ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Ростам і Сохраб»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Олесь Ільченко «Наші птахи»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Інна Волосевич «Про хлопчика»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Казки Японії»Про тваринОлександр Макаров «Курс юного антиквара»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Три казочки у в'язочку»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Казки Скандинавії»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Щеплення «бацилою непосидючості й дослідництва» від Олексія Огульчанського RSS

23 березня, 2012

 

До сторіччя з дня народження українського дитячого письменника Олексія Огульчанського «Грані-Т» перевидали дві повісті автора. Повернення малодоступної сьогодні класики вітчизняної дитліт – це вже неабияка подія в Україні, скупій на подібні видання. Поза тим книжка «Скарб Солоного лиману» заслуговує на увагу читача ще й тому, що ми отримуємо унікальну нагоду перепрочитання класика в сучасному контексті. І з подивом виявляємо, наскільки актуально й суголосно він звучить поза соцреалізмом. Для маленьких читачів твори Огульчанського – цього унікального знавця моря, приморської флори й фауни, який все життя, за його словами, прищеплював дітям «бацилу непосидючості й дослідництва» – можуть стати справжнім відкриттям.

До «Скарбу Солоного лиману» увійшли однойменна повість, а також твір «Дарунок Кніповича». Обидва тексти раніше виходили друком у видавництві «Веселка» 1986 року. У першій повісті йдеться про пригоди двох непосидючих друзів Ірвика та Сергія, жителів села Липівка на кордоні між степом та Азовським морем. Любителі природи вирушають до лиману на пошуки рідкісного, найбільшого в Європі метелика. Це стає початком дивовижних і відважних пригод: Ірвик і Сергій переживають нічну атаку штормового вітру – пуненту, рятують від загибелі молодь кефалі, але найголовніше – знайомляться з дивовижною людиною – місцевим єгерем. Дядько Карпо та його пес Шалапут стають їхніми провідниками в Очеретяній республіці – таємничому буйстві природи з численними й загадковими жителями.

Головний герой «Дарунку Кніповича» – Юрко з села Тополівка, розташованого на косі. Покійний нині дідусь-рибалка втаємничив онука в «цехові» знання про море, його мешканців, передбачення погоди та секрети рибальської справи. Разом із гостем – степовиком Мишком – хлопчик має змогу перевірити свої майже герметичні знання на практиці. Підлітки починають зі звичайної рибалки та спостерігання за місцевою природою, але невдовзі потай від дорослих вступають в боротьбу за врятування мальків цінної риби від морських хижаків. Як і в першій повісті, перед читачем постає казковий незнаний світ – на цей раз світ підводний. Крім того на героїв чекає подорож на цвинтар дельфінів, знайомство із загадковим, майже билинним дідом Мореписцем, і розкриття таємниці дивовижної людини – Кніповича. Перед сучасними дітьми, багато хто з яких далекий від природи, відкривається новий, незнаний і безмежно захопливий світ приморської флори й фауни.

Не вперше для себе в цих цілковито реалістичних повістях автор використав казкову, міфологічну матрицю. Наприклад, раніше, у повісті «Знахідка на все життя» (1982) Огульчанський, розповідаючи про пошук селекціонером унікальних зернин пшениці, наслідував сюжетну модель із казок про Кощія Безсмертного, життя якого ховалося в голці, голка – в яйці, яйце – в качці і так далі. Безцінні зернинки нового сорту – джерело життя – доводиться шукати то в хом’ячковій норі, то в шлунку загиблого українського «страуса», але зрештою школяр Славко Сіроштан знаходить їх у майже чарівному металевому «жолуді». А от у «Скарбі Солоного лиману» помітне захоплення Огульчанського, за фахом викладача історії, античністю. Дупло, в якому ночують діти, зветься «Притулок Артеміди», єгер Карпо на своєму човні нагадує міфологічного перевізника Харона, а Очеретяне озеро з його таємницями – чарівний, майже нетутешній простір. Майстерно використовуючи прийом одивнення, письменник змушує читача затамувавши подих зустрічати нових і нових персонажів – болотяного луня, сірощочиху, галагазку… У «Дарунку Кніповича» справжніми казковими страховиськами постають морські хижаки – від звичайних сірих бичків до морської лисиці. Подолати їх юним героям допомагають «чарівні помічники» дельфіни, але найперше – хлопчача відвага.

Напевно, чи не найбільше сучасного читача вразять у повістях Огульчанського постаті головних героїв. У своїх текстах письменник найчастіше описує пригоди дітей азовських рибалок різних поколінь – загартованого люду, що веде із стихією боротьбу за виживання. Їхні діти – як і Сергій з Ірвиком чи Юрко з Мишком – з дитинства призвичаєні до суворих умов, не бояться лишитися вночі в степу, потрапити в шторм чи зостатися без їжі, бо здатні самі про себе подбати. В іншій повісті Огульчанського «Бухта солодкого коріння» (1973) трьох школярів, що каталися на ковзанах, несподівано настигла буря. Крижину з дітьми відірвало й понесло в море. Хлопчики не загинули, бо вміли подбати про себе та добути в морі поживу. Цілком самостійні, загартовані та відважні, маленькі персонажі Огульчанського сприймаються дуже яскраво.

Тексти Олексія Огульчанського, безперечно, неоднозначні. З одного боку, цей автор цілком вписується в канон соцреалізму, втілюючи у своїх творах усі належні «пункти» радянської дитячої літератури: дидактизм, домінанту колективного над індивідуальним, прославлення праці й людини як підкорювача стихій. Його персонажі, несучи на собі відбиток неоромантичних образів, навіть у дитинстві виявляються зразковими будівниками «світлого майбутнього», колективного добра. Та якщо в інших повістях Огульчанського ці риси набагато опукліші, то «Скарб Солоного лиману» та «Дарунок Кніповича» найбільш вільні від радянської ідеології та чи не найдинамічніші повісті в доробку автора. Тож з погляду суто читацького інтересу вибір творів для перевидання цілком обґрунтований. Тим паче, що ці речі в сучасному контексті набувають цілковито нового звучання. Батьки або ж дослідники дитячої літератури можуть прочитувати повісті Огульчанського в контексті екокритики. А молодші читачі мають всі шанси підхопити ту саму славнозвісну «бацилу непосидючості й дослідництва», про яку так часто говорив автор.

Валентина Вздульська для «Казкарки»




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація