ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Казки Японії»«Три казочки у в'язочку»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Казки Скандинавії»«Ростам і Сохраб»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Інна Волосевич «Про хлопчика»Про тваринОлесь Ільченко «Наші птахи»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Лист юного поета з Одеси RSS

17 лютого, 2012

 

Конкурс «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу» завершився, але ми не можемо залишити поза увагою відгук Назарія Ткаченка з Одеси. Щирість і цілеспрямованість молодого поета не залишила байдужим нашого літературного редактора. Іван Андрусяк був приємно здивований його відгуком і високо оцінив творчі здібності хлопця.

Сьогодні як переможець конкурсу «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу» за зайняте 2-ге місце я отримав чимало книг вашого видавництва, за які хочу подякувати. Нагороду я отримав у рідній Одесі, в будівлі Київського інституту вдосконалення вчителів, який знаходиться в провулку імені Адмірала Нахімова. Для мене це місце – символічне, оскільки із перших днів життя я постійно в оточенні працівників Чорноморського флоту, чим безмежно пишаюся. Сьогодні ж я сам собі довів, що не дарма народився на світ, і нагороджуюсь на набережній Одеси, як у свій час великий Адмірал.

Із трьох років я пишу вірші, тому знаю – яка це кропітка праця — робота над словом, над літературою... Та ще й дитячою. Мені 10 років, і в Одесі я живу від народження. Українська мова — це друга мова, яку я вивчаю, оскільки моє оточення -російськомовне. Наше місто — дуже інтернаціональне. Українська мова – рідна мова моєї мами. Мову, як і маму, я безмежно люблю, і, завдяки вашим авторам пізнаю дедалі більше.

Передайте мої новорічні вітання моєму улюбленому письменнику – Івану Андрусяку. Я в захваті від його творчості, природності написаних і перекладених ним творів. Вважатиму за честь відправити йому свою віршовану анотацію на його твір «Стефа і Чакалка», що принесла мені перемогу у конкурсі. Її додаю додатком до цього листа.

Користуючись нагодою вітаю усіх вас із наступаючими Новорічними і різдвяними святами. Нехай береже Господь вас і ваші сім'ї.

А ще – прийміть мого вірша, який, сподіваюсь, надихне вас на великі творчі звершення у Новому 2012 році.

Спочатку було слово

Один персидський цар зібрав
Мудрійших в світі.
Наказав Звести в єдину книгу те,
Із чого істина росте.
Коли знесилені знавці
Принесли книгу, у руці
Потримав цар той дивний твір,
І знов покликав у свій двір
Філософів, наук митців,
Щоб донести до видавців
Нове завдання: «Все звести
До двох сторінок, де сплести
Закони миру основні!»
Із цим пішли митці сумні.

І знов вони десятки літ
Шукали слова родовід,
Єдино-вірного, з якого
Рождіння сталося живого.

Знайшли, доставили царю
Два аркуші інвентарю,
Яким творився білий світ.
Дали царю у цьому звіт.

Цар довго сторінки гортав.
У кожну букву він вникав,
І, вражений творінням, знов
Звернувся до знавців всіх мов,
Сказавши: «Нині я ізволю
Скорити непізнання долю!
Знайдіть ви слово те єдине,
Незмінно правильне, нестримне,
З якого розпочав творіння
Господь, та сила провидіння!»

«Але ж такого не буває! –
Сказав один професор краю. –
Я прочитав всі книги світу, –
Не бачив слова цього цвіту».

Володар раптом розгнівився
І закувати зголосився
Усіх, хто володів пізнанням.
Оголосив своє чекання.

Вмирали генії науки,
Крізь розумові штурми й муки
Пройшли ті люди видатні.
Лиш декілька із них – живі,
Таки дістались диво-слова.
Розбили власноруч окови,
Зайшли у царський тронний рай
З єдиним словом: «Виживай»!

Цар наказав те святе слово
Злити з металу дорогого,
Та ним прикрасити палац,
Повісивши лиття на плац.

Тут стало царство процвітати.
З таємним гімном, воювати
Ішли безстрашні в бій війська.
Корились люди і міста.

Так було сотні тисяч років.
Допоки доленосні кроки
Не привели у царство те
Наступне слово, не просте.
Його почує світ колись,
Луною кинуте: «Корись!»

Але цар слова не злякався!
Він покоритись відказався,
І перед Богом на коліна
Не став, прикинувшись поліном.

Грозою пав Господній гнів,
І цар в палаці вщент згорів.

А слово, що лягло в основу
Майбутнього життя, ізнову
Розплавилось. Ну а над ним –
Зросла гора, ковтнувши дим.
Ще досі зригує вона
Лаву розпалену із дна.

В легенді кожній є мораль
Ми слова втрачений грааль
Свідомо прагнемо знайти,
Але не вміємо дійти
До істини – чеснот трофею,
Життя земного апогею.

Сюди привів нас виживати
Господь Всевишній, щоб сказати
У час, обраний лише ним:
«Корись!» хоч мертвим, хоч живим.

 








 

 

 

 

 

 З повагою, Назарій Ткаченко. 10 років. Одеса.




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація