ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ян Твардовський «Ще одна молитва»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Казки Скандинавії»«Три казочки у в'язочку»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Інна Волосевич «Про хлопчика»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Казки Японії»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Ростам і Сохраб»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерПро тварин


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Історія непересічного кохання від «Граней-Т» RSS

22 січня, 2012

 

«Слово Просвіти» розмістило на своєму сайті рецензію Наталки Поклад на книгу Вітаутаса В. Ландсбергіса «Любов коня Домінікаса», яку з литовської переклав Дмитро Чередниченко. «Ця книжка — як задушевна народна пісня, яку не можна переказати, а можна лише проспівати».

Власне, аби говорити про цей чарівний промінчик, який раптом осиротілому, а тому розгубленому та нещасному африканському бегемотикові Нікодемасу подарувало ясне біле світло і тим зовсім змінило його життя, треба почати здалеку. Аж ізвідтіль, як вільнолюбний і безтурботний кінь Домінікас, що живе собі серед туманних ранків над річкою і любить гратися з жабками, одного дня несподівано взяв і всім своїм конячим серцем закохався у ніжну й пахучу лугову синьооку волошку. Історія цього непересічного кохання та всього, з ним пов’язаного, зокрема непростих мандрів головного героя до далекої таємничої Африки, аби виконати прохання коханої обраниці-волошки, — це і є сюжет дивовижно світлої й гарної книжки Вітаутаса В.Ландсбергіса «Любов коня Домінікаса», яку з литовської переклав Дмитро Чередниченко й нещодавно видали «Грані-Т». Стверджу: цю книжку, призначену для дітей молодшого та середнього шкільного віку, не завадить прочитати не тільки кожній дитині, а й кожному дорослому, бо вона — і про наше доросле життя з усіма його несподіванками-проблемами, а найголовніше — про ставлення до цих несподіванок-проблем. У книжці вистачає мудрих підказок і розважних застережень, є там гумор і патріотизм, християнські настанови і важкі уроки життя, краса і ніжність, а найголовніше — є вірні друзі та їхня приязнь-доброта, отож із кожної безвиході раніше чи пізніше обов’язково знаходиться щасливий вихід. А за своєю філософічністю осмислення світу, а також довірливо-веселою і велично-щирою мовою ця незвичайна оповідка, без жодного перебільшення, рівняється творам славетного Сент-Екзюпері. Тож литовська література може гордитися, що має такого автора — Вітаутаса В. Ландсбергіса, а цей автор (до речі, син першого президента незалежної Литви!) може гордитися, що написав такий твір (Вільнюс, 2004). В Україні видання здійснене за підтримки програми з популяризації литовської літератури у світі «Книги з Литви». А чудово проілюструвала його нам художниця Надія Дойчева-Бут.

Я ж, читаючи цю дуже пізнавальну і по суті своїй дуже серйозну повість, не тільки смакувала веселу тональність витіювато-лагідної авторської мови, щиру безпосередність колоритних героїв (півня Евальдаса Кукурікаса, чорногуза Альфонсаса із його дружиною Біруте і багатьох інших) та їхні сповнені великої інтелігентності вчинки, а й усюди чула і бачила Литву: бо і луг, на якому пасся Домінікас, був литовським, і річки, в яких жили його подруги — грайливі жабки, були литовськими, та й снилося йому, «що він величезний, легкий надувний кінь, який пливе швидкою річкою в Литві через свій рідний луг…» А невдовзі після того сну «кінь почув вигуки працівників порту й зрозумів, що він уже в порту і що кран переносить контейнера на берег. Неспокійно забилося кінське серце, яке так стужилося за батьківщиною… Він роздув ніздрі й зрадів, почувши солоний запах Балтійського моря, погуки клайпедських чайок, відчув досяжний копитам весняний подих литовських лугів. І зрозумів кінь, що він уже вдома, уже в Литві…» Так непомітно й природно автор формує в малих читачів розуміння своєї рідної землі, до якої треба і хочеться вертатися з далеких чужин, розуміння свого великого дому, де легко серцю й навіть волошки упізнають свій РОДОВИЙ запах…

Ця книжка — як задушевна народна пісня, яку не можна переказати, а можна лише проспівати. Як ось цей вступ: «Одного ранку неподалік великого квітчастого лугу пасся дикий кінь на ім’я Домінікас. А оскільки він був дуже дикий, то не мав ніякого дому, ані загорожі. Хоч, з іншого боку, казати, що він не мав ніякого дому, було б нібито й не дуже справедливо, бо всі поля, що простягалися навколо, й дивовижні обніжки були його домом, м’яка лугова трава була його постіллю, а сонце й місяць були його лампами. Заради справедливості ще треба сказати, що той польовий дім Домінікаса був дуже чарівний: вранці він наповнювався густим туманом, жаб’ячим кваканням та іншими дивами, про які домашнім коням чи всіляким коровам і не снилося. А якщо й снилося, то не дуже барвисто, бо в загородах сни у тварин найчастіше бувають чорно-білі й трохи тваринні…»

Отже, як ви зрозуміли, це повість про барвистий-кольоровий світ. У ньому не сумно малому бегемотикові Нікодемасу, бо, як він каже, «сумні найчастіше бувають дорослі бегемотики, які вже не мають часу стати й дивитися на волошкову луку. Вони завжди поспішають, кудись летять, вічно втомлені й тому-то часом бувають дуже сумні». Мовби про нас, правда?.. А бегемотик увечері перед сном посилає промінчик любові своїм численним друзям, бажаючи їм світлих думок і багато щастя, — і так спілкується з ними. І спілкуватиметься з конем Домінікасом, хоч той живе не в Африці, а «на іншому материку, в Литві». Проте став його другом, «бо ніхто тут не трапляється випадково». І, додаймо, книжки не трапляються випадково. А стосовно промінчика, то, може, й нам перейняти цей прекрасний досвід?..

Переконана, що повість Вітаутаса В. Ландсбергіса додасть у душу радості кожному, хто її прочитає, бо й переклад Дмитро Чередниченко зробив дуже добре.

Джерело: http://slovoprosvity.org/2012/01/11/%D1%87%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B8%D0%BA-%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%96/

Придбати книгу Ви можете за контактами видавництва.




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація