ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«Казки Японії»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Казки Скандинавії»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«Ростам і Сохраб»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Про тваринНіна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Олесь Ільченко «Наші птахи»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Інна Волосевич «Про хлопчика»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерЯн Твардовський «Ще одна молитва»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Три казочки у в'язочку»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Післямова перекладача до «Корабля дурнів» Себастіана Бранта RSS

29 лютого, 2012

 

«У своїй сатирико-дидактичній поемі «Корабель дурнів» він дає в руки людям дзеркало, щоб вони впізнавали самих себе поміж дурнів і, набираючись розуму, ставали кращими, – пише у післямові до поеми Бранта, що щойно з’явилася у видавництві «Грані-Т» з ілюстраціями Юрія Чаришнікова, перекладач Феофан Скляр. – Прагнучи одним махом покінчити з пороками, цими плодами недоумкуватості, автор у поемі будує корабель, на який садовить дурнів, тобто всілякі персоніфіковані дурощі, й везе їх у країну Наррагонію — Дурляндію. По дорозі кепкує з дурнів, засуджує їх, картає, всіляко глумиться з них у надії, що вони схаменуться і стануть кращими. І все те, за його ж таки словами, робить він «задля користі й доброго повчання», «задля... заохочення до мудрості й... викорінення дурості та в ім’я виправлення роду людського».

Німецький учений, юрист, доктор обох прав, талановитий представник літератури раннього німецького гуманізму Себастіан Брант (1458—1521) надрукував 1494 року в Базелі (швейцарському місті, яке було тоді в межах Германської імперії) сатиричну поему з дивною назвою «Корабель дурнів». Цій книзі судилося стати незабаром найбільш читабельною не тільки в Німеччині, а й далеко за її межами. Поему відразу ж переклали латинською мовою, і вона стала відома вченим усієї Європи, бо латина тоді була мовою науки. Прочитали поему своїми мовами французи, голландці, англійці. За життя автора «Корабель дурнів» мав шість видань. А в ХVI столітті перевидавався двадцять шість разів! Такий надзвичайний успіх на світанку книгодрукування випадав на долю мало якої книжки. Німеччина переживала саме один із найскладніших періодів своєї історії. Феодальний лад відходив у минуле. Найміцніша підпора його — рицарі — чимраз більше занепадали морально. Не один із них ставав розбійником на великих дорогах країни. Майбутні речники Реформації вже тоді почали розхитувати католицьку церкву. Все ближче відчувалися грізні удари Великої селянської війни 1525 року. Міста набували небаченого розвитку. В них створювалася своєрідна культура. Виник і швидко розвивався торговий та лихварський капітал. Зростала буржуазія, набираючи дедалі більшої могутності й ваги. Розпочинали свій тріумфальний похід гроші, за які можна було купити все — свободу, індульґенцію (звільнення від гріхів), розкішне життя. Але був тут і зворотний бік медалі: гроші несли з собою руїну — вони розкладали морально людей, підточували усталені звичаї.

 


 

Не пройшли повз увагу Себастіана Бранта віяння часу. Людина надзвичайно спостережлива, він, як ніхто інший, бачив пороки своїх співгромадян. Щоб викорінити їх, автор схильний був повчати, проповідувати. Отож у своїй сатирико-дидактичній поемі «Корабель дурнів» він дає в руки людям дзеркало, щоб вони впізнавали самих себе поміж дурнів і, набираючись розуму, ставали кращими. Прагнучи одним махом покінчити з пороками, цими плодами недоумкуватості, автор у поемі будує корабель, на який садовить дурнів, тобто всілякі персоніфіковані дурощі, й везе їх у країну Наррагонію — Дурляндію. По дорозі кепкує з дурнів, засуджує їх, картає, всіляко глумиться з них у надії, що вони схаменуться і стануть кращими. І все те, за його ж таки словами, робить він «задля користі й доброго повчання», «задля... заохочення до мудрості й... викорінення дурості та в ім’я виправлення роду людського». Поет сміється з себелюбців, з тих, хто нехтує «загальні блага». Він піднімає на глузи лжевчених, які не хочуть сушити собі голову знаннями. Нещадно разить Брант ворожбитів, магів, астрологів. Засуджує батьків, які не привчають дітей змалку до праці й вирощують із них дармоїдів та гультяїв. Він обурюється вчинками донощиків, підлиз, майстрів роздмухувати чвари. Кпить із нероб, картярів, святенників, п’яниць. Дістається й тим чоловікам, хто ганяється за новими модами, голить на шкоду чоловічій красі бороду й напомаджує та завиває, мов те жіноцтво, своє волосся. Багато інших пороків затавровано гострим пером сатирика. Деякі з них дуже живучі. Трапляються вони подекуди й за нашого часу. Може, саме тому книжка С. Бранта з інтересом читається й нині.

 

 

 

Поему написано ранньою нововерхньонімецькою мовою, яка становила перехідний етап на шляху виникнення національної німецької мови, що склалася з XVIII століття. С. Брант увів німецьку мову в суворі правила вірша й метричного розміру. Автор сміливо користувався своєю мовою, хоч нею заборонялося трактувати вчені предмети. Тоді панувала в Німеччині латина. Імператор Фрідріх III вперше 1487 року увінчав лаврами поета Конрада Цельтіса за його латинські поезії. Ще й через півтораста років поет Опіц, щоб стати лавреатом, мусив свої німецькі вірші перекладати латинню.

«Корабель дурнів» був улюбленим твором не лише читачів. Своєрідність його сюжету зачаровувала й письменників. Книжку наслідували, з’являлися й її переробки. Один страсбурзький проповідник Кайзерсберґ для своїх проповідей брав цілі розділи цієї сатирико-дидактичної поеми. Широковідомий твір вченого-гуманіста Еразма Роттердамського «Похвала глупоті» багато в чому перегукується з твором С. Бранта. Великий німецький пост Ганс Сакс через шістдесят років після виходу в світ книжки Бранта змальовує в комедії «Оперування дурнів» усіх тих, «кого доктор Себастіан Брант вмістив на своєму кораблі...» Вплив Брантової поеми позначився й на творах інших німецьких письменників XVI—XVII століть (Томас Мурнер написав «Закляття дурнів», «Луг дурнів», наслідували Бранта Каспар Шейг, Йоганн Фішарт). Через півтораста років поет Йоганн Міхаель Мошерон показує «дурнів» у «Видіннях Філандера», теж персоніфікуючи в дурнях різні пороки. Відчував на собі вплив С. Бранта і французький поет XVI століття П’єр Ґренґор (Ґренґуар), коли писав п’єсу «Принц дурнів». До традицій С. Бранта свідомо звертаються і митці нашого часу. Можна, наприклад, згадати відомий українським читачам роман американської письменниці Кетрін Елен Портер «Корабель блазнів», що побачив світ 1962 р.

Щодо переробок «Корабель дурнів» Себастіана Бранта можна порівняти з Верґілієвою «Енеїдою», яку пізніше, з легкої руки італійського поета Лаллі, почали брати для травестій і перелицьовувань мало не в кожній країні, а в нас високохудожня її пародія знаменувала початок нової української літератури.

Впливала ця сатира і на українську літературу. Поет кінця XVII — початку XVIII століття Климентій, Зиновіїв син, навіть будував книжку своїх віршів, взявши за зразок Брантову книжку. В нього заголовки окремих віршів такі ж, як і в німецького поета («О злых женах» — «Про злих жінок»). Наш мандрівний філософ Григорій Сковорода, можливо, за посередництва Еразма Роттердамського, теж воював проти різних дурнів. Перегукується з Брантом у шостій частині «Енеїди» й І.П. Котляревський.

«Корабель дурнів» уперше було перекладено сучасною німецькою мовою 1877 року. Книга не раз перевидавалась у Німеччині в XIX і XX століттях.

Феофан СКЛЯР, перекладач




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація