ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Казки Японії»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Олесь Ільченко «Наші птахи»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерБіблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«Казки Скандинавії»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Ростам і Сохраб»Інна Волосевич «Про хлопчика»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Три казочки у в'язочку»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Про тваринЯрослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Кохання до волошки та мандрівка до Африки, які змінять світ RSS

10 січня, 2012

 

На «Буквоїді» з’явилась рецензія на повість відомого литовского письменника Вітаутаса В. Ландсбергіса «Любов коня Домінікаса» в чудовому перекладі українською Дмитра Чередниченка. «У морі дитячих книжок не все можна назвати Дитячою Літературою, а відтак — дати до рук дитині. Проте є й такі книжки, з яких саме й виростають світогляди. Вони — як перше причастя Істиною, бо вчать Доброти, Любові, Краси».

Новонароджене україномовне видання книжки литовського письменника Вітаутаса Ландсберґіса «Любов коня Домінікаса» безумовно стане подією і явищем у житті кожного поціновувача справжнього — красивого і глибокого водночас — слова. Цей автор українському читачеві вже знайомий, адже кілька років тому в перекладі нашою мовою вийшла його «Мишка Зіта», що зуміла в обгортці захопливого сюжету та вишуканого авторського стилю подати й витончену міжнародну політичну сатиру (сам же автор — не більше не менше, а син екс-президента Литви, і чим вам не альтернативна модель, яким шляхом можуть іти нащадки політичних еліт?).

Презентований сьогодні новий герой — кінь Домінікас аполітичний до певної міри, проте його активна соціальна позиція просто вибухова в сконцентрованості глибоких смислів. Чому? Відповідь проста: Домінікас надто впізнаваний, бо списаний із нас самих. Автор навіть кілька разів неначе обмовляється під час розповіді про Домінікаса: «...втомлений, змучений, наче кінь...» чи «І вирішив тоді кінь Домінікас підвести голову й померти сміливо — як умирають справжні чоловіки...» У нього ті самі страхи, ті самі захоплення, і та ж сама любов, заради якої можна долати безліч доріг: «...якщо любов, то тут уже нічого не вдієш...».

Герой влучно підмічає абсурди тваринного світогляду, а нам чомусь (?) ніяково перед Домінікасом: «...одна-друга романтична корова, звісно, снуватиме собі всілякі таємні сподівання вийти заміж за якогось підприємця верблюда... І розуміють корови, що ніде не дінуться — доведеться виходити за понурих ревучих бичків... але потім вони діждуться красивих теличок і бичечків, і тоді одного красивого сонячного дня вони зрозуміють, як усе-таки добре, що не вийшли вони ні за бегемотиків, ні за верблюдів, а обрали... чорноробів, мовчунів биків, які мало балакають, але роблять багато... А які великі їхні серця!»

Підкуповує також Домінікасова безапеляційна ... національність. Литви у цьому дитячому тексті його дійові особи не уникають, не цураються, а навпаки, - живуть нею і прагнуть її так, ніби поза нею вони перестають бути собою. Без пафосу, без кричань і маніфестів, просто, бо по-іншому бути не може — «...він уже вдома, уже в Литві...». Можна говорити про функцію виховання патріотизму, а я скажу лише, що Домінікас мені подобається...

Стільки дорослих спостережень і висновків із них утиснути в милий сюжет дитячої оповідки, може далеко не кожен. Такий екзюперизм, критична філософічність кожної фрази підкуповує з перших акордів твору і не відпускає ще якийсь час після прочитання. Про подібні твори кажуть, що в них є два паралельні виміри: те, що написане для дитини, і те, що для дорослих, проте саме про цю книжку хочеться сказати, що в ній усе — для того, аби в дитині засіятись і прорости, а ще дати гарні плоди — доброго, справжнього, красивого.

На жаль, я не знаю литовської, проте з упевненістю можу стверджувати, що українською Ландсберґіс звучить чудово. У перекладі неперевершеного Дмитра Чередниченка, здається, передано і колорит, і настрій автентичного твору. Читаючи, розкошуєш багатством мови, а деякі слова і фрази навіть смакуєш, беручи собі на озброєння. Навіть починаєш вірити, що Домінікас родом не тільки з Литви, а трішки і з України. Можливо, так воно і є, адже перекладав «Любов коня Домінікаса» Дмитро Чередниченко серед волошкових лук... Волині, на берегах озера Світязь, що за переказами має литовське коріння своєї назви. Може, й думалось перекладачеві в той момент про наші волошки, наших коней, нашу любов. Віритимемо, що відтепер у Домінікасові буде трішки й українських мрій.

Так, у цій книзі є чого повчитися.

Так, цю книгу я неодмінно читатиму зі своїми дітьми.

Джерело: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/12/27/071753.html




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація