоденних походів „дім-садок-дім”, то вийде правильний трикутник: витягнута в струну гіпотенуза проспекту вранці, броунівський рух дитячого майданчика вдень, два катети, до фортеці та звідти додому, перерізані гнучкою стрічкою Смотрича, ввечері.
Уявний центр трикутника припадав на площу Ринок. „Дивись, тут, перед ратушею колись Устима Кармалюка карали сотнею різок! А о-он там, біля вірменського торгового дому – будівля колишньої духовної семінарії. Її закінчив не лише батько Ф.Достоєвського Михайло, а й мій улюблений поет Степан Руданський”. Мені 5 років. Мені цікаво. Вже.
Хто зна, з яких інгридієнтів складається коктейль наших дорослих уподобань та пасій. Даю приблизний рецепт свого: закоханий у рідний край дідусь, приправлені романтичним флером залишки шляхетного минулого, старі путівники Україною, які мама привозила з численних походів комсомольської юності, — і місто. Застиглий в середньовічній комі Кам‘янець, над яким час, починаючи з епохи бароко, пролітав тихо й якомога непомітніше, майже не залишаючи артефактів свого плину. Природа і сіре каміння замкових стін зливаються в екстатичних, але втомлених за віки обіймах. Тут все не так.
...Дев‘яності принесли процес напіврозпаду Союзу. Історичний факультет нашого пед-інституту, давню мою мрію, турбуленції перехідного періоду підкидували як на американських гірках, а в мене з дитинства поганий вестибулярний апарат. Тому зі своєю золотою медаллю йду на філологічний, щоб за кілька років дипломованим вчителем англійської мови повернутися туди ж, де вчилися я, моя мама та моя бабуся.
Робота як щоденний подвиг — геройство, яке допускається лише при повній відсутності інших кандидатур та вакансій. Абсолютне  щастя приносить не так вже й багато речей. У першій трійці — подорожі Поділлям. Смішна вчительська зарплатня та ще смішніші підробітки витрачаються на бензин, книги та фотографії. Здається, я зрозуміла, що хочу робити в житті.
Злам тисячоліть мало хто відчув так, як я. Для мене в 2000-му насправді почалась нова епоха. В Кам‘янці з‘явився інтернет. З‘являється нік, який виходить за межі онлайну в реальне життя — Блекі.
Сайт... ну, так, так, сайт. Не дивлячись на технологічний кретинізм, я пробую щось самотужки наваяти в інтернеті. На 2001-ий рік матеріалів з поїздок зібралося стільки, що питання каталогізації світлин, інформації та відчуттів встало дуже гостро. Так і з‘явились „Замки і храми України".
І я все так само подорожую краєм. Знаєте, що таке свобода? Це коли теплий ранок перетворюється на ще більш теплий день, за плечима рюкзак, кілька гривень в кишені — і вся Західна Україна перед тобою».

Книжки видавництва «Грані-Т»:




© 2006—2017 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація