ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ян Твардовський «Ще одна молитва»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерОлександр Макаров «Курс юного антиквара»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Казки Скандинавії»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Три казочки у в'язочку»«Ростам і Сохраб»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Про тваринІнна Волосевич «Про хлопчика»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Казки Японії»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Щеплення «бацилою непосидючості й дослідництва» від Олексія Огульчанського RSS

23 березня, 2012

 

До сторіччя з дня народження українського дитячого письменника Олексія Огульчанського «Грані-Т» перевидали дві повісті автора. Повернення малодоступної сьогодні класики вітчизняної дитліт – це вже неабияка подія в Україні, скупій на подібні видання. Поза тим книжка «Скарб Солоного лиману» заслуговує на увагу читача ще й тому, що ми отримуємо унікальну нагоду перепрочитання класика в сучасному контексті. І з подивом виявляємо, наскільки актуально й суголосно він звучить поза соцреалізмом. Для маленьких читачів твори Огульчанського – цього унікального знавця моря, приморської флори й фауни, який все життя, за його словами, прищеплював дітям «бацилу непосидючості й дослідництва» – можуть стати справжнім відкриттям.

До «Скарбу Солоного лиману» увійшли однойменна повість, а також твір «Дарунок Кніповича». Обидва тексти раніше виходили друком у видавництві «Веселка» 1986 року. У першій повісті йдеться про пригоди двох непосидючих друзів Ірвика та Сергія, жителів села Липівка на кордоні між степом та Азовським морем. Любителі природи вирушають до лиману на пошуки рідкісного, найбільшого в Європі метелика. Це стає початком дивовижних і відважних пригод: Ірвик і Сергій переживають нічну атаку штормового вітру – пуненту, рятують від загибелі молодь кефалі, але найголовніше – знайомляться з дивовижною людиною – місцевим єгерем. Дядько Карпо та його пес Шалапут стають їхніми провідниками в Очеретяній республіці – таємничому буйстві природи з численними й загадковими жителями.

Головний герой «Дарунку Кніповича» – Юрко з села Тополівка, розташованого на косі. Покійний нині дідусь-рибалка втаємничив онука в «цехові» знання про море, його мешканців, передбачення погоди та секрети рибальської справи. Разом із гостем – степовиком Мишком – хлопчик має змогу перевірити свої майже герметичні знання на практиці. Підлітки починають зі звичайної рибалки та спостерігання за місцевою природою, але невдовзі потай від дорослих вступають в боротьбу за врятування мальків цінної риби від морських хижаків. Як і в першій повісті, перед читачем постає казковий незнаний світ – на цей раз світ підводний. Крім того на героїв чекає подорож на цвинтар дельфінів, знайомство із загадковим, майже билинним дідом Мореписцем, і розкриття таємниці дивовижної людини – Кніповича. Перед сучасними дітьми, багато хто з яких далекий від природи, відкривається новий, незнаний і безмежно захопливий світ приморської флори й фауни.

Не вперше для себе в цих цілковито реалістичних повістях автор використав казкову, міфологічну матрицю. Наприклад, раніше, у повісті «Знахідка на все життя» (1982) Огульчанський, розповідаючи про пошук селекціонером унікальних зернин пшениці, наслідував сюжетну модель із казок про Кощія Безсмертного, життя якого ховалося в голці, голка – в яйці, яйце – в качці і так далі. Безцінні зернинки нового сорту – джерело життя – доводиться шукати то в хом’ячковій норі, то в шлунку загиблого українського «страуса», але зрештою школяр Славко Сіроштан знаходить їх у майже чарівному металевому «жолуді». А от у «Скарбі Солоного лиману» помітне захоплення Огульчанського, за фахом викладача історії, античністю. Дупло, в якому ночують діти, зветься «Притулок Артеміди», єгер Карпо на своєму човні нагадує міфологічного перевізника Харона, а Очеретяне озеро з його таємницями – чарівний, майже нетутешній простір. Майстерно використовуючи прийом одивнення, письменник змушує читача затамувавши подих зустрічати нових і нових персонажів – болотяного луня, сірощочиху, галагазку… У «Дарунку Кніповича» справжніми казковими страховиськами постають морські хижаки – від звичайних сірих бичків до морської лисиці. Подолати їх юним героям допомагають «чарівні помічники» дельфіни, але найперше – хлопчача відвага.

Напевно, чи не найбільше сучасного читача вразять у повістях Огульчанського постаті головних героїв. У своїх текстах письменник найчастіше описує пригоди дітей азовських рибалок різних поколінь – загартованого люду, що веде із стихією боротьбу за виживання. Їхні діти – як і Сергій з Ірвиком чи Юрко з Мишком – з дитинства призвичаєні до суворих умов, не бояться лишитися вночі в степу, потрапити в шторм чи зостатися без їжі, бо здатні самі про себе подбати. В іншій повісті Огульчанського «Бухта солодкого коріння» (1973) трьох школярів, що каталися на ковзанах, несподівано настигла буря. Крижину з дітьми відірвало й понесло в море. Хлопчики не загинули, бо вміли подбати про себе та добути в морі поживу. Цілком самостійні, загартовані та відважні, маленькі персонажі Огульчанського сприймаються дуже яскраво.

Тексти Олексія Огульчанського, безперечно, неоднозначні. З одного боку, цей автор цілком вписується в канон соцреалізму, втілюючи у своїх творах усі належні «пункти» радянської дитячої літератури: дидактизм, домінанту колективного над індивідуальним, прославлення праці й людини як підкорювача стихій. Його персонажі, несучи на собі відбиток неоромантичних образів, навіть у дитинстві виявляються зразковими будівниками «світлого майбутнього», колективного добра. Та якщо в інших повістях Огульчанського ці риси набагато опукліші, то «Скарб Солоного лиману» та «Дарунок Кніповича» найбільш вільні від радянської ідеології та чи не найдинамічніші повісті в доробку автора. Тож з погляду суто читацького інтересу вибір творів для перевидання цілком обґрунтований. Тим паче, що ці речі в сучасному контексті набувають цілковито нового звучання. Батьки або ж дослідники дитячої літератури можуть прочитувати повісті Огульчанського в контексті екокритики. А молодші читачі мають всі шанси підхопити ту саму славнозвісну «бацилу непосидючості й дослідництва», про яку так часто говорив автор.

Валентина Вздульська для «Казкарки»




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація