ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Три казочки у в'язочку»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Про тваринІван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Казки Скандинавії»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерНіна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Інна Волосевич «Про хлопчика»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Казки Японії»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Ростам і Сохраб»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Як визначити, що дитина має літературний хист? Як його розвинути? RSS

1 лютого, 2012

 

Немає такого письменника, якого б хоч раз не запитали про той день і час, коли він відчув, що хоче присвятити своє життя літературі. Звісно, у кожного автора був свій шлях до творчості, але у більшості він починався ще у дитячі роки. І для того, щоб ці перші паростки письменницького таланту згодом переросли у покликання, потрібні були чиєсь схвалення, підтримка, дружня порада. Як виховати майбутнього письменника? Розмірковуємо разом з експертами «Граней-Т».

Олесь ІЛЬЧЕНКО, письменник:

– Здається, всі діти малюють чи пишуть вірші. Згодом більшість із них має нові захоплення. Звісно, будь-які креативні рухи й починання дитини батьки мають підтримувати, розпізнавати творчі схильності маленької людини. Але, як на мене, впевнено говорити про якісь літературні здібності юнака чи юнки можна лише десь на межі років двадцяти. Коли в такому віці людина не полишає літературних спроб, то це вже деяка ознака хисту – добре коли не графоманії. Перевірений вектор руху тут – більше читати й більше писати. Тоді час усе розставить на місця. Важлива також доброзичлива критика – тактовна, але переконлива, критика не як іронія, тим більше – висміювання, а допомога (тут у пригоді й редактура, наочні приклади поліпшення тексту). Добре, коли в такий час поруч із молодим літератором з’являється не тільки захоплений родич, а й майстер – досвідчений і трохи відсторонений від юного таланту, такий, що тримає дистанцію і дає мудрі поради.

Міла ІВАНЦОВА, письменниця:

– Це видно дуже рано, хоча б зі шкільних творів з літератури, якщо ще немає власних таємних зошитів із віршами чи оповіданнями.

Щоб розвинути цей талант, потрібно дуже делікатно і з повагою поставитися до здібностей дитини, не відбити їй охоту до словесної творчості, проявити зацікавленість.

Леонід СОРОКА, поет:

– Виявити літературний дар не завжди просто. Але завжди варто підтримувати творчі спроби дитини. Іноді гидке каченя може перетворитися на білого лебедя. Важливо допомогти дитині дізнатися, що і як людство уже встигло створити до того, як їй спало на думку поділитися з ним своїми глибокими думками.

Зірка МЕНЗАТЮК, письменниця:

– Коли Бог дає здібності, то дає й бажання реалізувати їх. Дитина прагнутиме писати, і її любов до писання важко буде не помітити. Щодо розвитку… Не думаю, що є якийсь універсальний рецепт. Таланти не вирощують, як буряки на грядці, тут у кожного свій шлях. Здібній дитині потрібна увага. Але важливо й не переборщити. Часом батьки псують життя дитині, розвиваючи уявні таланти.

Юрій БЕДРИК, поет:

– Розпізнати його, як на мене, легко. Треба просто бути уважним до своїх маленьких ближніх. Зрештою, в дітей цей хист помітніший, ніж у дорослих. Це дивлячись на нас, депресивних і закомплексованих, часто не дотумкаєш, які глибини (чи руїни) в нас чаяться.

А малюки – вони ж можуть просто взяти й заверещати якимись неповторними фразами. Часто – римованими й ритмічними. А розвивати потрібно смак у всіх його проявах – любов до класичної літератури, класичного мистецтва. Для мене стало свого часу цікавим відкриттям, що малюки люблять полотна Брейгеля дужче, ніж багато які дитячі картинки. Брейгель – це для них свого роду гра в хованки. А отже, в нього є те, чого часто немає в дитячій ілюстрації. Водночас – це шлях до інших шарів мистецтва. І навпаки, не менш важливою за любов до класики, гадаю, є відраза до примітиву. Тож я страшенно радію, коли дитина сама йде від телевізора, бачачи там анімацію, де «воїни добра» б’ються з «воїнами зла», відрізняючись від них лише незначними відтінками в кольорах одягу. Бо то брехня, а не казка. А справжня казка – вона серйозно відрізняється не тільки від правди, а й від брехні!

Сергій ПАНТЮК, письменник:

– Звернутися до письменника, який би проаналізував літературні спроби дитини. Навіть якщо вони невдалі – критикувати не бажано. Краще похвалити, але при тому коректно порадити написати щось інше. І так розвивати.

Марія Макуха, магістр психолгіїї, психотерапевт
 

Деякі здібності можна виявити дуже рано, як, наприклад, пластичні та музичні. Для проявлення інших необхідний час. Літературні здібності, як правило, стають помітними після накопичення певного життєвого досвіду. Однак, передумови для цього закладаються значно раніше. Певний вплив має спадковість, однак, велике значення має також інформаційна насиченість середовища, яке оточує дитину з народження. Якщо малюк змалечку чує багато віршиків, пісень, історій, якщо у близьких до дитини дорослих багата, колоритна, емоційно насичена мова, дуже ймовірно, що колись згодом її й саму «потягне» до літературної творчості.

Можна стверджувати, що у Вас літературно обдарована дитина, якщо вона:

  • граючись, складає короткі римовки, або творчо переінакшує відомі віршики чи пісеньки;

  • розповідаючи про щось, дотримується основної сюжетної лінії, не гублячи думки;

  • полюбляє фантазувати та імпровізувати на тему дійсних подій, додаючи при цьому щось нове і незвичайне;

  • добирає у своїх усних та письмових розповідях слова, що влучно передають емоційний стан та переживання героїв сюжету;

  • змальовує персонажів своїх фантазій живими та цікавими, «олюдненими»;

  • у старшому віці полюбляє усамітнюватися для роздумів та написання віршів й прози, з ентузіазмом ставиться до написання шкільних творів;

  • розважається складанням пародій на популярні пісні та класичні віршовані твори.

Окрім цього, бажано, аби дорослі приділяли достатньо часу спілкуванню із дитиною, підтримували й стимулювали її у словесних іграх та вправах. Щоб дитина отримувала позитивний зворотній відгук на перші літературні проби, аби у неї було відчуття, що вона займається чимось цінним та значущим. Для дітей підліткового віку важливим фактором є компанія однолітків із подібними інтересами. 

Від видавництва «Грані-Т» підсумовує думки експертів головний редактор Олена МОВЧАН:

– Час від часу до нас у редакцію надходять листи від батьків обдарованих дітей із проханням прорецензувати творчість своїх маленьких геніїв та сказати, чи стануть ці діти письменниками. Я помітила, що ці батьки часто не знають, як поводитися зі своїми «пишучими» дітьми, як оцінити їхні таланти, як розповісти про ці таланти всій країні. Вони пророкують своїй дитині велике майбутнє, вірять у неї, і це просто чудово! Однак жодного дитячого рукопису наша редакція не рецензувала. Ми так і пояснюємо батькам, що оцінювати творчість дитини крізь призму наших уявлень про якісну літературу – це некоректно. А дітям завжди бажаємо вірити в себе, і якщо хочеться писати – то писати, якщо співати – то співати, якщо змагатися в стрибках – то змагатися… Кожна дитина шукає себе, пробує себе в різних формах діяльності – і саме так має бути.

Дитину не можна критикувати так, щоб у неї потім взагалі руки опустилися. І не можна хвалити так, щоб у неї не було стимулу до роботи над собою і зростання у своєму таланті. І маю сумнів, що батькам варто поспішати видавати дитячі твори. Факт видання книги може стати для малого «письменника» руйнівним: «я талановитий і відомий, я можу ще багато віршів написати і в мене буде багато книг…» Однак чи зростатиме якість разом із кількістю – цього ніхто не може передбачити.

Я дуже радію, коли чую різні історії про те, як образне дитяче мислення творить чудеса з дорослими письменниками – до них приходять імена героїв, нові слова, цілі сюжети. Те, що дитина невимушено промовить під час вечері чи прогулянки, може з часом перетворитися на талановиту книгу, написану, скажімо, Наталкою Малетич, Леонідом Сорокою, Іваном Андрусяком, Мариною Павленко, Андреєм Хадановічем… Ми навіть започаткували на сайті рубрику, в якій письменники й художники розповідають про свої сімейно-дитячо-творчі цікавинки.

І ще один дуже важливий момент: талановитим дітям конче потрібне спілкування з іншими талановитими дітьми, в процесі якого вони можуть почитати одне одному свої тексти, самі похвалити чи покритикувати їх, обмінятися думками, ідеями, навіть «позмагатися» одне з одним. І тут немає кращого «рецепту» ніж літературна студія, якою керує хай і не надто «маститий» (адже «маститі» зазвичай зайняті іншими справами ), але досвідчений письменник, який любить дітей і вміє з ними працювати. Він знає, коли треба дитині «підставити плече», а коли й ніжно збити занадто ранню «зірочку з лоба». Такі студії – кращі чи гірші – є практично в кожному місті, а у великих містах і по декілька. Діють вони при бібліотеках, осередках творчих спілок, редакціях місцевих газет, у навчальних закладах. Наша добра порада батькам: порекомендувати дитині відвідувати таку студію; може, навіть підшукати гарну студію для дитини, – але в жодному разі не примушувати її ні до чого, і вже тим паче не «перевіряти домашніх завдань» (адже це не музична чи художня школа, де треба «набивати руку»; тут важать зовсім інші речі).

Підготувала Тетяна Терен




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація