ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерВолодимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Три казочки у в'язочку»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Казки Скандинавії»«Ростам і Сохраб»Про тваринНіна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Інна Волосевич «Про хлопчика»«Казки Японії»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Олесь Ільченко «Наші птахи»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Cергій Пантюк про Яромира Кабачка і Богодара Гарбузика RSS

2 лютого, 2012

 

Рубрика «Граней-Т» «Діти та онуки письменників» особливо актуальна такого морозяного четверга. Адже коли надворі немилосердна холоднеча, хочеться сидіти в якійсь теплій місцині, пити гарячий трав’яний чай і читати щось таке затишне, радісне і домашнє, що би повертало у дитинство. Тож вмощуйтеся позручніше, запарюйте чай і читайте розповідь письменника Сергія Пантюка про його найрідніших неслухняників.

Діти – це завжди чудово. Особливо, коли вони – сини, вікова різниця між якими 5 років. І коли старший – Яромир – гіперактивний, а менший Богодар – просто хлопець із характером. Із молодшим все простіше, йому 6 лютого лише два з половиною роки виповниться. Наперед більше, як у нас кажуть.

 

Богодар – великий хитрун. Усе розуміє, але говорити не хоче. Іноді, коли батьків немає поруч, себто він не бачить їх, його мову можна почути. До прикладу, нещодавно, розглядаючи зображення тварин, коментував їх: «вок», «зеба», «льоп» (так він називає лева), але побачив маму і замовк.

Діалог Богодара з мамою:
– Дарку, скажи «машина!»
– Джжжж!
– Скажи «ма»!
– Ма!
– Скажи «ши»!
– Ши!
– Скажи «на»!
– На!
– А тепер разом – «машина!»
– Джжжж!

Коли хлопці граються, вони перевертають хату. А граються вони постійно. Отже, прибирання – наймарніша робота в родині.

Богодар усе повторює за Яромиром. Іноді, коли той під час вивчення уроків залишає зошит і ручку, Богодар йому допомагає написати вправу. Вчителька вже звикла до таких подвійних домашніх робіт.

Яромир любить придумувати асоціації до себе і братика. Колись тато привіз із села кілька кабачків і молодого гарбузика на кашу. Яромир тут же найдовшого кабачка припасував до себе, а гарбузика – до товстенького брата. Батьки довго реготали, коли вони так лежали. Зате, коли одного разу тітонька лікар запитала в Яромира, як його звуть, він відповів: «Яромир Сергійович кабачок!» «Яке у вас цікаве прізвище!» – усміхнулася лікарка до тата. Добре, що на картці так не написала!

Хотілося би ще щось розповісти про Богодарчика, але його пригоди ще попереду. Тому розповімо про Яромира. Записували батьки його «перлів» чимало. А ще більше не записували. Про що й шкодують. Але те, що нижче, вважаємо, варте уваги.

2 роки. Перший випадок творення неологізмів:
– Мамо, ми з татом бачили котика. Він був дряпний і кусатий!

2 роки, 11 місяців:
Зародження дипломатичного таланту.
Яромир сказав татові: «Ти – кака!». Тато відвернувся – образився. Мама сварить Яромира і вимагає попросити пробачення у тата. На це Яромир підповзає до тата і улесливо запитує: «Татку, а може, ти будеш какою?».

2 роки, 11 місяців:
Тато вичитує Яромира і каже: «Яромире, хіба ж так можна робити? Ти ж уже великий!»

Яромир: «Я маленький. Я недавно з циці впав».

3 роки, сидячи на горщику:
«Я буду багато їсти і виросту великим. А потім покакаю – і знову стану маленьким»

3,5 роки:
Вранці не бачить торта, який увечері був на столі.
– А де торт?
Тато:
– Приходили зайчики і забрали наш торт!
Яромир (підозріло-недовірливо):
– А в холодильнику?

3,5 роки:
Батькам:
– Скільки можна цьоматися! Пішли вже їсти!

3,5 роки. Дивиться фільм «Титанік». Питає:
– А що це за корабель?
Мама:
– Титанік.
Яромир (обурено):
– Це я Танік?!? Ні, я не Танік, я Яромир!!!

3,5 роки:
Знову неологізм.
Тато цілує Яромира. Він:
– Ну, тату, ти мене заколючив!!!


3,5 роки:
Мама випадково назвала Яромира «Сергій». Відповідь:
– Я не Сергій! Я ще тільки Яромир.

4 роки:
У садочку на занятті з англійської мови діти вивчають пісеньку. Раз співають, другий, третій. Вчителька запитує: «Ну що, дітки, заспіваємо іще раз?».
Яромир зітхає, сідає на стільчик і каже:
– О ні! Якщо ми ще раз її заспіваємо, мене знудить!..

4 роки:
Розповідає:
– У садочку Софійка і Злата малювали губи помадою. А я нюхав.
– І чим пахла помада?
Яромир:
– Поцілунком.

5 років:
Повертаємось із садочка.
– Таточку, а зараз місяць квітень?
– Так.
– А коли будуть фруктень і овочень?

5 років і 2 місяці:
Вечір. Батьки помили Богодарчика у його ванночці, яку ставили на кухонний стіл, бо лише в кухні на підлозі постелений лінолеум. Яромир, забігши до кухні, аби щось посмакувати перед сном, сідає на мокрий стілець:
– Ай, батьки, а чого тут мокро?
– Та ж братика твого мили, а він бовтався і нахлюпав.
– А бачите, який він, наш Богодарчик, розливака!

5 років 3 місяці:
Сидимо на кухні. Зі спальні долинає крик Богодара.
Яромир: «О, наша музика прокинулася!»

5,5 років:
Яромир трохи затемпературив, тож лікується вдома. Звичайно ж, потребує посиленої уваги. І от щойно, вкладаючи його спати, мама читала йому казку «Царівна-жаба». Прослухавши, він одразу ж узявся переказувати почуте – досить докладно. А в кульмінаційному моменті розповів таке:
– Поцілував Іван-царенко жабу і відразу ж став такою самою жабою...
І загадково усміхнувся.

6 років:
Мама, вкладаючи Яромира спати, поцікавилася, ким би він хотів стати у майбутньому. На що він відповів дослівно таке:
– Художником! Я вже почав сьогодні художувати!
Попереднім його геніальним словотором було слово «зголоснити» – у значенні «збільшити звук»: «Таточку, зголосни, будь-ласка, телевізор».

6,5 років:
Яромир робить уроки. В якусь мить зривається зі стільця, підбігає до спортивного куточка і починає на нього дряпатися.
«Що таке, сину? – запитує тато, – чому ти тут?!»
Відповідь: «А мені треба трішечки нам'язитись

6 років, 8 місяців:
Вечеряємо. У тарілках – смачнющий борщ зі свіжими грибами, які вчора назбирали. Яромир борщ любить, але, як завжди, грається, за що його сварять. Усі вже поїли, Яромира прагнуть зацікавити солодким. Раптом Яромир каже:
– Таточку, візьми ложку і допоможи мені їсти борщ. І ми з тобою станемо одноборщниками!

6 років, 10 місяців:
Були з Яромиром кілька днів у Сокільці, ночували в бабусиній хаті. Там зберігся старий годинник «Із боєм», якого колись придбав мій світлої пам'яті дідусь Микола. Зрозуміло, що годинник той давно зупинився і лише виконує ролю своєрідного антуражу.
І от Яромир, дивлячись на годинник, раптом радісно повідомляє: «Таточку, я придумав вірш, називається «Загибель годинника»! Я розгубився, але прошу його цей вірш розповісти. І от дитина стає серед кімнати, розрівнює плечі й урочисто промовляє отакий однорядковий текст:
«Годинник помер під час парування!»
І поки я прагну осягнути почути, Яромир, зазираючи в очі, запитує:
– Тату, а що таке «парування»?

7 років 3 місяці:
Під час виконання домашнього завдання приходить на кухню.
– Мамо, а хіба це справедливо – платити за повітря?
– Ні, синку. Повітря – для всіх і платити за нього не треба.
– А чому тоді ви з татом сказали, що поїдемо в ліс тільки тоді, коли я виконаю всі завдання? Виходить, я мушу платити, аби подихати повітрям!

Грудень цього року
Вранці радісно:
– Батьки, сьогодні втретє випав перший сніг!
І найсвіжіше – кілька днів тому.
Прибіг і радісно повідомляє:
– Ми з Богодаром знаємо повний сенс життя: байдикування, набридання і відпочивання!

Сергій Пантюк




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація