ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«Ростам і Сохраб»«Три казочки у в'язочку»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Олесь Ільченко «Наші птахи»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Казки Японії»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Про тваринЯрослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Інна Волосевич «Про хлопчика»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Казки Скандинавії»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Наталка МАЛЕТИЧ: «Книга – то свято, яке завжди з тобою: барви малюнків, теплий голос мами, тата чи бабусь-дідусів, які занурюють у казку, іноді – в сон...» RSS

27 січня, 2012

 

Щойно малеча навчилась тримати в ручках ложку, їй пропонують книжку – малесеньку, м’якесеньку, з пищавкою або кишеньками. Таке знайомство не залишить байдужою дитинку, і сприятиме вихованню інтересу до книжок. Про те, як сформувати звичку до читання на все  життя, розповідає письменниця Наталка Малетич.

Найкращий спосіб, щоб читання стало доброю звичкою, – багато читати дитині вголос із наймолодшого віку. У дитини закарбується відчуття, що книга – то свято, яке завжди з тобою: барви малюнків, теплий голос мами, тата чи бабусь-дідусів, які занурюють у казку, іноді – в сон... Пригадую, віршовану абетку принесла донечці Вікторії, коли вона ще в ходунках бігала, тобто до року.

Щоб привабити дитину до читання, варто вибирати гарно ілюстровані книги – їх дитина, яка ще не вміє читати сама, переглядатиме, впізнаватиме улюблених звірят чи казкових героїв, можливо, щось змальовуватиме.

Іноді дитина вже й сама читає, але не проти, коли хтось із батьків читає їй на ніч чи в осінній сльотавий вихідний, коли хочеться запорпатися під ковдру і розкошувати доброю книгою. Часом самостійно читає одну книгу, другу слухає у виконанні мами, третю – в татовому. Так і в нас трапляється вдома :)

Щоб зробити читання звичкою школяриків, варто купувати книги з продовженням, наприклад, ту ж гранівську «Нелю, яка ходить по стелі» або Стефу з її Чакалкою… Дитина звикається з героями, співпереживає їм, і з часом не забуде улюблених у дитинстві книг. Також це добре тим, що діти, зазвичай, люблять щось колекціонувати, тож зібрати серію улюблених книжок – добрий початок для майбутнього книголюба. Не варто забувати і про стару добру класику: читати, а тоді – дивитися відзняті за її сюжетом мультфільми чи фільми, переконуватися, що ти уявляв собі героїв по-іншому, ніж художник-мультиплікатор, можливо, переживав книгу глибше, ніж мультик.

Як на мене, ще один гарний метод – залучати дитину до книжкових презентацій і майстер-класів: це і спілкування з авторами, які, виявляється, й «живі» бувають, а не тільки в підручниках, і малювання за сюжетами, яке розвиває фантазію і спонукає до співтворчості. Дитина залюбки виготовить першу книжечку чи журнал – варто лише подати ідею!

Аніж дарувати іграшки-дрібнички «на один день», ліпше дарувати книжки. Це стане найкращим подарунком для розвитку.

І ще – якщо ви йдете з дитиною в поліклініку, де доведеться гаяти час у черзі, чи їдете у довгу мандрівку потягом, добре брати з собою книгу! Дитина й не зауважить, як швидко промайнув час у товаристві улюблених героїв, не вередуватиме й не втомиться нудьгуючи.

А найголовніше – разом обговорюйте прочитане: дитина може знеохотитись до читання, якщо для неї залишатиметься в книжках щось незрозуміле: окремі слова чи якісь описані явища. Якщо конкретна книжка в певний момент «не йде» – не треба змушувати, можливо, дитина ще до неї «не доросла» або ж узагалі саме в цій оповіді, якою б цікавою вона комусь не видавалася, дитину ніщо «не зачіпає», герої ці для неї чужі.

Подруга, діти якої вже студенти, розповіла, що її син сказав: «Пам’ятаєш, як ти нам «Хроніки Нарнії» читала? Може, тепер почитаєш?». І то цілком серйозно спитав. Тобто вже майже дорослому юнакові захотілося того, з дитинства не забутого, тепла і затишку, що дає спільне читання.

Наталка Малетич




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація