ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Олесь Ільченко «Наші птахи»Про тваринІнна Волосевич «Про хлопчика»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Казки Скандинавії»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Три казочки у в'язочку»«Ростам і Сохраб»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«Казки Японії»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







В чому особливість сучасних дітей? RSS

30 листопада, 2011

 

Сучасні діти добре поінформовані, «комп’ютеризовані», вільні від стереотипів, розумні, не закомплексовані, псевдобезпритульні та динамічні. На актуальне запитання відповідають автори «Граней-Т»: письменники Олесь Ільченко, Лариса Денисенко, Галина Вдовиченко, Зірка Мензатюк, Леся Воронина, Андрій Кокотюха, Іван Андрусяк, Ірен Роздобудько, Оксана Лущевська, Наталя та Валерій Лапікури, Леонід Сорока, художники Ольга Кузнєцова, Надія Дойчева-Бут, Ольга Гаврилова, Ольга Московченко і казкотерапевт Катерина Єгорушкіна.

Олесь ІЛЬЧЕНКО, письменник


– Величезна кількість сучасних дітей змалку на «ти» з комп’ютером, вони з дитинства знають, що таке «ай-пад» і «ай-под». Тому їхній світогляд, звісно, суттєво інакший, ніж у дорослих, і разюче відрізняється від «докомп’ютерних людей», віком від 50-ти років і старших. Діти з нормальних сімей загалом розумніші за дорослих, мають більше знань і вмінь у певних сферах. Власне, так і має бути, бо формальний поступ людства ґрунтується саме на позитивних змінах поколінь. З іншого боку, сучасні діти часто вже в ранньому віці знають, що таке секс (а не кохання, любов, на жаль), алкоголь, наркотики.

Ольга КУЗНЄЦОВА, художниця

– Особливість сучасних дітей у тому, що вони багато в чому поінформовані більше, ніж ми в їхньому віці. Читати в 5 років стає нормою, діти липнуть до Інтернету. Я не знаю, добре це чи ні.

Лариса ДЕНИСЕНКО, письменниця


– Усі різні, звісно. Але можна дещо завважити. Я вестиму мову тільки про міських дітей. Вони технічно обізнані, з технікою їм набагато легше знайти спільну мову, ніж із людиною. Ніж із батьками, вчителями, друзями. Вони гіперактивні – дуже багато діток, які просто не знають, що робити зі своєю шаленою енергією. Вони не вміють вигадувати ігри, тому що дуже багато пропонується готових ігор. Утім варто тільки розпочати вигадувати з ними – вони вмикаються!

Вони дуже самостійні та одночасно розгублені. Вони не знають, наскільки ми потрібні їм та для чого нас створено, – адже ми постійно зайняті. Вони не розуміють, чим ми так зайняті, – найпростіше то пояснювати заробітком та грошима, але це не дуже правильна позиція. Вони – індивідуалісти, на відміну від нас, тому їм важче спілкуватися, але легше відстоювати свою позицію.

Але вони все одне залишаються дітьми, котрі можуть щиро сміятися з речей, людей та слів, реготати з яких дорослі вважають незручним або безглуздим заняттям.

Катерина ЄГОРУШКІНА, казкотерапевт


– Вони народилися в часи шалених ритмів та інформаційного перенасичення, тож швидко все вбирають, опановують нове... Ще вони дуже щирі. З одного боку, зменшення ролі авторитетів у сучасних дітей ускладнює життя і батькам, і вчителям. А з іншого – діти відверто можуть сказати, що їм подобається, а що – ні. Одна моя подруга, яка навчає дітей англійської, оповідає, що сучасні діти потребують дуже швидких, активних і цікавих забав, тож буває непросто… А тільки-но в неї починається криза уяви – дитина може підійти і сказати: «Мені нудно!». От і все…

На жаль, у сучасних діток і проблем вистачає… Часто вони змушені зарано відповідати на дорослі питання, миритися з ситуацією розлучення батьків, нестачі якісної уваги тощо… Також зросла кількість діток із проблемами розвитку…

Надія ДОЙЧЕВА-БУТ, художниця



– Не думаю, що це покоління вже має серйозні біологічні відмінності. Попри весь надлишок інформації, воно не адаптоване до її засвоєння. Звідси – втрата ефекту новизни й очікування. Звісно, одиниці пішли шляхом особистісного розвитку, використовуючи надані можливості; але більшість –шляхом примітивізації. Це насамперед залежить від сім'ї. Нині відчутний розрив і в культурній сфері. Спостерігається таке явище як псевдобезпритульність, коли дитина належить Інтернету. Інформація все ж має бути контрольованою. Я в цьому відношенні сноб.

Галина ВДОВИЧЕНКО, письменниця



– Вони помітно вільніші від стереотипів, навіть якщо дорослі їх уперто їм нав’язують. Вони від народження впевнено поводяться з мобілками, «ай-падами», «ай-подами», комп’ютерами та розмаїттям сучасної техніки. Їхня логіка, пам’ять та парадоксальне мислення шокують. Але вони потребують уваги батьків та впливу книжок, і щоб батьки їм ті книжки читали або розказували казки та історії, хоча б перед сном.

Зірка МЕНЗАТЮК, письменниця


– Це діти телебачення і комп'ютерних ігор; вони воліють мати готову яскраву картинку, а не напружувати уяву. Але поза тим вони щирі й довірливі, вразливі й співчутливі, готові любити і дуже хочуть, щоб любили їх. Вони інакші, бо й світ, у якому вони живуть, інакший, – але в них така ж, як і колись, світла ранима душа.

Леся ВОРОНИНА, письменниця


– Сучасні діти менш закомплексовані, аніж їхні мами-тати, набагато розкутіші й безтурботніші. А ще вони мають колосальний вибір, якого не було в їхніх батьків, не кажучи вже про бабусь та дідусів. Інтернет дає практично необмежений доступ до будь-якої інформації, агресивна реклама спокушає дитину все новими й дедалі досконалішими комп’ютерними іграми і, щиро кажучи, коли я бачу десь на книжковому ярмарку дівчат і хлопчиків, які без принуки самі беруть до рук і з цікавістю читають книжки, в мене перехоплює подих від хвилювання. «Отже, є для кого писати», – подумки кажу я собі, полегшено зітхаю і біжу додому дописувати чергову книжку.

Десь із місяць тому я була на зустрічі з двома симпатичними американськими дядечками – представниками фірми, яка продукує електронні дитячі книжки. Ті дивовижні книжки може читати, гратися з ними й трансформувати за власним бажанням будь-яка дитина. І дядечки запевняли нас, що паперові книжки вже відмирають і скоро зовсім відімруть. Залишаться лише ті, що перетворяться на арт-об’єкти, на витвір мистецтва. І от я сиділа в затишній залі Музею книги та друкарства, слухала впевнені голоси американських прихильників прогресивних технологій і уявляла, що раптом в усьому світі відімкнуться комп’ютери. Просто хтось всемогутній і незбагненний клацне пальцями – і світ повернеться до свого первісного докомп’ютерного стану. І що тоді врятує людство від цілковитого здичавіння і знищення? Авжеж, ви вгадали – найпростіша, найзвичайніша, традиційна книжка. Найгеніальніший винахід людства.

Андрій КОКОТЮХА, письменник



– Вони живуть у перенасиченому інформацією, навіть дещо агресивному просторі. Сільські пасторалі, городи та пасовиська вже не для них, навіть якщо вони й живуть у селах. Адже в сільських хатах є ті ж телевізори, і діти, хоч-не-хоч, кориґують свої уявлення про світ із телевізора. Мета книжки: відповідати цим уявленням, стати жвавішою, перехоплювати ініціативу в телевізора – тільки тоді дитина навернеться до книжки.

Ольга ГАВРИЛОВА, художниця


– Cучасні діти мало читають. Просто так склалося, що тепер є багато речей, які заміняють книжки. Передовсім це комп’ютер.

Іван АНДРУСЯК, письменник


– У тому, що вони сучасні:)))

Який світ довкола – такі й люди в ньому живуть. У нинішньому світі багато можливостей – а тому легко в ньому загубитися; багато спокус – а тому важко зберігати себе; багато інформації – а тому дитина швидше дізнається про те, як незатишно в ньому бути дитиною.

Нинішній світ створений дорослими «під себе» – і ділитися ним із дітьми вони наміру не мають. Навпаки: своїми дебільними ініціативами на кшталт школи з шести років і садочка мало не від народження ці страшні дорослі старанно, систематично й методично відбирають у дітей дитинство.

Особливо моторошні три категорії дорослих:

1) політики;
2) кандидати педагогічних наук;
3) мисливці.

Дорогі друзі, стережіться їх! Не дозволяйте їм навіть близько підходити не лише до своїх дітей, а й до себе!!!

Тому що дорослість заразна...

Ліки від неї лише одні: погуляйте за руку зі своєю дитиною на свіжому повітрі, повідповідайте на геть усі її «чому?», «як?» і «навіщо?» – а повернувшись додому, почитайте разом з нею добру дитячу книжку. Лише так ви врятуєте і себе, і їх – дітей!

Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця


– Вони «комп’ютеризовані», більш прагматичні й не дуже багато читають, адже в них немає зрозумілих їм мотивацій для того, щоб багато читати. Дорослі їм не пояснюють, для чого це треба, хоча й наполягають – «Читай!».

Оксана ЛУЩЕВСЬКА, письменниця


– Швидкість. Рух. Сучасність змушує не лише дорослого, але й малого мати багато обов’язків. Також, навіть у порівнянні з моїм дитинством 80-90-х, сучасні діти мають великий доступ до інформації. Це, як на мене, перевага й недолік водночас. Перевага – бо дається можливість більше пізнавати, недолік – бо інколи немає часу на те, щоб зупинитися.

Наталя та Валерій ЛАПІКУРИ, письменники


– Сучасні діти просто зобов’язані бути розумнішими, ніж ми в їхньому віці – це неодмінна умова прогресу. Але більшість дорослих, на жаль, роблять усе – свідомо чи несвідомо, то інше питання, – щоб діти підростали озлобленими, жорстокими вовченятами, в яких рефлекси замінюють розум.

Ольга МОСКОВЧЕНКО, художниця



– Увагу сучасних дітей дуже складно затримати, тому треба подавати звичайну книгу незвичним методом:)

Леонід СОРОКА, письменник


– Особливість сучасної дитини, яка виросла на телебаченні, коміксно-комп’ютерній субкультурі, – звичка до динамічних сюжетів, до того, що називається «екшн». І, відповідно, відсутність звички до вдумливого, неспішного читання. Схоже, що і в книжці сучасних дітей часто цікавлять або події, або те, що вони називають «прикольним», незвичайним.

Записала Тетяна Терен




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація