ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«Українська графіка першої третини ХХ століття»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Ростам і Сохраб»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Три казочки у в'язочку»Про тваринВолодимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Інна Волосевич «Про хлопчика»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«Казки Скандинавії»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Олесь Ільченко «Наші птахи»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Казки Японії»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Чому так складно писати для підлітків? RSS

22 березня, 2012

 

Звісно, тема сьогоднішнього опитування «Граней-Т» могла би звучати не так категорично, приміром: чи складно писати для підлітків? Але оскільки і читачі, й самі письменники знають, що ця ніша в сучасній українській літературі заповнена мало й нерівномірно, можна ставити питання руба. Хтозна — може, це опитування спричиниться до появи нових творів для підлітків? Принаймні серед експертів «Граней-Т» чимало тих, хто вже спробував свої сили в царині підліткової літератури, і зупинятися на досягнутому вони точно не планують.

Лариса ДЕНИСЕНКО, письменниця

– Дуже часто в підлітковому віці стаєш недовірливим до слів і все сприймаєш як виклик, мораль або посягання на твою свободу. Тому важко стати дитині – другом, людиною, текстом, котрим вона довіряє. У підлітковому віці наче на гойдалці: сюди гойднувся – дитина, туди гойднувся – дорослий. Як це відбувається – сам не помічаєш. Все сприймається гостро, все сприймається наче востаннє. Хочеться бути сильним, досвідченим, сміливим, знаючим. Але й одночасно цікавим. Тому, головними є навіть не сюжет і не герої, на мій погляд, головними є інтонація і довіра.

Олесь ІЛЬЧЕНКО, письменник

– Гадаю, про це запитує себе не один письменник… Підлітки вже не діти і водночас іще діти. Вони хочуть читати (ті, хто все-таки читає книжки) правду про себе, але водночас тяжіють і до романтичних історій, іноді – до «страшних», іноді – фантастичних… Як це все письменникові поєднати в одному тексті? І чи варто це робити? Чи є для підлітків взірцевою класична вже книга-історія «Ловець у житі»? Чому декому хочеться фентезійної «Поттеріани», а іншим – мужньо-героїчної саґи на кшталт книжок Толкіна? Як їм переказати історії про їхнє непросте життя із першими закоханостями, із пивом і цигарками «на хаті» у друзів чи десь за школою, розчаруваннями (в тому числі й у батьках), захопленням героями і псевдогероями, першим, часто травматичним, сексуальним досвідом? Мало хто наважується робити чесні книги для «маленьких дорослих», мало хто вміє це робити. Питань для письменника більше, ніж відповідей. Але треба створювати серйозні і спокійні, довірливі й відверті без натуралізму тексти для тих підлітків, які, попри все, ще читають книжки…

Міла ІВАНЦОВА, письменниця

– Вони й самі непрості, тим більше в таку непросту епоху – дуже важко визначитися і з цінностями, і зі своїм місцем в сучасному житті. Велика відповідальність лягає на автора, який пише для такої аудиторії. Це вже не ті діти, для яких людина є беззаперечним авторитетом лише тому, що вона старша за віком.

Галина ТКАЧУК, письменниця

– Думаю, міра складності писання для підлітків приблизно така ж сама, як і в писанні для дошкільнят, для школярів, для дорослих... Інша справа – специфіка. Спробую коротко її окреслити. По-перше, наскільки можу судити, у підлітковому віці людина вже готова сприймати будь-які твори мистецтва, і літератури в тому числі, а не лише помічені цією досить умовною рубрикою – «підліткове». Людина готова (або, принаймні, вважає себе готовою, що дуже важливо) занурюватися у будь-які теми, обговорювати будь-які проблеми, вона вже (принаймні для себе самої) ні для чого не є «малою». І це варто пам'ятати. З іншого ж боку, існують певні питання, надзвичайно актуальні саме для цього віку. Адже, знову ж таки – наскільки можу судити, у віці 12-16 років дівчата та хлопці особливо гостро переживають, відчувають, продумують питання своєї самості, сутності, відмінності від інших. Це вже не говорячи про надмір почуттів та відчуттів, переживань і проблем, які іншим поколінням зазвичай здаються несуттєвими. Це, звісно, все дуже умовно, адже кожна людина – окремий всесвіт, тому узагальнення смішні. Втім, здається, чи не в кожному житті підлітковий вік найбільш складний або один із найскладніших. Бо це вік великої зміни. Але є і гарний бік цієї справи: у підлітковому віці людина вже зазвичай знає, що хотіла би почитати, і має певний художній смак. Тому, якщо раптом хтось із нас напише для підлітків щось невдале - нічого страшного не станеться: цей твір просто не будуть читати :)

Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця

– Тому, що: 1) деякі дорослі забули, якими вони були в тому віці, 2) слідують кон’юнктурі й беруться повчати дітей, 3) мені — не складно, а неймовірно цікаво:)

Леонід СОРОКА, поет

– Писати для підлітків складно, напевно, тому, що самі вони перебувають у «складному віці», віці становлення, перших закоханостей, коли дуже гостро сприймаються зрада і підлість. Коли кожна дрібниця здається світовою катастрофою. Важливо, щоб підліток зміг упізнати в герої книжки свого ровесника, який живе його проблемами.

Наталя ІВАНИЧУК, перекладач

– Я не пишу, я перекладаю і знаю, чому мені непросто перекладати для підлітків. Мої діти давно виросли з підліткового віку, я забула, як вони спілкувалися між собою, яким сленґом користувалися. Та й нинішні підлітки розмовляють інакше, ніж колись мої у їхньому віці. Складність для перекладача – пошук і підбір відповідностей.

Степан ПРОЦЮК, письменник

– Слів «складно» чи «просто» не існує у моєму приватному літературному лексиконі. Письменник або вміє писати, або тільки уявляє, що вміє:) Для старшокласників я недавно закінчив повість «Вітроломи». Для школярів середніх класів написав трилогію про перше кохання Марійки і Костика, дуже прихильно зустрінуту читачем цього віку. Словом, певний досвід на цьому мінному полі маю. Чому я сказав напівжартома слово «мінному»? Чому для підлітків писати справді нелегко? Причин можна називати багато, але, як на мене, найважливішою є та, що для такої творчості треба вміти перевтілюватися у підлітка. Вони дуже загострено сприймають фальш або напівправду, тому письменникам у цьому випадку не вдаються різноманітні мімікрії та імітації. Тож підлітки-читачі дуже часто є лакмусовим папірцем літературного таланту.

Зірка МЕНЗАТЮК, письменниця

– Для багатьох дорослих дядь і тьоть, у тому числі й письменників, світ підлітків – це така собі terra incognita, звідки ми давно пішли і не знаємо, що там діється. Якщо в героях «дорослої» літератури можна змальовувати а хоч би й себе коханого – свої вподобання, переживання, і читачеві то буде цікаво, то у творах для підлітків такий «номер» не пройде. Тут потрібне перевтілення. Потрібні знання про цю «землю невідому», в яку нас не поспішають впускати.

Сергій ПАНТЮК, письменник

– Бо сам підлітковий вік складний. Дитина формується, до всього ставиться критично, насторожено, нерідко й вороже. Але на те й існує письменник, щоб зачепити саме ті душевні струни підлітка, які зазвучать у відповідь.

Андрій КОКОТЮХА, письменник

– Бо вони вже все на світі знають і думають, що їх всі кругом хочуть виховувати.

Галина ВДОВИЧЕНКО, письменниця

– Складно-не складно, а саме книжок для підлітків чомусь бракує. Кілька днів тому я була у школі селища Розділ Миколаївського району на Львівщині і мене приблизно про це саме запитала 16-річна дівчинка (про неї згодом заступник директора сказала: «Вона дуже багато читає»). Дівчинка запитала, чому сучасні українські письменники так мало пишуть для тих, кому 16-17 років. Вона сказала, що не так бракує книжок ДЛЯ підлітків, скільки ПРО них. Тому що, мовляв, читати можна і дорослу літературу, і перечитувати улюблену дитячу, але про своїх ровесників читати найцікавіше, особливо, якщо книжка написана українським письменником (її слова), а надто – якщо про стосунки, про кохання, і щоб – не брутально, щоб не було огидно читати… До речі, все, що я могла їй порадити, вона вже прочитала. Літературу про 16-17-річних створюють найзухваліші та найупевненіші у своїх можливостях письменники. І головне: з почуттям гумору! Це той сегмент, де неспроможність автора чи його слабкі місця – одразу на видноті.

Міркування експертів «підсумовує» літературний редактор видавництва «Грані-Т», письменник Іван АНДРУСЯК:

– Справді, «нова» українська література до підлітків лише починає «доростати», лише вчиться розмовляти з ними «однією мовою». Властиво, і традиції специфічно підліткової прози психологічного штибу у вітчизняному письменстві немає – в той час, коли вона мала б закладатися, ми були в статусі колоніальної літератури, в якій насаджувалися ідеологеми, де справжні проблеми підмінялися «соціально» надуманими, «партійно правильними». Тож тепер письменникам доводиться заповнювати цю нішу буквально «з нуля» – а це процес складний, тут не можна вимагати «всього й одразу».

Ясна річ, «Грані-Т» систематично й методично працюють над заповненням у нашому асортименті цієї ніші. Звісно, тут наразі доводиться працювати здебільшого методом «проб і помилок», не боятися експерименту. Такого, скажімо, як книга без автора «Людина в (м)асьці», яка порушує чимало актуальних саме для сучасного підлітка проблем спілкування, стосунків, психологічної гри, відрізняння справжнього й несправжнього тощо. У нашому редакційному портфелі є ще низка таких експериментів, які найближчим часом побачать світ, – це, зокрема, нові повісті Степана Процюка та Михайла Бриниха.

Також у нашій серії «Дивний детектив» вийшло кілька напрочуд цікавих власне підліткових детективів Олеся Ільченка з циклу «Команда 14». Не оминає підліткову авдиторію і наша популярна серія «Життя видатних дітей» – зокрема, передовсім їй адресована книжка «Степан Процюк про Василя Стефаника, Карла-Густава Юнґа, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну». Значною мірою на підліткову авдиторію зорієнтована і серія «Дівчата зі спорту», в якій письменники у формі пригодницької повісті змальовують історії успіху славетних спортсменок. Саме підлітки є найкращими читачами нашої серії «Українська майстерня фантастики» та гостросюжетного роману Олекси Білоброва «На межі можливого». А трилогія Степана Процюка «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце» та «Аргонавти» давно стала нашим «хітом» і користується в підлітків великою популярністю.

Утім, зрозуміло, що це лише початок роботи. Шукаємо, працюємо, по-доброму «провокуємо» наших авторів – а з нами працюють найкращі сучасні українські письменники! – на творення нових текстів, на активну роботу в цьому специфічному, але напрочуд цікавому сегменті літератури, де ще так багато не сказано – а отже, є багато можливостей.

Підготувала Тетяна Терен




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація