ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Три казочки у в'язочку»«Казки Скандинавії»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Про тваринВітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Казки Японії»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Ростам і Сохраб»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Інна Волосевич «Про хлопчика»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Наталка МАЛЕТИЧ: «Книга – то свято, яке завжди з тобою: барви малюнків, теплий голос мами, тата чи бабусь-дідусів, які занурюють у казку, іноді – в сон...» RSS

27 січня, 2012

 

Щойно малеча навчилась тримати в ручках ложку, їй пропонують книжку – малесеньку, м’якесеньку, з пищавкою або кишеньками. Таке знайомство не залишить байдужою дитинку, і сприятиме вихованню інтересу до книжок. Про те, як сформувати звичку до читання на все  життя, розповідає письменниця Наталка Малетич.

Найкращий спосіб, щоб читання стало доброю звичкою, – багато читати дитині вголос із наймолодшого віку. У дитини закарбується відчуття, що книга – то свято, яке завжди з тобою: барви малюнків, теплий голос мами, тата чи бабусь-дідусів, які занурюють у казку, іноді – в сон... Пригадую, віршовану абетку принесла донечці Вікторії, коли вона ще в ходунках бігала, тобто до року.

Щоб привабити дитину до читання, варто вибирати гарно ілюстровані книги – їх дитина, яка ще не вміє читати сама, переглядатиме, впізнаватиме улюблених звірят чи казкових героїв, можливо, щось змальовуватиме.

Іноді дитина вже й сама читає, але не проти, коли хтось із батьків читає їй на ніч чи в осінній сльотавий вихідний, коли хочеться запорпатися під ковдру і розкошувати доброю книгою. Часом самостійно читає одну книгу, другу слухає у виконанні мами, третю – в татовому. Так і в нас трапляється вдома :)

Щоб зробити читання звичкою школяриків, варто купувати книги з продовженням, наприклад, ту ж гранівську «Нелю, яка ходить по стелі» або Стефу з її Чакалкою… Дитина звикається з героями, співпереживає їм, і з часом не забуде улюблених у дитинстві книг. Також це добре тим, що діти, зазвичай, люблять щось колекціонувати, тож зібрати серію улюблених книжок – добрий початок для майбутнього книголюба. Не варто забувати і про стару добру класику: читати, а тоді – дивитися відзняті за її сюжетом мультфільми чи фільми, переконуватися, що ти уявляв собі героїв по-іншому, ніж художник-мультиплікатор, можливо, переживав книгу глибше, ніж мультик.

Як на мене, ще один гарний метод – залучати дитину до книжкових презентацій і майстер-класів: це і спілкування з авторами, які, виявляється, й «живі» бувають, а не тільки в підручниках, і малювання за сюжетами, яке розвиває фантазію і спонукає до співтворчості. Дитина залюбки виготовить першу книжечку чи журнал – варто лише подати ідею!

Аніж дарувати іграшки-дрібнички «на один день», ліпше дарувати книжки. Це стане найкращим подарунком для розвитку.

І ще – якщо ви йдете з дитиною в поліклініку, де доведеться гаяти час у черзі, чи їдете у довгу мандрівку потягом, добре брати з собою книгу! Дитина й не зауважить, як швидко промайнув час у товаристві улюблених героїв, не вередуватиме й не втомиться нудьгуючи.

А найголовніше – разом обговорюйте прочитане: дитина може знеохотитись до читання, якщо для неї залишатиметься в книжках щось незрозуміле: окремі слова чи якісь описані явища. Якщо конкретна книжка в певний момент «не йде» – не треба змушувати, можливо, дитина ще до неї «не доросла» або ж узагалі саме в цій оповіді, якою б цікавою вона комусь не видавалася, дитину ніщо «не зачіпає», герої ці для неї чужі.

Подруга, діти якої вже студенти, розповіла, що її син сказав: «Пам’ятаєш, як ти нам «Хроніки Нарнії» читала? Може, тепер почитаєш?». І то цілком серйозно спитав. Тобто вже майже дорослому юнакові захотілося того, з дитинства не забутого, тепла і затишку, що дає спільне читання.

Наталка Малетич




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація