ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Про тваринІван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Казки Скандинавії»Олесь Ільченко «Наші птахи»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Три казочки у в'язочку»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Казки Японії»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Ростам і Сохраб»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Інна Волосевич «Про хлопчика»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Світ у масці, або (М)аська знову серед нас RSS

12 січня, 2012

 

Тижневик «Народне слово» сьогодні опублікував рецензію Святослава Костельника на «книгу без автора» «Людина в (м)асьці». За словами автора «художня література – властиво, те, що зветься «красне письменство» – це значною мірою (може, й не передовсім – але неодмінно значною мірою) робота з мовою. А мова – це напрочуд мінливе середовище, це стихія... Останнім часом ця стихія змінюється дуже активно, часом навіть радикально. І одна з функцій літератури – реагувати на ці зміни, «освоювати» їх і впливати на них – у всіх можливих і неможливих сенсах упливати».

Я не сказав би, що мені подобається чимало тих мовних трансформацій, які останнім часом проявляються, – деякі з них, як на мене, є мутаціями, які ведуть у «глухий кут». Коли, скажімо, один усім відомий йолоп бовкнув «йолка» замість «ялинки», – то це було «ніяково смішно» (і смішно, і ніяково, що в нас такі йолопи «н’юзмейкерствують») лише якихось хвилин 5, ну від сили день-два. Але коли за рік це повторюють і повторюють, перестаючи називати ялинку ялинкою навіть у позаполітичному контексті, – то це не може не насторожувати… Зрештою, це лише один із прикладів мовних мутацій – може, й не найпоказовіший, просто «актуальний». А таких прикладів – різного ґатунку – навіть не сотні, а десятки тисяч. І чи не найбільше в цьому сенсі «докладає зусиль» Інтернет, онлайн-спілкування, де мова ламається, кришиться, біснується, шизіє, ґлюкає; подекуди, можливо, навіть перестає бути мовою в будь-якому іншому сенсі, крім «засобу комунікації» (як відомо, ця функція мови – м’яко кажучи, далеко не єдина). Так, це не всім подобається. Не лише «хронічним філологам», а й просто людям, які займаються зовсім іншими, негуманітарними речами, – але МоВаВкАнТаКтЄ (вибачте, ще один приклад) їх як культурних людей просто дратує. Одне слово, є дуже багато прецедентів – і література мусить щось із цим робити, якщо вона не хоче загубитися в сучасному світі й змарґіналізуватися остаточно й безповоротно. Література приречена на це реагувати! Але як?! Цього наразі достеменно не знає ніхто. А тому єдине, що залишається письменникам – методом експерименту, проб і помилок шукати шляхи художнього реагування на цю мовну ситуацію.

Саме таким експериментом і є проект видавництва «Грані-Т» – «книга без автора», названа «Людина в (м)асьці», яка побачила світ в останні дні минулого року. У формі діалогів в ICQ тут робиться спроба художньо дослідити мовні мутації і трансформації, що виникають у процесі сучасного Інтернет-спілкування (не лише в ICQ, а й у будь-якій іншій подібного штибу програмі чи соціальній мережі). І не лише мовно – а й емотивно. Бо проблеми мережевого спілкування ті ж самі, що й живого, – лише ще більше загострені, ще більше «заМасковані»... Одначе пристрасті (може, саме через позірну легкість «заМасковування») напрочуд бурхливі. «Аська дозволяє гратися з людьми, за прикладом того, як кішка грається іноді з мишею. Але гра з людськими почуттями, з людськими емоціями видається доволі жорстокою та неоднозначною. Така гра нарешті набридає навіть самим учасникам. Промовистим є фінал цієї історії кількох людських узаємнень, представленої перед читачем самими учасниками. Останніми двома реченнями цієї книги є питання й відповідь двох людей із реальності. Марина (Ice Queen із ICQ) зустрічає свого італійського коханого, й він їй дарує справжню італійську карнавальну маску. Дівчина приміряє цю маску, а потім питає: «– Як краще? – Краще без маски, – посміхнувся чоловік і обняв маленьку Маринку». Побавитися можна у будь-що, але найголовніше: вчасно вийти з простору гри, повертаючись до реальності, суворої та ніжної водночас; місцями – страшної, але, все-таки, єдино можливої для кожного з нас, – писав критик Олег Соловей.

Ясна річ, такий формат художнього тексту годі вважати якоюсь «панацеєю» абощо – це не більше, ніж художній експеримент. Але й не менше – тому що цей експеримент дає сучасній людині змогу поглянути на саму себе, таку всю «розсучаснену», й збагнути, що вона просто людина – така, якою була, є і буде стільки, скільки відміряв їй Бог, а не залежно від швидкозмінних технологій. Нині нерідко можна почути, що в нас дуже мало літератури, зверненої до сучасних підлітків і присвяченої актуальним для них поняттям, символам і «житейським сценаріям». Очевидно, що новий проект видавництва «Грані-Т» намагається в такий спосіб бодай почасти заповнити цю лакуну. Себто бодай почати розмову з цією авдиторією не на рівні «ги-ги», а зацікавлено і з почуттям відповідальності.

Джерело: http://www.slovo-unp.com/index.php?subaction=showfull&id=1326373371&archive=&start_from=&ucat=6&i=cult




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація