ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Три казочки у в'язочку»Про тваринЯн Твардовський «Ще одна молитва»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Інна Волосевич «Про хлопчика»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Ростам і Сохраб»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Казки Скандинавії»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Казки Японії»Олесь Ільченко «Наші птахи»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Володимир Штанко: «Мене з дитинства цікавила гоголівська таємниця» RSS

17 лютого, 2012

 

Щоденна всеукраїнська газета «День» на своєму сайті розмістила інтерв’ю Марії Семенченко з молодим художником Володимиром Штанко. Нещодавно стало відомо, що книга «Вечори на хуторі біля Диканьки» з його ілюстраціями потрапила до «Почесного списку» найкращих сучасних книжок для дітей 2012 року. Книга вже має ряд дипломів, але ця перемога для художника все одно стала приємною несподіванкою.

Щорічно список майстерно написаних, проілюстрованих і перекладених книжок для дітей укладає міжнародне журі літературної премії імені Г. Х. Андерсена, яку ще називають «Малою Нобелівською премією». Цього року до списку потрапила й книжка українського видавництва «Грані-Т» — подарункове видання «Вечорів на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя з ілюстраціями Володимира Штанка, повідомляє сайт «ЛітАкцент». Прикметно, що ця книжка дістала низку нагород і в Україні, а саме: за оформлення — диплом І ступеня VІІ Міжнародного конкурсу країн-учасниць СНД «Мистецтво книги» в номінації «Книга для дітей та юнацтва» і диплом «За найкраще оформлення книги», за версією дитячого журі під час «Форуму видавців — дітям». Над цієї книжкою художник працював близько року під час навчання в аспірантурі Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Сьогодні ж українському читачеві добре відомі й інші книжки для дітей, проілюстровані художником, зокрема «Зелена квітка тиші» («Грані-Т») та «Людвігові Хитрому — ура, ура, ура!» Яна Улофа Екгольма («Видавництво Старого Лева»).

«Дню» Володимир Штанко розповів, як сучасна дитяча книжка в Україні долає консерватизм, за що він любить техніку української народної картини XIX століття та про високу планку в роботі.

— Те, що ілюстрована мною повість Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» потрапили до цього списку, для мене — приємна несподіванка й велика честь. І це не лише мій успіх як ілюстратора, а й успіх видавництва й України загалом. На жаль, зовсім небагато українських видань потрапляють до цього списку й здобувають інші міжнародні нагороди. А успіх, безумовно, окрилює й заохочує до творчості, надихає на подальшу роботу, спонукає «підносити планку»...

— На вашу думку, чим саме привабила членів журі проілюстрована вами книжка й на чому надалі можна було б робити акцент?

— Я ставив собі за мету створити образотворчий ряд, який був би цікавим насамперед дитячій аудиторії. Попри те, що сьогодні Миколу Гоголя вивчають у школі ледь не з молодших класів, він досі залишається «дорослим» письменником. І це також впливає на оформлення. Колись, особливо за радянських часів, письменника видавали досить скромно. Навіть коли твори Гоголя оформляли видатні майстри, то доволі стримано — як для дитячої аудиторії, так і для дорослої. Тому я вирішив зробити саме дитяче видання Миколи Гоголя.

— Микола Гоголь — непростий автор. Як ви працювали над оформленням «Вечорів на хуторі біля Диканьки», на що звертали увагу і як розставляли акценти, щоб вийти за «стримані рамки» ваших попередників?

— Мене з дитинства цікавила гоголівська таємниця, і я охоче взявся до роботи. Звісно, я переглянув багато матеріалів, відвідав декілька музеїв, зокрема Музей народної архітектури і побуту в Пироговому та Київський музей українського образотворчого мистецтва, вивчив у бібліотеці нашої Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури низку репродукцій народної картини, переглянув те, що мені пропонував Інтернет, і поступово дійшов думки, що саме принципи української народної картини ХІХ століття найповніше розкриють і відобразять зміст творів Гоголя. Цю образотворчу мову я й обрав.

Свого часу цим мистецтвом переважно займалися дуже обдаровані, а художники, які не мали спеціальної освіти. Техніка передбачає не зовсім правильні пропорції в людей, неідеально організовану композицію, для неї характерні гротесковість образів і дещо суто українське. А ще — щирість. Тож образи виходять максимально наповнені й виразні. Я гадаю, що певною мірою журі привабила наявність цього українського елементу, бо небагато хто із сучасних книжкових графіків використовує такі народно-фольклорні засоби, хоча, звісно, є і такі.

— Про що свідчить той факт, що останнім часом українська книжка стає відомою у світі? Якою ви бачите сучасну книжкову ілюстрацію в українському сегменті літератури для дітей?

— Це свідчить про появу нових майстрів, а ще — про зміцнення міжнародних зв’язків України в різних сферах діяльності. Українська книжка сьогодні певною мірою залишається консервативною. Мабуть, свою роль у цьому відіграє й читацька аудиторія. Проте останнім часом ми спостерігаємо піднесення і творчий експеримент у цій сфері, насамперед завдяки талантові й широкому світогляду молодих авторів.

Джерело: газета «День»




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація