ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Казки Японії»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерОлександр Макаров «Курс юного антиквара»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Ростам і Сохраб»Інна Волосевич «Про хлопчика»«Казки Скандинавії»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Три казочки у в'язочку»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Про тварин


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Світ у масці, або (М)аська знову серед нас RSS

12 січня, 2012

 

Тижневик «Народне слово» сьогодні опублікував рецензію Святослава Костельника на «книгу без автора» «Людина в (м)асьці». За словами автора «художня література – властиво, те, що зветься «красне письменство» – це значною мірою (може, й не передовсім – але неодмінно значною мірою) робота з мовою. А мова – це напрочуд мінливе середовище, це стихія... Останнім часом ця стихія змінюється дуже активно, часом навіть радикально. І одна з функцій літератури – реагувати на ці зміни, «освоювати» їх і впливати на них – у всіх можливих і неможливих сенсах упливати».

Я не сказав би, що мені подобається чимало тих мовних трансформацій, які останнім часом проявляються, – деякі з них, як на мене, є мутаціями, які ведуть у «глухий кут». Коли, скажімо, один усім відомий йолоп бовкнув «йолка» замість «ялинки», – то це було «ніяково смішно» (і смішно, і ніяково, що в нас такі йолопи «н’юзмейкерствують») лише якихось хвилин 5, ну від сили день-два. Але коли за рік це повторюють і повторюють, перестаючи називати ялинку ялинкою навіть у позаполітичному контексті, – то це не може не насторожувати… Зрештою, це лише один із прикладів мовних мутацій – може, й не найпоказовіший, просто «актуальний». А таких прикладів – різного ґатунку – навіть не сотні, а десятки тисяч. І чи не найбільше в цьому сенсі «докладає зусиль» Інтернет, онлайн-спілкування, де мова ламається, кришиться, біснується, шизіє, ґлюкає; подекуди, можливо, навіть перестає бути мовою в будь-якому іншому сенсі, крім «засобу комунікації» (як відомо, ця функція мови – м’яко кажучи, далеко не єдина). Так, це не всім подобається. Не лише «хронічним філологам», а й просто людям, які займаються зовсім іншими, негуманітарними речами, – але МоВаВкАнТаКтЄ (вибачте, ще один приклад) їх як культурних людей просто дратує. Одне слово, є дуже багато прецедентів – і література мусить щось із цим робити, якщо вона не хоче загубитися в сучасному світі й змарґіналізуватися остаточно й безповоротно. Література приречена на це реагувати! Але як?! Цього наразі достеменно не знає ніхто. А тому єдине, що залишається письменникам – методом експерименту, проб і помилок шукати шляхи художнього реагування на цю мовну ситуацію.

Саме таким експериментом і є проект видавництва «Грані-Т» – «книга без автора», названа «Людина в (м)асьці», яка побачила світ в останні дні минулого року. У формі діалогів в ICQ тут робиться спроба художньо дослідити мовні мутації і трансформації, що виникають у процесі сучасного Інтернет-спілкування (не лише в ICQ, а й у будь-якій іншій подібного штибу програмі чи соціальній мережі). І не лише мовно – а й емотивно. Бо проблеми мережевого спілкування ті ж самі, що й живого, – лише ще більше загострені, ще більше «заМасковані»... Одначе пристрасті (може, саме через позірну легкість «заМасковування») напрочуд бурхливі. «Аська дозволяє гратися з людьми, за прикладом того, як кішка грається іноді з мишею. Але гра з людськими почуттями, з людськими емоціями видається доволі жорстокою та неоднозначною. Така гра нарешті набридає навіть самим учасникам. Промовистим є фінал цієї історії кількох людських узаємнень, представленої перед читачем самими учасниками. Останніми двома реченнями цієї книги є питання й відповідь двох людей із реальності. Марина (Ice Queen із ICQ) зустрічає свого італійського коханого, й він їй дарує справжню італійську карнавальну маску. Дівчина приміряє цю маску, а потім питає: «– Як краще? – Краще без маски, – посміхнувся чоловік і обняв маленьку Маринку». Побавитися можна у будь-що, але найголовніше: вчасно вийти з простору гри, повертаючись до реальності, суворої та ніжної водночас; місцями – страшної, але, все-таки, єдино можливої для кожного з нас, – писав критик Олег Соловей.

Ясна річ, такий формат художнього тексту годі вважати якоюсь «панацеєю» абощо – це не більше, ніж художній експеримент. Але й не менше – тому що цей експеримент дає сучасній людині змогу поглянути на саму себе, таку всю «розсучаснену», й збагнути, що вона просто людина – така, якою була, є і буде стільки, скільки відміряв їй Бог, а не залежно від швидкозмінних технологій. Нині нерідко можна почути, що в нас дуже мало літератури, зверненої до сучасних підлітків і присвяченої актуальним для них поняттям, символам і «житейським сценаріям». Очевидно, що новий проект видавництва «Грані-Т» намагається в такий спосіб бодай почасти заповнити цю лакуну. Себто бодай почати розмову з цією авдиторією не на рівні «ги-ги», а зацікавлено і з почуттям відповідальності.

Джерело: http://www.slovo-unp.com/index.php?subaction=showfull&id=1326373371&archive=&start_from=&ucat=6&i=cult




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація