ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Олесь Ільченко «Наші птахи»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Казки Скандинавії»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Інна Волосевич «Про хлопчика»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерВітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Казки Японії»«Ростам і Сохраб»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Про тваринНіна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Три казочки у в'язочку»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Ян Твардовський «Ще одна молитва»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Іван Андрусяк: «Не лише в книжках, а й удома називаю своїх дітей «малявками» RSS

23 лютого, 2012

 

У такий сонячний передвесняний день «Грані-Т» дарують своїм читачам потрійну усміхнену дитячу радість. А все тому, що сьогодні наша рубрика «Діти письменників» поповнилася цікавезною розповіддю письменника, літературного редактора «Граней-Т» Івана Андрусяка про його улюблених малявок – 17–річного Івася, 15–річну Лізу та 9–річну Стефу. Саме вони, зізнається письменник, є не лише першими читачами його книжок, але й повноцінними співавторами.

У мене виходить так, що всі цікаві капості, пустощі, обмовки, примовки, забавлялки, навіть сварки моїх «малявок» – 17–річного Івася, 15–річної Лізи і 9–річної Стефи – лягають в основу сюжетів моїх творів для дітей. Властиво, саме для них передовсім ці твори й пишуться, вони є їхніми першими слухачами, читачами, порадниками, критиками й навіть повноцінними співавторами:

 


Тато працює

 

 – саме Стефу, коли вона була маленькою, лякали Чакалкою – і з того вийшла повість «Стефа і її Чакалка»;
– саме Лізиними однокласниками були Ксеня Вовк і Максим Заєць із повісті «Кабан дикий – хвіст великий»;
– саме Івась із Лізою будували халабуду й проводили вибори президента й прем’єр–міністра тієї халабуди, як у повісті–грі «Хто боїться Зайчиків»;
– саме зайчики є улюбленими тваринами Стефи, завдяки чому народилася «Зайчикова книжечка»; й улюблену Стефину іграшку справді звуть зайчиком Куслапком на честь одного з персонажів дитячого роману Юрія Бедрика «Ролі Перший, король зайців»;

 


Стефа і Тимко

 

– саме Ліза з двоюрідною сестричкою Ориною (прототипом Орини зі «Стефи і Чакалки», яка справді загубила в болоті шльопанці й вирішила, що їх проковтнула акула) організували втечу з дому, з чого народилася повість «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому»;

Ліза

– саме Стефа, прийшовши одного разу з садочка, заявила нам, що вона «пінґвінік» замість «санґвінік» – і це лягло відтак в основу повісті «Пінґвінік», яка невдовзі вийде у видавництві «Грані–Т»;
– саме Івась консультував мене в процесі роботи над образом Івася Бондарука з повісті «Вісім днів із життя Бундурука», – хоча більшість рис цього персонажа все ж не Івасеві, а я списав їх із самого себе, такого, яким був у дитинстві;
– саме Івась полюбляє сушені кальмари й розповідав мені про Банду Лисих Макаронів; саме Ліза в нас найдужче любить молочний шоколад, Стефа – картоплю в усіх можливих способах її приготування, мама Катя – зефір у шоколаді, а я – цукерки «Рачки», як це й описано в «Хто боїться Зайчиків»…

 

Іван Іванович

 

І я справді не лише в книжках, а й удома називаю своїх дітей «малявками», на що вони вже давно перестали ображатися, хіба лише Стефа іноді огризнеться: «Яка я тобі малявка, мені вже аж дев’ять років!»

Ба навіть ті пов’язані з моїми «малявками» цікавинки, які ще не увійшли до книжок, я волію приберігати, «колекціонувати» з думкою про те, щоб описати їх у наступних повістях :) …

 


До школи

 

Утім, щось веселе трапляється майже щодня! Оце, скажімо, наш головний редактор Оленка Мовчан принесла кілька чудовезних «бібісішних» фільмів про природу – і я після вечері зібрав дітей перед своїм комп’ютером, щоб переглянути ці фільми. Старші спершу балувалися, а тоді теж «утягнулися» й сиділи з відкритими ротами – особливо тоді, коли там показували королівських пінґвінів, у яких яйце в найлютіші антарктичні морози висиджує тато, а мама тим часом полює в морі й відтак приносить їжу. Ці кадри направду вражають!

 

Полтавські галушки

 

І ось після перегляду чую в дитячій сварку – Стефа «нападає» на, як вона каже, «старших дітей». Коли сварка сягає апогею, йду з’ясовувати, що вони знову не поділили. Виявляється, що «старші діти» обізвали Стефу «яйцем пінґвіна» – бо вона найменша, і справді «татійка», все коло тата крутиться, і тато її, природно, найбільше балує…

 

Стефа і Куслапко. Робота художниці Віри Крутуліної

 

І що ж – «сцена» закінчується тим, що я починаю з цього реготати, Стефа накидається вже на мене, чого це я регочу, «старші діти» підтримують – і ми балуємося вже всі, так що інколи мамі доводиться нас розганяти :).

Отаке в нас веселе життя :)…

Іван Андрусяк




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація