ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Три казочки у в'язочку»«Ростам і Сохраб»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Казки Скандинавії»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Казки Японії»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Про тварин«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Інна Волосевич «Про хлопчика»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Олесь Ільченко «Наші птахи»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерІван Андрусяк «Зайчикова книжечка»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Чи переможе електронна книга друковану? RSS

12 січня, 2012

 

Це запитання останнім часом звучить напрочуд часто, однак актуальності не втрачає. Кількість читачів, які купують букрідери, зростає – та чи вистачає вітчизняному читачеві електронних книжок українською мовою? І що особливо цікаво: чи буде електронним майбутнє книжок для дітей? Принаймні всі експерти «Граней-Т» налаштовані оптимістично: діти й надалі матимуть змогу не просто читати книжки, а й розглядати, гортати, шелестіти ними, торкатися до них і навіть їх… гризти.

Марина ЧАЛА, педагог:

– Сподіваюся, що ні... Так само, як телебачення не перемогло ні театр, ні велике кіно. І електронна, і друкована книги розвиватимуться і матимуть свого читача. Особисто мені близька і одна, й інша форми. Все залежить від тексту, задач читання, настрою, оточення.

Марися РУДСЬКА, художниця:

– Питання не в перемозі, а в зміні ставлення. З популяризацією електронних книг друкована книжка перестає бути лише носієм текстової інформації, а отже, в ній має бути щось більше.

А діти хоч і схильні швидше за батьків освоювати нові технології, але все ж залишається той вік, коли книжку треба не лише почитати, а й погризти, коли цікавіше гортати сторінки і детально розглядати малюнки.

До того ж, на мою думку, дитяча електронна книжка має змінитися набагато суттєвіше, недостатньо просто оцифрувати текст та ілюстрації, її потрібно буде робити інтерактивною, ігровою. Та оскільки на складні завдання йде більше часу, то читачі ще довго віддаватимуть перевагу друкованій дитячій книжці.

Галина ЦИГАНЕНКО, психолог, психотерапевт:

– Яке хитре запитання! Воно мені нагадало відому фразу з фільму «Москва сльозам не вірить» – про буцімто перемогу телебачення у всіх сферах людського життя. Особисто для мене ці два пристрої (якщо книгу можна так назвати:) не конкурують між собою: вони мають власні функціональні ніші – окремі, зручні, кожне свою. Реальна паперова книжка – це особливий аромат читання, запах типографії, в якому присутнє особливе авторське звучання. Останнє зберігається за будь-яких умов, навіть тоді, коли над цією книгою попрацює багато інших людей (художник, редактор, коректор, перекладач тощо). Хіба можна зрівняти цю чуттєвість книги з комп’ютером чи електронним пристроєм? З якою насолодою можна, зручно вмостившись на дивані, загорнутись у ковдру, читати вподобану художню чи професійну літературу, а потім – креслити чи малювати олівцем на полях свої особисті рефлексії у вигляді заміток-записок. Натомість електронна книжка – це пристрій, що розширює можливості читання та опрацювання. Вона значно легша за вагою, місткіша (в ній поміщаються сотні-тисячі книг), вона із сучасними функціональними зручностями: прослуховування, перегляду, а то й запису. Мені особисто подобаються її переваги.

Ольга КУЗНЄЦОВА, художниця:
– Електронна книжка повністю не переможе друковану, але відчутно похитне її позиції. Напевно, друкованими залишаться якісь подарункові видання, альбоми, книги для маленьких дітей.

Павло КУРИЛО, дизайнер:

– Електронна книга переможе книгу друковану і періодику однозначно, але залишиться ніша для маленьких, мистецькі альбоми. А решта книговидання перейде у дорожчий елітний підрозділ – дуже якісної і дорогої книги.

Зірка МЕЗАНТЮК, письменниця:

– Не люблю бути Сивіллою, та й говорено на цю тему немало. Маємо вже чимало прикладів, як воно відбувається з появою нових технічних можливостей. Мікрофон не знищив опери; записи музики не зробили зайвими «живі» концерти. Перемоги не буде, бо й немає війни – просто з'явилася ще одна форма існування літератури, яка має свої переваги: електронний варіант дешевший, не захаращує квартири. Деякі літературні новинки я й сама воліла б читати в електронному вигляді. А то прочитаєш – і зберігати не хочеться, і викинути не піднімається рука.

Колись на презентації до мене підійшов хлопчина, який читав книжки з бібліотеки, а ті, що найдужче сподобалися, купував у книгарнях та на книжкових ярмарках, щоб мати їх під рукою. Коли книжка стає другом, з нею не хочеться розлучатися, вона потрібна поруч, причому не віртуальна.

Надія ДОЙЧЕВА-БУТ, художниця:

– До певної міри це було б непогано – економія енергоресурсів і таке інше. На папері виходили б лише високохудожні якісні видання. Але поки що навіть інтернет не всім доступний. Я особисто люблю друковану книгу, бо для мене важливим є включення всіх органів чуття. Сторінки запам'ятовуються на дотик, тоді як віртуальна інформація не структурується і зміщується, залишається в «космічному інтернеті». Сучасні діти, напевно, в більшості візуали. Але, як відомо, органи і системи, що не використовуються, втрачають дієздатність. Закон тотальної економії. Можливо, колись людство обмінюватиметься інформацією телепатично. Якщо взагалі продовжить існування. Думаю, на наш вік паперової книги вистачить.

Олесь ІЛЬЧЕНКО, письменник:

– Гадаю, переможе – в царині белетристики, звичайного чтива, чи навпаки – серйозних монографій. Друкована книга залишиться як сувенір, як подарункові видання. Ну і для маленьких дітей, поки вони не візьмуть до рук рідери нових поколінь (із кольоровими тривимірними рухливими ілюстраціями та іншими дивовижами), звичайна книжка поки що буде першим кроком до читання.

Наталія та Валерій ЛАПІКУРИ, письменники:

– Це однаково, що питати, чи переможе телебачення театр. Або ще давніша дискусія: чи зникне театр із появою кіно. Думаємо, все зрештою вже стає на свої місця. Електронна література, поза сумнівами, займе належне їй місце у повсякденному житті — і за рахунок компактності (2 тис. книжок у одній «читалці»), і, що дуже суттєво, за рахунок ціни. На жаль, із нашими податковими мудрагелями хороша друкована книга стає дорогущим антикваріатом уже в момент друкування. Та й лісів залишається все менше і менше. Принаймні ми були одними з перших в Україні літераторів, які видали кілька своїх романів саме в електронній версії. Практично нічого на цьому не заробили, бо електронну книжку «пірати» крадуть набагато ефективніше з мережі, ніж друковану з бібліотеки чи книгарні, – але маємо без усяких там дипломатично-економічних проблем свого читача від Австралії до Канади. Це втішає.

Леонід СОРОКА, поет:

– Звісно, плач за паперовою книжкою стоїть вселенський. І підстави для тривоги є. Але всі прогнози все ж зводяться до того, що якщо острів паперових книжок піде під воду, то все ж найдовше на поверхні океану лишатимуться паперові книжки для дітей, оскільки дитяча книжка, крім утилітарної функції як носій тексту, має ще й естетичне значення як витвір мистецтва. Для дитини улюблена книжка як улюблена іграшка – в ній важливо все: розмір, малюнки, тип паперу, навіть запах… Усе те, чого електронна книжка позбавлена.

Андрій КОКОТЮХА, письменник:

– Ні. Те, що можна помацати та погортати, завжди у вигіднішому становищі. Живе завжди перемагає мертве. Хоча, якщо дитина відчуває потребу читати електронну книгу і тим самим дає їй життя, – це краще, ніж не читати нічого. Будь-який текст живий, поки його читають.

Катерина ЄГОРУШКІНА, казкотерапевт:

– Частково – так. Але важко говорити про перемогу чи поразку, адже це просто різні форми існування Книги (як чоловік і жінка – різні форми існування людини). Якщо читач є, то поразки бути не може. Гадаю, що література, яка швидко читається (романи, детективи, захоплююча проза), скоріше перейде в електронний формат і витіснить друковану продукцію. А от книга як мистецька річ (а особливо – дитяча книга) навряд чи дуже втратить. Я гадаю, друкована книга житиме і вийде на новий рівень, у ній буде більше мистецтва (для вибагливих читачів) або ж «цяцьок-прибамбасів» для пересічного читача.

Ольга ГАВРИЛОВА, художниця:

– Це можливо. За умови значного здешевіння електронних книжок. Але якщо це станеться, то ще дуже нескоро.

Підсумувати міркування експертів ми попросили літературного редактора видавництва «Грані-Т», письменника Івана АНДРУСЯКА:

Здається, всі – принаймні всі книжні люди – вже перегоріли «війною форматів», і звичайні прагматичні міркування взяли гору: не «або-або», а «і-і». Їдучи, скажімо, у відрядження, а чи й просто в метро, зручніше закинути в сумку тоненький рідер, ніж товсту книжку – все одно в потязі годі читати щось мудре, а детектив чи белетристика однаково сприймаються що на папері, а що на екрані. Зрештою, одвічна проблема книжника – що робити з поганими текстами? – вирішується елементарно: файлик «убиваєш» легко, не морочачись, тоді як викинути книжку, навіть кепську, не піднімається рука… Зате коли береш до рук томик поезій (от поезія в електронному форматі – це для мене збоченство! ну або не поезія…), чи коли дитина просить тебе почитати їй на ніч – і таким чином зацікавлюється світом книжки, привчається до читання, – отоді вже про рідер і мови бути не може, бо тоді вже «грають» і запах, і дотик, і колір, і мова, і все, про що сказали наші експерти…

Насправді ж белетристика, легке чтиво – це не наш, «Граней-Т», профіль. Нам цікаво творити саме те, що має запах, смак, музику, гармонію – причому як дитяче, так і доросле… Звісно, серед наших книжок є і серія «Дивний детектив», і серія фантастики, бо їх так само потребують наші читачі; тож ми не виключаємо, що в майбутньому (можливо, навіть у дуже недалекому майбутньому), коли з дотриманням авторських прав у нашій країні буде не так кепсько, ми зробимо й цифрові версії деяких наших видань, які найкраще до того надаються. Та все ж передовсім ми воліємо творити саме таку книжку, яка «ставить» дитині смак, – а отже, мусить торкатися цілої гами почуттів і відчуттів, які наразі можливо передавати лише на папері.

До речі, навіть наша «Людина в (м)асьці», хоч і народжена в мережі та зберігає весь її колорит, – а по-моєму, на папері сприймається зовсім інакше. Глибше! «Вийшовши» з цифри, вона при цьому набуває тих гуманістичних конотацій, які безпосередньо в цифрі загубилися б…

Підготувала Тетяна Терен




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація