ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Казки Скандинавії»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Інна Волосевич «Про хлопчика»«Три казочки у в'язочку»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерЛеся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Про тваринОлександр Макаров «Курс юного антиквара»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Ростам і Сохраб»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Казки Японії»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олесь Ільченко «Наші птахи»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Чи користуєтеся Ви послугами бібліотек? RSS

29 лютого, 2012

 

Якщо заглибитися в дитячі спогади, то бібліотека зринає в них як місце з особливим освітленням та ароматом, місце, в якому панують системність і впорядкованість. А якщо пригадати навчання в університеті, то це вже величезні зали з великою кількістю полиць, шаф, каталогів і фахових консультантів. Бібліотечна культура така давня, що до неї неможливо не пройнятися повагою і вдячністю. А поза тим, чи є ця культура затребуваною в часи букрідерів, всюдипроникного інтернету і піратського скачування авторських текстів? «Грані-Т» запитало своїх експертів, авторів і читачів, коли, як часто і з якою метою вони відвідують бібліотеки.

Оксана ЛУЩЕВСЬКА, письменниця

– Так. Завжди, коли буваю в Україні, заходжу до Тальнівської бібліотеки для дітей і дивлюся, які є новинки. На жаль, нових книжок до нас доходить небагато. Навіть не можу сказати, скільки книжок на рік. І це, направду, сумно. Наприклад, книжок видавництва «Грані-Т», може, є лише кілька. Мене приємно втішила наявність повісті Тетяни Щербаченко «Пуп землі, або як Даринка світ рятувала». Загалом у районних бібліотеках ситуація, як на мене, нелегка.

Дмитро АНТОНЮК, автор путівників, мандрівник

– Так, і маю своїх «улюбленців». Приміром, бібліотеку в колишньому арсеналі Сенявських/Баворовських у Львові. Там прекрасна робоча атмосфера і збережені автентичні інтер'єри. Приємно відвідувати і Парламентську столичну бібліотеку. Власне, в ній і починав книжкове знайомство із краєзнавством.

Леонід СОРОКА, поет

– Якщо чесно, то дуже рідко. По-перше, тому що вдома досить багато книжок, по-друге, інтернет тепер часто заміняє бібліотеку і допомагає знайти те, що на полицях, так би мовити, і близько не стояло :) Але іноді люблю попрацювати в бібліотеці. Тиша читальної зали дає змогу усамітнитися, відволіктися від метушні, телефонних дзвінків, телевізора й іншої сучасної колотнечі.

Степан ПРОЦЮК, письменник

– Особисто майже не користуюся, але користується мій старший син Антон. Я, так як живу в Івано-Франківську, часто буваю на літературних презентаціях в обласній універсальній бібліотеці. Бібліотекарі мене добре знають, розповідаючи навіть іноді, скільки і яких моїх книг беруть читачі на абонементі (для письменника - незайва інформація). Але це - вже інша тема.

Іноді, коли втомлююся читати з монітору чи давати раду із якимось черговим романом для дорослих, кажу: «Антончику, покажи, що ти набрав у бібліотеці...» І обов’язково віднайду щось для душі. Таким способом, до прикладу, я перечитав чудову тетралогію Володимира Малика - ще одного прекрасного письменника, якого поволі доїдала загальна байдужість до його великого таланту...

Наталя ЗАРУДНЯК, педагог

– Користувалась, користуюсь, буду користуватися. Навіть, якби була можливість купувати всі книги, які подобаються, де їх зберігати? Хоча з фінансуванням бібліотек (новими надходженнями) сутужно.

Зірка МЕНЗАТЮК, письменниця

– Так, довго була читачем Парламентської (дуже шкода, що вона втратила читальний зал на Подолі), тепер більше прихиляюся до бібліотеки імені Вернадського.

Павло КУРИЛО, дизайнер

– Послугами бібліотек не користуюсь уже давно. Останні походи були пов’язані з навчанням в Українській Академії Друкарства. Тепер тільки прискіплива купівля книг, які рекомендують, чи відчутно лежать тематикою до серця.

Сергій ПАНТЮК, письменник

– Ні, мені вистачає власної бібліотеки – вона досить велика.

Наталя ІВАНИЧУК, перекладач

– Колись користувалася дуже часто і дуже любила бібліотеки, їздила навіть кілька разів до Москви в Іностранку. Люблю дух бібліотеки, якась урочистість огортала в читальному залі нашої університетської наукової на Драгоманова. Зараз, на жаль, без пошукових виправ можна обійтися, бо є інтернет, відповідно дуже рідко завертають мої дороги в бібліотеку. Хіба треба покопирсатися в архівах, погортати листи, до яких торкалися великі люди, щоб відчути їх на дотик.

Роксолана СЬОМА, художник

– Ні, все, що мене цікавить, є у книгарнях або в моїх друзів.

Андрій КОКОТЮХА, письменник

– Тепер – тільки для роботи, але на мене не треба зважати. Бібліотека вчить працювати з книгою, тому краще про неї не забувати.

Олесь ІЛЬЧЕНКО, письменник

– Бібліотеки – колосальне надбання нації, це очевидно. Проте наявні бібліотеки в Україні для загалу не можна назвати сучасними. Звісно, влада кримінальних злочинців і українофобів, яку ми маємо зараз в нашій країні, аж ніяк не переймається не те що поповненням, але й збереженням масових, доступних бібліотек. Наші книгозбірні соромно порівнювати із подібними закладами в розвинених країнах. У Німеччині, скажімо, всі бібліотеки давно комп’ютеризовані, знаходяться в чудових, просторих приміщеннях, постійно й неухильно поповнюються німецькими й іншомовними виданнями, мають також величезну кількість аудіокниг (навіть один текст, одного автора в записах читають різні актори: відвідувачеві бібліотеки лишається право вибору кращого), пропонують відвідувачам масу послуг, про які годі мріяти читачам в Україні.

Я маю досить велику домашню бібліотеку, яку почали збирати ще мої батьки в 1950-х роках. Враховуючи згаданий стан загальнодоступних українських книгозбірень, а також таке потужне інформаційне й літературне джерело, як інтернет, не відчуваю поки що потреби звертатися до вітчизняних бібліотек.

Думки експертів підсумовує літературний редактор «Граней-Т» Іван Андрусяк:

– Оце не далі як на минулому тижні я побував на Рівненщині, де в бібліотеки сільських шкіл за сприяння фонду «Наш край» були передані книжки «Граней-Т». І вкотре переконався в тому, в чому переконувався вже не раз, спілкуючись із маленькими читачами в дитячих бібліотеках.

Ось у чому переконався: ми, люди київської та довколакиївської літературної тусівки, полюбляємо говорити про букрідери та електронні книжки і не мислимо прожити й дня без інтернету, – а тим часом добрих дві третини України того букрідера і в очі не бачили… Тим часом бібліотека в дуже багатьох, даруйте за канцеляризм, «населених пунктах» залишається чи не єдиним місцем, де можна бодай почасти втамувати культурний голод.

Та й інтернет, зрештою, «знає» далеко не все. У процесі роботи над «гранівськими» книжками мені як літературному редактору не раз доводилося, піймавши облизня в мережі, брати ноги на плечі й шукати відповіді на каверзне питання в бібліотеці, – то скажу вам, що навіть «звичайна» книгозбірня в містечку Березань, де я мешкаю, частенько мені ті відповіді давала; а що вже казати про такий скарбисько, як Вернадка!

Згадуючи відомі рядки Максима Тадейовича Рильського про словник, не маю ані найменшого сумніву в тому, що навіть найбідніша (а в нашій країні, на жаль, таких чимало) бібліотека – вже «пишний яр, а не сумне провалля». І передовсім від нас, книжних людей, залежить, чи будуть ці яри по-справжньому пишними, а чи ні.

Тому наше видавництво регулярно проводить у бібліотеках міст і сіл у різних куточках України зустрічі з письменниками та інші заходи, пов’язані, зокрема, з конкурсом «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу». Ми дбаємо про те, щоб якісні сучасні українські дитячі книжки були в якомога більшій кількості бібліотек, – робимо суттєві цінові знижки, а нерідко й даруємо (звісно, наскільки маємо змогу). Зокрема, в рамцях соціального проекту «Доторкнутися до слова» ми передали спеціалізованим бібліотекам для дітей із вадами зору наклади п’яти книжок шрифтом Брайля.

Підготувала Тетяна Терен




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація