ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Про тваринАнастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерОлександр Макаров «Курс юного антиквара»Інна Волосевич «Про хлопчика»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Казки Японії»«Казки Скандинавії»«Ростам і Сохраб»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Три казочки у в'язочку»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Марина Павленко: «Доньки – мої подруги і приклад для наслідування» RSS

19 січня, 2012

 

Четвер на сайті «Граней-Т» традиційно починається з розповіді одного з наших авторів про своїх улюблених, найближчих і найдорожчих натхненників, які водночас є першими читачами, критиками, а часто ще й героями книжок. Сьогодні зі своїми донечками – сімнадцятирічною Ольгою та восьмирічною Оксаною Музиченками – знайомить нас чудова письменниця і любляча мама Марина Павленко.

Сімнадцятирічна Оля — наша старша донька — це й перший мій слухач, і перший читач, і критик, і порадник, і навіть співавтор. Як почалось колись із моїх видумувань-розказувань нових Домовичкових пригод, аби розважити малу дитину довгою пішою дорогою на наш заміський город, так і досі не затіваю чогось писати без її «візи». І якщо маленькою дівчинкою все приймалося на «ура», то нині та «віза» вивіряється шквалом критики, проходить через горнило скепсису, поки нарешті не почую поблажливого: «Зійде!» Коли ж вона потім потай пускає сльозу над уже виданою книжкою (її вікові, звісно, зараз найбільше імпонують закохана «Русалонька із 7-В» та моя «доросла» проза «Як дожити до ста» й «Санта Лучія в кирзових чоботях»), — вважаю це за особливий комплімент.

Оля з мамою

Оля в музеї під відкритим небом (Австрія)

На вимогу ж восьмирічної доньки Оксаночки вже десятки разів прочитано вголос книжки «Домовичок з палітрою», «Домовичок повертається» (там Оксаночка радо впізнає себе й своїх рідних) і «Миколчині історії» (донечка навіть зробила про Миколку власні ілюстрації і написала про нього «щасливе продовження»)…

Оксанка з кицею Кацею

Оксанка з татом

Наші доньки гарно вчаться, перемагають в міжшкільних олімпіадах з літератури та іноземної мови (Оля добре володіє англійською, німецькою, вивчає французьку).

Ще малі Оля й Оксанка з мамою на річці

Обидві мають прекрасні голоси й музичний слух, як і їхній тато Володимир. Та й прізвище їхнє (я лишила собі «павленківське» батькове) зобов’язує: «Музиченко»!..

 

        

 

А ще, як і я, вони обожнюють малювати. Оля взагалі майстриня, цікавиться дизайном, створює власні ляльки або — переодягає магазинні «барбі» у власноруч пошиті українські національні строї.

Оксанка малює, Оля — фотографує

А також вони мають любовно створені мною «літописи», де не лише записано якісь найважливіші чи найцікавіші моменти їхнього зростання, але й дбайливо, яскраво і детально їх замальовано. Своєрідні «комікси» чи «мультики». «Творчо» пообмотувана нитками кімната чи розхристана дівчинка, яка замріяно бреде калюжами тощо — такого не передаси на жодній світлині…

 Оля одягла Оксанку в сорочку з бабусиного горища

Може, це й дивно звучить, але для мене Оля й Оксанка — це і подруги, і — приклад для наслідування. Я ними захоплююсь, їх вивчаю, в них учусь. Старша, яку вдома жартома називаємо «Розумом, честю і совістю нашої епохи», — це взірець кришталевої чесності, людяності, самовдосконалення, відповідальності, внутрішньої організованості й волячої працьовитості. «З такою дитиною і мама при руках», — жартую не раз щодо неї. Цілком серйозно жартую…

Мала ж Оксаночка наразі — це феєрична дотепність, артистичність, невимушеність, до неможливого старанна школярка-«зубрилка» і, на відміну від щедрої Олі, — «міс Ощадливість». Сподіваюсь, і до неї, як і до старшої, я невдовзі теж зможу звернутися словами, присвяченими Ліною Костенко своїй доньці Оксані Пахловській:

Я вчу Тебе, як мову іноземну,
Як знаки, зашифровані в гербі.
Я вдячна Богу, що послав на землю
Шляхетну душу, втілену в Тобі!..

Марина Павленко




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація