ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Три казочки у в'язочку»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерЛеся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Про тваринОлесь Ільченко «Наші птахи»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«Ростам і Сохраб»«Казки Скандинавії»Інна Волосевич «Про хлопчика»«Казки Японії»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Іван Андрусяк: «Не лише в книжках, а й удома називаю своїх дітей «малявками» RSS

23 лютого, 2012

 

У такий сонячний передвесняний день «Грані-Т» дарують своїм читачам потрійну усміхнену дитячу радість. А все тому, що сьогодні наша рубрика «Діти письменників» поповнилася цікавезною розповіддю письменника, літературного редактора «Граней-Т» Івана Андрусяка про його улюблених малявок – 17–річного Івася, 15–річну Лізу та 9–річну Стефу. Саме вони, зізнається письменник, є не лише першими читачами його книжок, але й повноцінними співавторами.

У мене виходить так, що всі цікаві капості, пустощі, обмовки, примовки, забавлялки, навіть сварки моїх «малявок» – 17–річного Івася, 15–річної Лізи і 9–річної Стефи – лягають в основу сюжетів моїх творів для дітей. Властиво, саме для них передовсім ці твори й пишуться, вони є їхніми першими слухачами, читачами, порадниками, критиками й навіть повноцінними співавторами:

 


Тато працює

 

 – саме Стефу, коли вона була маленькою, лякали Чакалкою – і з того вийшла повість «Стефа і її Чакалка»;
– саме Лізиними однокласниками були Ксеня Вовк і Максим Заєць із повісті «Кабан дикий – хвіст великий»;
– саме Івась із Лізою будували халабуду й проводили вибори президента й прем’єр–міністра тієї халабуди, як у повісті–грі «Хто боїться Зайчиків»;
– саме зайчики є улюбленими тваринами Стефи, завдяки чому народилася «Зайчикова книжечка»; й улюблену Стефину іграшку справді звуть зайчиком Куслапком на честь одного з персонажів дитячого роману Юрія Бедрика «Ролі Перший, король зайців»;

 


Стефа і Тимко

 

– саме Ліза з двоюрідною сестричкою Ориною (прототипом Орини зі «Стефи і Чакалки», яка справді загубила в болоті шльопанці й вирішила, що їх проковтнула акула) організували втечу з дому, з чого народилася повість «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому»;

Ліза

– саме Стефа, прийшовши одного разу з садочка, заявила нам, що вона «пінґвінік» замість «санґвінік» – і це лягло відтак в основу повісті «Пінґвінік», яка невдовзі вийде у видавництві «Грані–Т»;
– саме Івась консультував мене в процесі роботи над образом Івася Бондарука з повісті «Вісім днів із життя Бундурука», – хоча більшість рис цього персонажа все ж не Івасеві, а я списав їх із самого себе, такого, яким був у дитинстві;
– саме Івась полюбляє сушені кальмари й розповідав мені про Банду Лисих Макаронів; саме Ліза в нас найдужче любить молочний шоколад, Стефа – картоплю в усіх можливих способах її приготування, мама Катя – зефір у шоколаді, а я – цукерки «Рачки», як це й описано в «Хто боїться Зайчиків»…

 

Іван Іванович

 

І я справді не лише в книжках, а й удома називаю своїх дітей «малявками», на що вони вже давно перестали ображатися, хіба лише Стефа іноді огризнеться: «Яка я тобі малявка, мені вже аж дев’ять років!»

Ба навіть ті пов’язані з моїми «малявками» цікавинки, які ще не увійшли до книжок, я волію приберігати, «колекціонувати» з думкою про те, щоб описати їх у наступних повістях :) …

 


До школи

 

Утім, щось веселе трапляється майже щодня! Оце, скажімо, наш головний редактор Оленка Мовчан принесла кілька чудовезних «бібісішних» фільмів про природу – і я після вечері зібрав дітей перед своїм комп’ютером, щоб переглянути ці фільми. Старші спершу балувалися, а тоді теж «утягнулися» й сиділи з відкритими ротами – особливо тоді, коли там показували королівських пінґвінів, у яких яйце в найлютіші антарктичні морози висиджує тато, а мама тим часом полює в морі й відтак приносить їжу. Ці кадри направду вражають!

 

Полтавські галушки

 

І ось після перегляду чую в дитячій сварку – Стефа «нападає» на, як вона каже, «старших дітей». Коли сварка сягає апогею, йду з’ясовувати, що вони знову не поділили. Виявляється, що «старші діти» обізвали Стефу «яйцем пінґвіна» – бо вона найменша, і справді «татійка», все коло тата крутиться, і тато її, природно, найбільше балує…

 

Стефа і Куслапко. Робота художниці Віри Крутуліної

 

І що ж – «сцена» закінчується тим, що я починаю з цього реготати, Стефа накидається вже на мене, чого це я регочу, «старші діти» підтримують – і ми балуємося вже всі, так що інколи мамі доводиться нас розганяти :).

Отаке в нас веселе життя :)…

Іван Андрусяк




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація