ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«Казки Японії»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Три казочки у в'язочку»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Ростам і Сохраб»Інна Волосевич «Про хлопчика»Про тваринАнастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Казки Скандинавії»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Як призвичаїти дитину до читання? RSS

25 січня, 2012

 

Є люди, які не уявляють свого життя без книжки, але є й такі, які прекрасно без неї обходяться. Що впливає на «книжковість» і «безкнижковість» людини? Генетика? Виховання в родині? Навчання у школі? Приклад друзів? Факторів може бути надзвичайно багато, але всі експерти «Граней-Т» сходяться в одному: любов до книжки потрібно прищеплювати змалку...

Міла ІВАНЦОВА, письменниця:

– «Звичка» – це власна внутрішня потреба людини у певній діяльності. Думаю, було би класно витіснити звичкою читати, наприклад, звичку палити чи годинами бездумно поїдати рекламу з телевізора. Мені подобається ідея зробити читання модним. Може, приклад і трохи дивний, але весь світ носить джинси, які колись із робочого одягу перетворилися на предмет гардеробу модників. Час минає, а джинси носять, хоч і змінюються їхні моделі. Отак би «одягти» весь світ у книжки!

Оксана ЛУЩЕВСЬКА, письменниця:

– Має бути культура книжки вдома й у школі. Є добре сучасне дослідження, присвячене цьому питанню. Це книжка A Family of Readers, упорядники Марса Парравано (Martha Parravano) та Роджера Саттона (Roger Sutton). Вони є редакторами журналу про дитячу літературу The Horn Book.

Валентина ВЗДУЛЬСЬКА, письменниця:

– Любов до читання прищеплюється в родині: якщо читають батьки, а в оселі буде багато книжок, дитина майже напевно теж багато читатиме.

Леонід СОРОКА, поет:

– У сім’ї, в якій багато читають батьки, діти теж поступово привчаються до цього. Біда тільки в тому, що де вони сьогодні, такі сім’ї? Божевільний темп життя практично не залишає часу для повноцінного читання книжок.

Батьки зазвичай прочитують перед сном кілька сторінок. Або ж у найгіршому разі, якщо якась книжка потрапить, так би мовити, в топ суспільного обговорення, знаходять час і читають її. Батьки, які не хочуть, щоб дитина росла без книжки, просто мають давати своїм дітям завдання – прочитай-но десять-п’ятнадцять сторінок цієї книжки, потім розкажеш мені, про що вона. І наступного дня так само. А потім уже, можливо, дитині самій стане цікаво.

Наталя та Валерій ЛАПІКУРИ, письменники:

– Для дитини — переконатися, що це крутіше, ніж тупі «стрілялки». А загалом – власним прикладом.

Зірка МЕНЗАТЮК, письменниця:

– З дітьми треба читати! Іншого шляху немає. Зацікавлювати дитину можна по-різному. Розповісти про книжку, переказати або прочитати цікавий епізод; розказати якісь свої пригоди, враження, пов'язані з цією книжкою. Але якщо ми, взявшись руками в боки, суворо питатимемо: «Ти чого, бельбасе, не читаєш? Ану марш до книжки!» – і з відчуттям виконаного обов'язку сідатимемо перед телевізором, результат буде нульовий.

Андрій БАЧИНСЬКИЙ, письменник:

– Немає кращого способу зробити читання звичкою дитини, ніж особистий приклад батьків. Якщо дитина від народження бачить, що її батьки багато читають, якщо полиць і шаф з книжками удома більше, ніж шаф з одягом чи посудом, то ймовірність того, що і дитина захоплюватиметься читанням, майже стовідсоткова.

Сергій ПАНТЮК, письменник:

– Потрібно в родині створити культ книжки. Книжка – і подарунок на свято, і бонус за гарно закінчений семестр. Подивилася дитина фільм – а ось тобі ще й книжка, прочитай, тут ще цікавіше. Потрібно читати самому – адже, бачачи книжку в руках батьків, дитина сама починає тягнутися до читання.

Катерина ЄГОРУШКІНА, казкотерапевт:

– Щоб щось перетворилося на звичку – потрібна регулярність, необхідно повторювати певну дію. Щоб звичка стала приємною і тому – постійною, треба цю повторювану дію виконувати у приємній надихаючій атмосфері. Діти люблять ритуали, адже живуть у світі казки та магії. І якщо ви додасте трошки чарів у процес сімейного читання, дитина точно полюбить книги на все життя!

А ще гарно допомагає ефект незавершеної дії: коли дитина вже вчиться читати сама і на межі того, щоб навчитися, спробуйте якусь казку не дочитати. Хто знає, чи дотерпить дитина до наступного вечора, чи сама вдень тихцем почне почитувати... Зачарувати книгою та прищепити гарний смак – справа усіх батьків. Без цього не буде ані думки, ані прогресу.

Змушувати до читання – це найгірше, що можуть зробити батьки. Адже тут не враховується ні психологічний стан дитини, ні її бажання (задана за шкільною програмою книга може спричинити навіть до депресії, якщо дитина прочитає її непідготовленою). Над питанням виховати звичку до читання батьки мають працювати з перших днів народження малюка. Якщо дитина змалечку бачить блакитний екран, він стане її світом, а якщо книгу – то її магія неодмінно зачарує малюка! А найбільшими чарівниками та натхненниками будуть батьки, які самі із захопленням читають!

Степан ПРОЦЮК, письменник:

– Треба, щоб батьки самі любили книжки, щоб дитина бачила їх за читанням. Не варто нав’язувати, не треба карати, треба у сім’ї жити читанням. Тобто, читанням – теж. І тоді таких питань не виникатиме.

Якщо дитина не почне читати відразу, то генетика і приклад батьків стануть потужною силою: все одно якогось вечора чи ранку вона сама знайде на книжковій поличці те, що їй потрібно. Бо завжди є час розкидати каміння і є час його збирати...

Думки експертів підсумовує літературний редактор видавництва «Грані-Т», письменник Іван АНДРУСЯК:

– Наші експерти мають беззаперечну рацію, стверджуючи, що зазвичай дитина читатиме передовсім тоді, коли читають її батьки. Немає нічого доречнішого за власний приклад – це аксіома! І, ясна річ, ми не просто враховуємо це в роботі видавництва «Грані-Т», а такий підхід – орієнтація на родинне читання – є для нас пріоритетним.

Власне кажучи, головною своєю читацькою авдиторією ми бачимо сучасні, розумні, креативні, мислячі – як тепер кажуть, «просунуті» – родини. Саме тому, поряд із дитячою літературою, ми видаємо єдину наразі в Україні серію есеїстики «De profundis» – щоб батьки, які прийшли до нас по книжку для свого малюка, знайшли інтелектуальну поживу і для себе.

Крім того, чимало наших проектів – зокрема такі серії як «Сучасна дитяча поезія», «Дитяча іронічна поезія» – відпочатково зорієнтовані на читання не лише дітьми, а й дорослими людьми, які люблять поезію, а відтак і на читання батьками дітям.

Зрештою, є чудова традиція, коли тато чи мама, дідусь чи бабуся читають малюкові перед сном казку, – саме на це зорієнтована наша серія «Українські народні казки з вузликами», не лише спеціально оформлена у, скажімо так, «вечірній» стилістиці, а ще й кожна казка відповідно відкоментована, щоб і батькам було цікаво раптом дізнатися з давно знайомої казки щось нове і щоб на «каверзне» питання розумного малюка можна було відразу відповісти.

А ще ж є наша нова серія «Книготерапія», за допомогою якої ми прагнемо допомогти дітям і батькам спільно вирішувати проблеми спілкування, взаєморозуміння, психологічного комфорту, ба навіть фізичного розвитку.

Бо книжка, зрештою, це не лише інтелектуальна чи емоційна насолода, – передовсім це те, що зріднює людей. В ідеалі нам би хотілося, щоб люди різних поколінь – діти, батьки, бабусі-дідусі, – читаючи наші книжки, глибше розуміли одне одного. Тоді малюки, які виросли в атмосфері книжки, тягнутимуться до неї все життя – і залучатимуть у такий спосіб, знову ж власним прикладом, своїх майбутніх дітей. Розумію, що це трохи наївно й романтично звучить – але саме так, зрештою, улаштований світ: яблуко від яблуні далеко не падає…

Ну а щоб дітям було веселіше до світу книжки прилучатися – ми регулярно проводимо читацькі  конкурси із дуже непоганими призами.

Підготувала Тетяна Терен




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація