ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерЯн Твардовський «Ще одна молитва»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Три казочки у в'язочку»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Про тварин«Казки Скандинавії»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Казки Японії»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Інна Волосевич «Про хлопчика»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Ростам і Сохраб»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







«Захід-Схід» знайомить з письменницею Оксаною Лущевською та її книгою із серії «Життя видатних дітей» RSS

17 січня, 2012

 

Мистецько-літературний портал опублікував інтерв’ю Наталки Малетич з молодою авторкою Оксаною Лущевською про вибір і правдивість історій з життя видатних дітей. Письменниця вирішила розповісти школярам про дитинство відомого мореплавця Христофора Колумба; вченого-натураліста Чарльза Дарвіна; видавця, який першим створив книжечки спеціально для дітей – Джона Ньюбері; українську письменницю, авторку лібрето до відомих дитячих опер «Коза-Дереза» і «Пан Коцький» Дніпрову Чайку та американську журналістку і письменницю, яка першою з американців була удостоєна Нобелівської премії, – Перл Сайденстрікер Бак.

– Оксано, чим ти керувалася, вибираючи собі героїв до книги з серії ЖВД?

Серцем. Тому я й написала в передмові про шлях, обраний серцем. Я вважаю, що коли дуже хотіти займатися улюбленою справою або бажати стати кимось у житті (це не обов’язково має бути професія), то треба цілеспрямовано до цього йти. І завжди треба слухатися серця. Довіряти йому. Ці видатні «діти» ставили собі мету з дитинства та йшли до неї. Часом їх вела доля, а часом вони самі обирали шляхи. Але всі дороги були обрані їхніми серцями. Також я хочу сказати, що ілюстрації до цієї книжки створювала Інга Леві. Мені здається, що ми з нею разом відчули серця цих чудових дітей. Хоча ми з Інгою ще не мали нагоди зустрітися, але, спілкуючись в процесі роботи над книжкою, я була вражена, як швидко ми всі – я, Інга та герої оповідань – знайшли спільну мову.

– Якими джерелами користувалася, щоб зібрати інформацію про дитинство цих відомих людей?

Мені стали у пригоді здебільшого біографії, мемуари, інтернет-ресурси. Також книжки самих авторів, не всіх, звісно. А ще настрій, відчуття… Чесно кажучи, до кожної видатної «дитини» я підходила індивідуально.

Так, інформацію про Христофора Колумба здебільшого шукала у публіцистичних книжках. Утім вони мало що мені дали. Ну хто знає про Колумба напевно?! Потому я керувалася складеною для себе таблицею з основних даних про його дитинство. Усе інше – побут, родину, місцевість – намагалася уявити. Я також читала багато про Геную. Дивилася різні відеозаписи, слухала музику.

А ще мої власні дитячі згадки про море – вони теж допомогли багато. Дитиною я з батьками щороку їздила на море, в Одесу або в Затоку.

Море є також і в оповіданні про Чайку Дніпрову. З дитинством Людмили Олексіївни Василевської-Березіної було не дуже легко. Я зверталася до кількох дослідників її творчості, але вони мало що сказали саме про дитинство цієї письменниці. Утім твори Чайки Дніпрової говорять за неї. Вони – тонкі, ніжні, ліричні. У певний момент мені здалося, що я повністю відчула її меланхолійний настрій. Тому, як на мене, оповідання про дівчинку-пташку, бо вона ж нею була, вирізняється певною лагідністю.

Щодо Перл Сайденстрiкер Бак, то я прочитала приблизно п’ять-шість книжок про неї. То були професійні дослідження її життя та творчості. Але її настрій я відчула тільки тоді, коли прочитала її власні книжки для дітей. «Різдвяна книжка Перл Бак» стала тим джерелом натхнення, яке я так довго шукала в книжках інших авторів. Перл Сайденстрiкер Бак була дуже щирою, відвертою, простою. Любила Батьківщину й вірила в Бога. Любила Китай і всіляко допомагала тамтешнім діткам. Загалом вражає її доля. Вона стала матір’ю для дев’яти дітей різних національностей! Також мій досвід проживання за кордоном допоміг у написанні цього оповідання. Тобто, я знаю з власних відчуттів, як то жити у двох місцях відразу й любити їх одночасно. Також сама не раз відвідувала американські «чайна тауни», китайські райони і навіть мала нагоду бачити танці левів та водіння дракона. Увесь цей досвід – як прочитаний, так і власний – склався в оповідання. Щодо Чарльза Дарвіна, то я читала його щоденник і біографію. Ці два джерела – основні. Також світлини на різних сайтах допомогли уявити його побут. Ще є сайт з повним зібранням творів Дарвіна з якого я теж використовувала деякі матеріали.

Для історії дитинства Джона Ньюбері стали в пригоді байки Езопа, а також перша дитяча кишенькова книжечка самого Ньюбері, що зберігається в кількох примірниках в американських бібліотеках та архівах. Також я читала дослідження про те, яким було дитинство тих часів. І це допомогло створити належну картинку. А ще – хто з нас не мріяв мати невеличку кишенькову книжечку в дитинстві?! Певно, всі створювали блокнотики, куди записували всілякі цікавинки. Тобто мені допомогло ще й оте природне дитяче бажання носити книжечку «біля самісінького серця, у кишені своєї сорочки!»

– Чи правдивий епізод з дитинства Дарвіна, коли він зробив вибух у лабораторії?

– Та напевно, що правдивий! Яка експериментальна лабораторія обходиться без хоча б одного маленького (чи великого) вибуху?! Тим паче, коли два бешкетники повсякчас втікають зі школи заради того, щоб провести ще, ще, ще… іще один експеримент. Дарвін у своїй біографії згадує про лабораторію і про те, які цікаві експериментальні «капості» вони з братом там робили. За це у школі його прозвали Газом. Звісно, насправді щодо цього епізоду спрацювала моя фантазія. Але мене неможливо переконати, що того вибуху ніколи не було.

– Яка частка правди, а яка – вимислу в цій книжці?

– Якщо довіряти джерелам, якими я керувалася, то можна сказати, що ця книжка дотримується фактів десь на 60 %, а відсотків 40 тут вимислу. Це художні оповідання. І дуже хотілося б, щоб у них відчувалося художнє слово. Гадаю, жодні біографії чи мемуари так не передадуть справжні емоції та переживання, як художній твір.

– В яких з описаних країн ти побувала?

Якщо не припиняти фантазувати, то можна сказати, що в кожній! Але, направду, тільки в трьох: у нашій рідній, Польщі та США. Ми з чоловіком багато подорожували по США, тому цей досвід вдалося відтворити в оповіданні про Перл Сайденстрiкер Бак. Як і Перл, я побувала біля океанів (власне, біля двох: Тихого і Атлантичного), проїхала каньйони, засніжені гори штату Колорадо... Коли я вдруге приїхала до США, то замість того, щоб летіти літаком з Північної Кароліни до Колорадо, я вирішила їхати автобусом. Подорож тривала близько трьох днів. Але скільки всього я побачила! Пригадується, в кожному новому для мене штаті я купували листівки, які зображали головні міста чи місця штату. Навіть зібрала була певну колекцію. Дуже люблю штат Західна Віргінія – домівку Перл Сайденстрiкер Бак. Там красиво восени. В Китаї я не була. Але, як уже згадувала вище, мала нагоду побувати в китайських містечках тут, у Штатах. Найкраще китайське містечко, як мені здалося, в Бостоні. Сподіваюся, що до Генуї, Редінґа та Шрусбера шляхи ще мене поведуть.

Джерело: http://zahid-shid.net/index.php?rt=akt&start=5

Придбати книгу Ви можете за контактами видавництва  або в інтернет-магазині




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація