ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Казки Скандинавії»«Ростам і Сохраб»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Казки Японії»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Про тваринІван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерЛеся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Олесь Ільченко «Наші птахи»Інна Волосевич «Про хлопчика»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Три казочки у в'язочку»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Тьотя Бегемотя, свинка Яринка та інші звірі Юрія Бедрика RSS

26 березня, 2012

 

Нещодавно літературний критик Ольга Купріян познайомилась з незвичайною тьотею у блакитнім шарфику та з фініком у роті – Тьотею Бегемотею, леґендою сучасної української літератури для дітей. Незабутня зустріч із справжньою поезією Юрія Бедрика – доброю, мисливою, цікавою, красивою та усміхненою відбулась на сторінках книги «Граней-Т», яка так і називається «Тьотя Бегемотя».

У відповідь на питання, чому він постійно пише про зайчиків, один дуже добрий поет відповів приблизно таке: все минуще, а зайчики – вічні. Зрештою, так само, як і котики, коники, кроленята, леви, слони, крокодили, вовчики, бегемоти, лисички й інші поважні звірята. Усі вони стають вічними, коли потраплять до дитячої книжки, а надто ж – доброї поетичної книжки. Або ж тоді, коли ними опікується Тьотя Бегемотя – «у блакитнім шарфику / З фініком у роті» – славетна Бегемотя Юрія Бедрика.

Ця книжка – свого роду «дебют» Юрія Бедрика в ролі дитячого письменника: до «Тьоті Бегемоті» дитячі вірші поета не виходили окремою книжкою, тільки раз по раз з’являлися в журналі «Соняшник» та різних антологіях. Утім, насправді це збірка давно знайомих, улюблених багатьма віршів, що у 2010 році одержали «нове життя» й нових читачів, нове художнє оформлення, впорядкування й післямову. У ній автор з гумором і ностальгією пригадує своє дитинство, – часи, «коли ще звірі говорили», а безмежна уява дозволяла малювати зелених слонів, вірити у динозаврів і бегемотів у шаликах. Найменші (головний адресат збірки), – натякає Юрко Бедрик, – мають ту чудодійну здатність вірити – у зелених слонів, у «звірячі розмови», у все, що намальовано й розповідається. Цю віру письменник і намагається підтримати в найменшому читачеві, звертаючись наприкінці післямови з останнім запитанням: «А динозаври – вони ж таки зелені?».

Тут варто завважити, що дитяча поетична книга – річ напрочуд «примхлива»: поетові аж ніяк не достатньо всього лишень писати хореєм про зайчиків і вовчиків, час від часу звертаючись до дієслівних рим. Поетична книжка для найменших (які або не вміють читати, або ще дуже погано вміють) – це насамперед поєднання яскравого наочного образу / персонажа й звучання, що легко запам’ятовується й відтворюється дитиною. Надто вишукані метафори, заскладні образи й рими нерідко стають на заваді найменшим поціновувачам поезії. Водночас автори часом вважають, що «дитяче» є синонімом до «простого», нерідко надміру спрощуючи тексти аж до банальностей. Витримати золоту середину – справжня майстерність для дитячого поета. Нерідко вона приходить із досвідом, коли народжуються власні діти й поети починають писати вже для них. Схоже, й автор «Тьоті Бегемоті» не просто так узявся писати вірші для дітей, адже в останньому з уміщених у збірці текстів («Неправильні кролятка») з’являється дівчинка на ім’я Мартуся (саме так звуть найстаршу доньку Юрія Бедрика), яка вчиться рахувати:

Три білі кролятка прийшли до Мартусі.
У першого цятка чорненька на вусі,
А в іншого цятка – від вуха до ока –
Не цятка, а цята, велика й широка.
В останнього – навіть не цята й не цятка,
А цятище, аж на три чверті кролятка.
Вернися, Мартусю, тепер на початок,
Скажи мені, скільки тут білих кроляток?

У всякому разі, схоже, віршики з «Тьоті Бегемоті» – саме те, що потрібно найменшим читачам-слухачам: яскраві деталі і впізнавані образи, вдало втілені художницею Наталею Пастушенко, де в персоніфікованих образах легко вгадуються знайомі дітям (і батькам, які хоча й опосередковано, а все ж також є адресатами збірки) реалії. Один непосидючий, але дуже «чемний Вовчик» поліз у гості в дупло до Білки, другий, «іще чемніший Вовчик», – ніколи не їсть тих, «в кого зубки чисті», натомість він лише тих куштує на обід, «хто кричить і плаче, / коли втруть йому як слід / рилечко пацяче»; стоїть із букетом жоржин Слоник-Школярик; он у Тьоті Бегемоті не менш непосидючі бегемотенята вирішили політати на повітряних кульках («…Поросята ви, / А не бегемоти…»), а бідолашна свинка Яринка об’їлася мандаринками, і тепер у неї болить живіт… (Впізнали своїх Яринок, Вовчиків, Мартусь, Михайликів?..) А ось у віршику «Збирала кролиха надвір кроленя» всміхнуться радше мами-кролички, впізнавши, як випроваджують вони своїх дітей-кролят надвір гуляти: «І зойкнула з дива: кроляче маля / Капусту нагадує, а не кроля!».
Дитячі вірші Юрка Бедрика – сюжетні, дотепні, образно яскраві, багаті на мовностилістичні засоби й фігури. Нерідко поет грається з мовою, призвичаюючи малечу до явища багатозначності, як-от у вірші «Коник-стрибунець»:
Дзвонить у зелений дзвоник
У траві маленький коник.
Заховався там насподі –
Просто крихітка та й годі.
Тож який він був спочатку,
Коли був іще лошатко?

Не боїться поет вживати й іронію, більш звичну й зрозумілу старшим читачам. Так, у вірші «Киця у ворожки» йдеться про «сеанс» ворожіння й тлумачення сну: киця приходить до ворожки з бідою, мовляв, сниться здоровенна миша. «Сеанс» відбувається достоту так, як і в людей, – із шептанням, примовлянням, гаданням «по лапці», внаслідок чого виявляється «згідно знань моїх величних, / Ста наук енергетичних, / Потойбічних, спіритичних, / Помилятися не звичних, / Ще й супутніх ста наук – / То не миша, то пацюк!».

Лишилося сказати ще хіба про неодмінний «атрибут» серії, в якій вийшла Бедрикова «Тьотя Бегемотя». Кожна з книжок серії «Сучасна дитяча поезія» київського видавництва «Грані-Т» з’являється в супроводі коротенького – на чотири сторінки – «Довідничка маленького поета». З нього дитина в доступній для неї формі дізнається кілька засадничих понять із царини поетики, а також навчається самостійно добирати рими й епітети. Так, на матеріалі «Тьоті Бегемоті» Юрія Бедрика пояснено, що таке рима, епітет, строфа та емоційність, тож книгу можна використовувати не лише для читання й розглядання, а й для навчання (недаремно на палітурці стоїть гриф «Схвалено Міністерством освіти і науки України») – на уроках поетики й позакласних читаннях із української літератури.

А там хтозна – може, й справді з цієї книжки виростуть майбутні поети й поетки, нові «співці» зайчиків та інших звірят?

Ольга Купріян

«Великий Їжак» 




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація