ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Три казочки у в'язочку»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Казки Японії»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Ростам і Сохраб»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Про тваринВолодимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Інна Волосевич «Про хлопчика»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Казки Скандинавії»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Історія непересічного кохання від «Граней-Т» RSS

22 січня, 2012

 

«Слово Просвіти» розмістило на своєму сайті рецензію Наталки Поклад на книгу Вітаутаса В. Ландсбергіса «Любов коня Домінікаса», яку з литовської переклав Дмитро Чередниченко. «Ця книжка — як задушевна народна пісня, яку не можна переказати, а можна лише проспівати».

Власне, аби говорити про цей чарівний промінчик, який раптом осиротілому, а тому розгубленому та нещасному африканському бегемотикові Нікодемасу подарувало ясне біле світло і тим зовсім змінило його життя, треба почати здалеку. Аж ізвідтіль, як вільнолюбний і безтурботний кінь Домінікас, що живе собі серед туманних ранків над річкою і любить гратися з жабками, одного дня несподівано взяв і всім своїм конячим серцем закохався у ніжну й пахучу лугову синьооку волошку. Історія цього непересічного кохання та всього, з ним пов’язаного, зокрема непростих мандрів головного героя до далекої таємничої Африки, аби виконати прохання коханої обраниці-волошки, — це і є сюжет дивовижно світлої й гарної книжки Вітаутаса В.Ландсбергіса «Любов коня Домінікаса», яку з литовської переклав Дмитро Чередниченко й нещодавно видали «Грані-Т». Стверджу: цю книжку, призначену для дітей молодшого та середнього шкільного віку, не завадить прочитати не тільки кожній дитині, а й кожному дорослому, бо вона — і про наше доросле життя з усіма його несподіванками-проблемами, а найголовніше — про ставлення до цих несподіванок-проблем. У книжці вистачає мудрих підказок і розважних застережень, є там гумор і патріотизм, християнські настанови і важкі уроки життя, краса і ніжність, а найголовніше — є вірні друзі та їхня приязнь-доброта, отож із кожної безвиході раніше чи пізніше обов’язково знаходиться щасливий вихід. А за своєю філософічністю осмислення світу, а також довірливо-веселою і велично-щирою мовою ця незвичайна оповідка, без жодного перебільшення, рівняється творам славетного Сент-Екзюпері. Тож литовська література може гордитися, що має такого автора — Вітаутаса В. Ландсбергіса, а цей автор (до речі, син першого президента незалежної Литви!) може гордитися, що написав такий твір (Вільнюс, 2004). В Україні видання здійснене за підтримки програми з популяризації литовської літератури у світі «Книги з Литви». А чудово проілюструвала його нам художниця Надія Дойчева-Бут.

Я ж, читаючи цю дуже пізнавальну і по суті своїй дуже серйозну повість, не тільки смакувала веселу тональність витіювато-лагідної авторської мови, щиру безпосередність колоритних героїв (півня Евальдаса Кукурікаса, чорногуза Альфонсаса із його дружиною Біруте і багатьох інших) та їхні сповнені великої інтелігентності вчинки, а й усюди чула і бачила Литву: бо і луг, на якому пасся Домінікас, був литовським, і річки, в яких жили його подруги — грайливі жабки, були литовськими, та й снилося йому, «що він величезний, легкий надувний кінь, який пливе швидкою річкою в Литві через свій рідний луг…» А невдовзі після того сну «кінь почув вигуки працівників порту й зрозумів, що він уже в порту і що кран переносить контейнера на берег. Неспокійно забилося кінське серце, яке так стужилося за батьківщиною… Він роздув ніздрі й зрадів, почувши солоний запах Балтійського моря, погуки клайпедських чайок, відчув досяжний копитам весняний подих литовських лугів. І зрозумів кінь, що він уже вдома, уже в Литві…» Так непомітно й природно автор формує в малих читачів розуміння своєї рідної землі, до якої треба і хочеться вертатися з далеких чужин, розуміння свого великого дому, де легко серцю й навіть волошки упізнають свій РОДОВИЙ запах…

Ця книжка — як задушевна народна пісня, яку не можна переказати, а можна лише проспівати. Як ось цей вступ: «Одного ранку неподалік великого квітчастого лугу пасся дикий кінь на ім’я Домінікас. А оскільки він був дуже дикий, то не мав ніякого дому, ані загорожі. Хоч, з іншого боку, казати, що він не мав ніякого дому, було б нібито й не дуже справедливо, бо всі поля, що простягалися навколо, й дивовижні обніжки були його домом, м’яка лугова трава була його постіллю, а сонце й місяць були його лампами. Заради справедливості ще треба сказати, що той польовий дім Домінікаса був дуже чарівний: вранці він наповнювався густим туманом, жаб’ячим кваканням та іншими дивами, про які домашнім коням чи всіляким коровам і не снилося. А якщо й снилося, то не дуже барвисто, бо в загородах сни у тварин найчастіше бувають чорно-білі й трохи тваринні…»

Отже, як ви зрозуміли, це повість про барвистий-кольоровий світ. У ньому не сумно малому бегемотикові Нікодемасу, бо, як він каже, «сумні найчастіше бувають дорослі бегемотики, які вже не мають часу стати й дивитися на волошкову луку. Вони завжди поспішають, кудись летять, вічно втомлені й тому-то часом бувають дуже сумні». Мовби про нас, правда?.. А бегемотик увечері перед сном посилає промінчик любові своїм численним друзям, бажаючи їм світлих думок і багато щастя, — і так спілкується з ними. І спілкуватиметься з конем Домінікасом, хоч той живе не в Африці, а «на іншому материку, в Литві». Проте став його другом, «бо ніхто тут не трапляється випадково». І, додаймо, книжки не трапляються випадково. А стосовно промінчика, то, може, й нам перейняти цей прекрасний досвід?..

Переконана, що повість Вітаутаса В. Ландсбергіса додасть у душу радості кожному, хто її прочитає, бо й переклад Дмитро Чередниченко зробив дуже добре.

Джерело: http://slovoprosvity.org/2012/01/11/%D1%87%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B8%D0%BA-%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%96/

Придбати книгу Ви можете за контактами видавництва.




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація