ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Три казочки у в'язочку»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Інна Волосевич «Про хлопчика»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерОлесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Про тварин«Казки Японії»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Казки Скандинавії»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Ростам і Сохраб»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Чи користуєтеся Ви послугами бібліотек? RSS

29 лютого, 2012

 

Якщо заглибитися в дитячі спогади, то бібліотека зринає в них як місце з особливим освітленням та ароматом, місце, в якому панують системність і впорядкованість. А якщо пригадати навчання в університеті, то це вже величезні зали з великою кількістю полиць, шаф, каталогів і фахових консультантів. Бібліотечна культура така давня, що до неї неможливо не пройнятися повагою і вдячністю. А поза тим, чи є ця культура затребуваною в часи букрідерів, всюдипроникного інтернету і піратського скачування авторських текстів? «Грані-Т» запитало своїх експертів, авторів і читачів, коли, як часто і з якою метою вони відвідують бібліотеки.

Оксана ЛУЩЕВСЬКА, письменниця

– Так. Завжди, коли буваю в Україні, заходжу до Тальнівської бібліотеки для дітей і дивлюся, які є новинки. На жаль, нових книжок до нас доходить небагато. Навіть не можу сказати, скільки книжок на рік. І це, направду, сумно. Наприклад, книжок видавництва «Грані-Т», може, є лише кілька. Мене приємно втішила наявність повісті Тетяни Щербаченко «Пуп землі, або як Даринка світ рятувала». Загалом у районних бібліотеках ситуація, як на мене, нелегка.

Дмитро АНТОНЮК, автор путівників, мандрівник

– Так, і маю своїх «улюбленців». Приміром, бібліотеку в колишньому арсеналі Сенявських/Баворовських у Львові. Там прекрасна робоча атмосфера і збережені автентичні інтер'єри. Приємно відвідувати і Парламентську столичну бібліотеку. Власне, в ній і починав книжкове знайомство із краєзнавством.

Леонід СОРОКА, поет

– Якщо чесно, то дуже рідко. По-перше, тому що вдома досить багато книжок, по-друге, інтернет тепер часто заміняє бібліотеку і допомагає знайти те, що на полицях, так би мовити, і близько не стояло :) Але іноді люблю попрацювати в бібліотеці. Тиша читальної зали дає змогу усамітнитися, відволіктися від метушні, телефонних дзвінків, телевізора й іншої сучасної колотнечі.

Степан ПРОЦЮК, письменник

– Особисто майже не користуюся, але користується мій старший син Антон. Я, так як живу в Івано-Франківську, часто буваю на літературних презентаціях в обласній універсальній бібліотеці. Бібліотекарі мене добре знають, розповідаючи навіть іноді, скільки і яких моїх книг беруть читачі на абонементі (для письменника - незайва інформація). Але це - вже інша тема.

Іноді, коли втомлююся читати з монітору чи давати раду із якимось черговим романом для дорослих, кажу: «Антончику, покажи, що ти набрав у бібліотеці...» І обов’язково віднайду щось для душі. Таким способом, до прикладу, я перечитав чудову тетралогію Володимира Малика - ще одного прекрасного письменника, якого поволі доїдала загальна байдужість до його великого таланту...

Наталя ЗАРУДНЯК, педагог

– Користувалась, користуюсь, буду користуватися. Навіть, якби була можливість купувати всі книги, які подобаються, де їх зберігати? Хоча з фінансуванням бібліотек (новими надходженнями) сутужно.

Зірка МЕНЗАТЮК, письменниця

– Так, довго була читачем Парламентської (дуже шкода, що вона втратила читальний зал на Подолі), тепер більше прихиляюся до бібліотеки імені Вернадського.

Павло КУРИЛО, дизайнер

– Послугами бібліотек не користуюсь уже давно. Останні походи були пов’язані з навчанням в Українській Академії Друкарства. Тепер тільки прискіплива купівля книг, які рекомендують, чи відчутно лежать тематикою до серця.

Сергій ПАНТЮК, письменник

– Ні, мені вистачає власної бібліотеки – вона досить велика.

Наталя ІВАНИЧУК, перекладач

– Колись користувалася дуже часто і дуже любила бібліотеки, їздила навіть кілька разів до Москви в Іностранку. Люблю дух бібліотеки, якась урочистість огортала в читальному залі нашої університетської наукової на Драгоманова. Зараз, на жаль, без пошукових виправ можна обійтися, бо є інтернет, відповідно дуже рідко завертають мої дороги в бібліотеку. Хіба треба покопирсатися в архівах, погортати листи, до яких торкалися великі люди, щоб відчути їх на дотик.

Роксолана СЬОМА, художник

– Ні, все, що мене цікавить, є у книгарнях або в моїх друзів.

Андрій КОКОТЮХА, письменник

– Тепер – тільки для роботи, але на мене не треба зважати. Бібліотека вчить працювати з книгою, тому краще про неї не забувати.

Олесь ІЛЬЧЕНКО, письменник

– Бібліотеки – колосальне надбання нації, це очевидно. Проте наявні бібліотеки в Україні для загалу не можна назвати сучасними. Звісно, влада кримінальних злочинців і українофобів, яку ми маємо зараз в нашій країні, аж ніяк не переймається не те що поповненням, але й збереженням масових, доступних бібліотек. Наші книгозбірні соромно порівнювати із подібними закладами в розвинених країнах. У Німеччині, скажімо, всі бібліотеки давно комп’ютеризовані, знаходяться в чудових, просторих приміщеннях, постійно й неухильно поповнюються німецькими й іншомовними виданнями, мають також величезну кількість аудіокниг (навіть один текст, одного автора в записах читають різні актори: відвідувачеві бібліотеки лишається право вибору кращого), пропонують відвідувачам масу послуг, про які годі мріяти читачам в Україні.

Я маю досить велику домашню бібліотеку, яку почали збирати ще мої батьки в 1950-х роках. Враховуючи згаданий стан загальнодоступних українських книгозбірень, а також таке потужне інформаційне й літературне джерело, як інтернет, не відчуваю поки що потреби звертатися до вітчизняних бібліотек.

Думки експертів підсумовує літературний редактор «Граней-Т» Іван Андрусяк:

– Оце не далі як на минулому тижні я побував на Рівненщині, де в бібліотеки сільських шкіл за сприяння фонду «Наш край» були передані книжки «Граней-Т». І вкотре переконався в тому, в чому переконувався вже не раз, спілкуючись із маленькими читачами в дитячих бібліотеках.

Ось у чому переконався: ми, люди київської та довколакиївської літературної тусівки, полюбляємо говорити про букрідери та електронні книжки і не мислимо прожити й дня без інтернету, – а тим часом добрих дві третини України того букрідера і в очі не бачили… Тим часом бібліотека в дуже багатьох, даруйте за канцеляризм, «населених пунктах» залишається чи не єдиним місцем, де можна бодай почасти втамувати культурний голод.

Та й інтернет, зрештою, «знає» далеко не все. У процесі роботи над «гранівськими» книжками мені як літературному редактору не раз доводилося, піймавши облизня в мережі, брати ноги на плечі й шукати відповіді на каверзне питання в бібліотеці, – то скажу вам, що навіть «звичайна» книгозбірня в містечку Березань, де я мешкаю, частенько мені ті відповіді давала; а що вже казати про такий скарбисько, як Вернадка!

Згадуючи відомі рядки Максима Тадейовича Рильського про словник, не маю ані найменшого сумніву в тому, що навіть найбідніша (а в нашій країні, на жаль, таких чимало) бібліотека – вже «пишний яр, а не сумне провалля». І передовсім від нас, книжних людей, залежить, чи будуть ці яри по-справжньому пишними, а чи ні.

Тому наше видавництво регулярно проводить у бібліотеках міст і сіл у різних куточках України зустрічі з письменниками та інші заходи, пов’язані, зокрема, з конкурсом «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу». Ми дбаємо про те, щоб якісні сучасні українські дитячі книжки були в якомога більшій кількості бібліотек, – робимо суттєві цінові знижки, а нерідко й даруємо (звісно, наскільки маємо змогу). Зокрема, в рамцях соціального проекту «Доторкнутися до слова» ми передали спеціалізованим бібліотекам для дітей із вадами зору наклади п’яти книжок шрифтом Брайля.

Підготувала Тетяна Терен




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація