ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Казки Скандинавії»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Ростам і Сохраб»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Про тварин«Казки Японії»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Інна Волосевич «Про хлопчика»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Три казочки у в'язочку»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Анна Сарвіра: «Намалювати книгу – це як створити новий світ, в якому все-все-все – це результат фантазії автора і… моєї» RSS

22 лютого, 2012

 

Коли до рук потрапляє книжка, проілюстрована Анною Сарвірою, відразу розумієш: із героями цієї книжки варто подружитися. Вони добрі, кумедні, винахідливі, домашні, як Мишкові миші із книжки Галини Вдовиченко, й оптимістичні, як незрівнянний пан Мак-Брум із повісті Сіда Флейшмана. Ближче знайомство із художницею підтверджує, що всі ілюстратори схожі на своїх героїв і що з Анною Сарвірою… теж варто подружитися.

Про дитинство

Я дуже вдячна своїм батькам за те, що в дитинстві в мене було багато гарно проілюстрованих книг. Вважаю, що саме з цього і почалося моє захоплення ілюстрацією. Тоді мені здавалося дивовижним, що хтось може так гарно зобразити те, що автор тільки описав словами, і що ці образи так сильно збігаються з тими, які виникали в моїй уяві. Взагалі дуже любила і малювати, і читати. Пам’ятаю, як ми із братом самі вигадували казки і робили до них ілюстрації. Отже, ілюстратором я хотіла стати з дитинства. Я тоді думала: це так круто – намалювати книгу, а потім її читають і розглядають багато людей. Я і зараз дуже радію, коли дізнаюся, що дитині сподобались ілюстрації, що хтось тримає оформлені мною книжки вдома, читає їх своїм дітям. Намалювати книгу – це як створити новий світ, в якому все-все-все – це результат фантазії автора і моєї.

 

Про художників

У мене багато улюблених художників. Дуже подобаються Брейгель Старший, Босх, Ренуар, Моне, Ендрю Уайет, Тьорнер, Яблонська, Марія Примаченко. З ілюстраторів – Геннадій Каліновський, Ребекка Дотремер, Елізабет Цвергер, Анна Лаура Кантоне, Шон Тан і ще багато інших.

Про дитячі книжки

Свою бібліотеку почала збирати ще в дитячі роки. Зізнаюся, не можу пройти повз відділ дитячої літератури. Інколи запросто можу провести там кілька годин, особливо, якщо знаходжу книги улюблених ілюстраторів. Для мене це натхнення і поштовх малювати краще. Дуже подобається, коли в книзі не тільки гарні малюнки, але й цікава верстка, шрифти, хороший папір і ще купа дрібних деталей, які на перший погляд не дуже важливі, але їх поєднання робить книгу ідеальною. Для дитини такі деталі дуже важливі: її сприйняття відрізняється від сприйняття дорослого: вона може не запам’ятати самі ілюстрації, але все життя згадувати цікаво намальовану буквицю. Тож на художнику дитячої книги лежить відповідальність за виховання естетичного смаку в маленьких читачів.

 

 

Про натхнення

Натхнення приносять нові яскраві враження. Це може бути подорож, нове кіно або краще мультфільм, нова книжка, зустріч із друзями. Взагалі дуже допомагає перегляд нових книжок або похід на виставку. Відразу ж хочеться малювати ще краще. Але іноді треба малювати і без натхнення – не завжди є така можливість сидіти і чекати. Такі ілюстрації малюю механічно, іноді повторюючись, і мені здається, що це всім помітно. Але буває, що малюнок починає подобатися і натхнення приходить безпосередньо під час роботи.

Про процес малювання

Малюю довго. Найбільше часу забирають роздуми і пошук композиції, кольору, форми. Важко працювати, коли навколо галасно і людно. Але іноді під час роботи включаю музику, щось легке – джаз або блюз. Малювати люблю наодинці, і дуже не подобається, якщо хтось бачить незакінчені роботи. Майже кожна нова робота стає найулюбленішою, але з часом це минає. Коли дивлюся на старі роботи – завжди знаходжу недоліки, які не помічала під час створення.

 

Про родзинки

Кожна нова книга відрізняється від попередніх. Підхід до кожної книжки потрібно шукати окремо. Це зумовлюється і стилем автора, і характерами героїв. Напевно, найважча частина роботи – знайти стиль книги. Відштовхуючись від нього, робити самі ілюстрації вже набагато легше. Наприклад, у «Чарівній фермі пана Мак-Брума» Сіда Флейшмана якось відразу захотілося вставити в ілюстрації слова, вирізані з журналів. Я собі уявила, як діти Мак-Брума й самі вирізають ці літери, щоб написати назву ферми або викласти свої імена. Працюючи над «Мишковими мишами» Галини Вдовиченко, я уявляла, як миші листуються на шпалерах – бо де ж їм ще писати?

Про фарби

Люблю акварельні фарби і їх використовую найчастіше. Більше за все подобається, що акварель може бути дуже різною, завдяки чому часом виникають несподівані ефекти. Вважаю, що акварельні фарби – одні з найскладніших для опанування, ними легко зіпсувати роботу. Дуже прикро, коли перемальовувати потрібно вже майже готову ілюстрацію, але це також і цінний досвід. Є багато секретів, які приходять із досвідом, і мені ще є чому вчитися.

 

Про кольори

З дитинства любила синій і зелений кольори, а червоний не подобався взагалі. Але це ніяк не впливає на використання їх в ілюстрації. Кольори в книзі мають передавати її настрій і стиль, я вважаю, що для досягнення цього можна використовувати, у принципі, будь-які кольори. А чи вдало це виглядає, залежить від майстерності самого художника. Звісно, легше намалювати яскраву ілюстрацію – вона привертає більше уваги і виглядає більш дитячою. Але, наприклад, моєю улюбленою книгою в дитинстві була «Мері Поппінс» із чорно-білими ілюстраціями.

Про дизайн

Мені здається, що великою проблемою дитячих книг є верстка і шрифти. Неодноразово бачила книги, в яких чудові ілюстрації були спотворені жахливою версткою. Особливо страждають обкладинки. В ідеалі було б добре, якби для назви книги створювався окремий шрифт, який органічно поєднувався б із обкладинкою, а шрифт, колір і розміщення тексту в самій книзі не сперечались би з ілюстрацією. Маю сказати, що мені з версткою книг пощастило, і я дуже задоволена, як поєднані текст та ілюстрації в тих же «Мишкових мишах» чи «Чарівній фермі пана Мак-Брума».

 

Про сіль

Працюючи над обкладинкою «Чарівної ферми пана Мак-Брума», я згадала про секрет із сіллю, який мені свого часу показала подруга в інституті. Сіль взаємодіє з фарбою – і дає досить несподіваний ефект. Переконатися у цьому можна, поглянувши на зелене тло обкладинки. Коли навчалися, використовували багато різних фішок – і папір чаєм тонували, і фарби зубною щіткою розбризкували. Чесно кажучи, тоді було більше часу на експерименти, зараз використовую переважно ті методи, до яких звикла.

 

Про дітей

Працювати з дітьми дуже цікаво. В них ще немає тих знань і тих обмежень, які є у дорослих, і з точки зору творчості це велика перевага. Тому, навчаючи малюванню, дітей потрібно коректувати і підштовхувати у потрібному напрямку, але не обмежувати. З іншого боку і самі діти, їх роботи надихають і дають творчій поштовх. Для мене робота з дітьми – це і заряд енергії, і досвід: подивитися, що їх цікавить, як вони сприймають зображення й усілякі деталі. Щодо ілюстрацій – звісно ж, усім не догодити. Все ж таки я орієнтуюся на свій смак. Але, малюючи книгу, намагаюся поставити себе на місце дитини, згадати, що подобалось мені в їхньому віці, які ілюстрації цікавили, а які ні.

Про Мак-Брума

Ой, Мак-Брум – він найкращий. Із задоволенням читала книжку і захоплювалася його оптимізмом, стосунками з дітьми і вмінням усі труднощі сприймати сміливо, боротися з ними всією родиною. Коли читала, відразу ж уявила такого собі вусатого дядька, хитрого, але чесного, і, звісно ж, рудого. Обов’язковими вважаю вуса (він просто має в них хитро усміхатися!), а ще солом’яний капелюх, який Мак-Брум носить постійно. Мені ця книга запам’яталася і великою кількістю дітей, яких потрібно було намалювати. Тут я отримала величезне задоволення, придумуючи образ кожної дитини, її характер, міміку.

 


Про мишей

Миші стали вже добрими знайомими, я досить довго працювала над книгою «Мишкові миші» Галини Вдовиченко і пам’ятаю, що наприкінці могла кожну мишу із закритими очима намалювати. Галина Вдовиченко створила дуже виразні образи, й одним із моїх найулюбленіших моментів роботи над книгою було промальовування мишей, їхнього одягу й усіляких дрібниць на кшталт гітар або прикрас. За це люблю Олька, автор придумала йому дуже яскравий костюм, такий собі мишачий «Рембо», тому, коли малювала книгу, не могла дочекатися, коли вже він з’явиться на її сторінках. А по характеру подобається Мишкова – ось у кого треба повчитися впевненості у собі та широті поглядів! Зараз пробую малювати продовження «Мишкових мишей». Розкрию невеличку таємницю – сюжет дуже кумедний, а миші стали справжніми зірками!

 

 

Про речі навколо

У принципі, для роботи багато не потрібно. Обов’язково тримаю поруч улюбленні книжки – для натхнення і підняття настрою. Взагалі красиві речі надихають, тому часто в нагоді стає інтернет. Це раніше потрібно було йти в бібліотеку, шукати фотографії в журналах, а зараз гарні речі і пейзажі завжди під рукою. На столі постійно купа паперу – художник має не боятися його зіпсувати, а я псую його чимало. І, звісно ж, безліч олівців і фарб. Зізнаюся, що в розпалі роботи над книгою в мене на столі панує безлад. Але це – щоб все було під рукою. І на останок чай – без чаю працювати неможливо.

 

Про сережки

Кульчики побачила у знайомої, саме вона і дала мені першу пару нерозфарбованих сережок, щоб я спробувала їм надати кольору. Нагадаю, що ліпляться сережки з керамопластику, який не потребує випікання, а потім розфарбовуються і закріплюються лаком. Я захопилася, почала ліпити, не стримуючи фантазію, пташок, рибок, є вже навіть русалки. Думала на продаж ліпити – але виявилося, що розлучитися із сережками для мене дуже важко – кожна пара улюблена й унікальна, тож всі сережки залишила собі. Єдине виключення – іноді дарую їх подругам.

Про затишок

Душевний спокій приносить задоволення від виконаної роботи. Коли бачиш результат багатомісячної праці і він тебе задовольняє – це найкращий подарунок. Найкращий день для мене – це коли я встаю рано і встигаю зробити все заплановане, тоді ввечері немає докорів сумління і невдоволення собою. Люблю працювати наодинці, коли ніхто і ніщо не відволікає, люблю слухати хорошу музику і пити чай, готувати вечерю і дивитися гарні фільми, знати що в рідних і близьких все добре і що цей день не пройшов дарма, люблю малювати або ліпити щось для свого задоволення, а не на замовлення.

Про плани

Насправді в мене є декілька проектів, які я почала робити вже досить давно, але все не маю часу їх закінчити, крім того, пробую ілюструвати продовження «Мишкових мишей» і дуже хочу зробити гарну книжку. Також мрію більше подорожувати і спілкуватися з цікавими людьми, бо досить багато часу проводжу за роботою. Хочу спробувати зробити арт-книгу – це досить цікавий напрямок в сучасному мистецтві. А ще хотілося б нарешті розфарбувати сережки, які я виліпила досить давно. Насправді планів дуже багато, тому найголовнішим, напевно, є бажання стати організованішою, хоча професія не дозволяє.

Про мрії

Ой, насправді хотілося б намалювати купу книжок, і цей список постійно поповнюється. Вже давно мрію проілюструвати «Карлика Носа», в мене навіть ескізи вже є. Також хотілося б проілюструвати щось серйозніше і доросліше. Мрію колись зробити дитячу поп-ап книжку – це така книга, кожен розворот якої – об’ємна паперова композиція. Тож мрій і планів досить багато, залишилось знайти час та сили.

Підготувала Тетяна Терен




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація