ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Три казочки у в'язочку»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Інна Волосевич «Про хлопчика»Про тваринАнастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерВолодимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Казки Скандинавії»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Казки Японії»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Ростам і Сохраб»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







«Добридень» з Леонідом Ушкаловим RSS

11 квітня, 2012

 

Нещодавно до Києва завітав професор та відомий літературознавець Леонід Ушкалов. Особисто сказати пану Леоніду «добридень» мали можливість слухачі Українського радіо, а саме культорологічної програми «Добридень». Зустріч була присвячена виходу нової книжки Леоніда Ушкалова «Від бароко до постмодерну». Про сакральне і сороміцьке, про бароко, постмодерн, про блондинок у житті Тараса Шевченка і гроші у житті Григорія Сковороди спілкувалась ведуча Аліна Акуленко.

Студенти його обожнюють і бояться, а ще кажуть, що він написав стільки, що не кожен за життя зможе стільки прочитати. Іронія, апокаліпсис, казкові сюжети, богословські трактати, а ще українська ідея Євгена Гребінки, Панас Мирний як філософ, Павло Тичина і Максим Рильський як світлі генії української поезії та естетика Кароля Лібельта як дзеркало філософії Тараса Шевченка. Усе це на сторінках його розвідок і праць.

- Пане Леоніде, з чого починалося дослідження «Від бароко до постмодерну»?

-  Історія тут дуже проста. Іван Андрусяк, літературний редактор видавництва, запропонував мені підготувати цю книжку. З виходу останньої моєї книжки минуло три роки, тож я зібрав усе, що за ці роки написав, і з того вийшла книжка «Від бароко до постмодерну». Вона віддзеркалює мої зацікавлення останнього часу. Бароко мені вже трошки набридає, бо я вже, мені здається, занадто багато про нього і писав, і думав. Мені схотілося подивитися на українську літературу пізнішого часу, тож від бароко я відійшов, а до постмодерну лишень трішечки дійшов, тож те, що посередині і є збіркою есеїв. Але там є і бароко, і постмодерн, і класична українська література.

- Про Вас жартують, що Ви стільки написали, що не всім за життя випадає стільки прочитати.

- Є така про мене байка. Взагалі отой ритм життя, який існує в Україні, зокрема в інтелектуальному середовищі, занадто повільний. Мені здається, що особисто я працюю дуже мало і що це лише п’ять відсотків від того, про що я хотів би думати, писати.

- Нещодавно ви провели лекцію в університеті ім. Г. Сковроди. Про що вона була?

- Я говорив про естетику Шевченка, про його маргіналії на берегах «Естетики» Карля Фредеріка Лібельта. Я хотів зрозуміти Шевченкову реакцію на читання цієї книжки, тож узяв розробки Лібельта, з іншого боку – щоденник Шевченка і почав дивитись, на що він звертав увагу, на що не звертав, що читав – що пропускав. Тоді все стало на свої місця: які ідеї видавались Шевченку продуктивними, які не дуже, чому він сьогодні поціновував Лібельта так, а потім інакше. «Естетика» Лібельта може бути чудесним дзеркалом філософських поглядів Тараса Шевченка у різних аспектах. Це і естетика, на яку я найбільше звертав увагу, і образ жінки.

- Чим Ваша Шевченківська енциклопедія відрізняється від академічної Шевченківської енциклопедії? Чи вдалося вам зрозуміти Шевченка?

-          «Моя Шевченківська енциклопедія» буде відрізнятися від академічної бодай обсягом. Та енциклопедія, над якою працює Інститут літератури імені Тараса Шевченка, величезна за обсягом, 6-томна має бути завершена до 2014 року. Я беру участь й у її підготовці. Те, що роблю я, це зовсім інший жанр. Я не пишу академічного тексту принципово. Мій текст теж серйозний, але у популярній стилістиці: жваве спілкування із самим собою, із Шевченком, із майбутнім читачем на ті теми, які не можуть бути не цікаві для сучасної людини. «Моя Шевченківська енциклопедія» – це малесенькі нариси на сторіночку-півтори. Це спроба реконструювати для себе предметний світ Шевченка. Сонечко, травинка, билинка, вічність, час – ті слова, без яких не мислиме людське існування. Таких маленьких концептів я напланував близько 800. Перший концепт, який безсумнівно буде і в академічній енциклопедії, – «Автопортрет», бо ж Шевченко дуже любив писати автопортрети. Але навряд там будуть такі концепти як «Ясен» і «Блондинка».

- Які ж у Шевченка блондинки?

- По-шевченківські блондинка трохи програє брюнетці. Йому подобались більше ті жінки, які асоціювались у нього з українським національним типом. «Я люблю таких жінок, під якими земля горить на три сажені», – говорив Тарас Григорович. Білявки, як ви розумієте,трохи не асоціюються з такою експресією.

 -  У збірці есеїв кожен знаходить свої теми. Зокрема йдеться і про те, що українська література в усі часи була розкута в сексуальному плані. Шукати такі моменти – це данина моді, чи спроба сподобатися читачеві, а чи справді воно так і було?

- Ні одне, ні друге і ні третє. По-перше, українська література не була завше розкутою. Це була моя спроба зробити світ яскравішим, коли під час епідемії грипу, стало сумно, театри закрили, життя зупинилося і всі ходили в масках, а мені захотілося яскравості – от узяв і написав «Бароко сексуальне». Узявши тексти, починаючи від книжок богослов’я і закінчуючи сороміцькою лірикою мандрівних дяків, усі ці шматочки зібрав до купи і утворилась багатовимірна картина тодішнього українського життя.

- Чи знайшлося Григорію Савичу місце в збірці «Від бароко до постмодерну»?

- Сковороді у цій збірці присвячено чотири есеї. Один з них «Сковорода та Біблія», в якому я спробував зрозуміти, що ж таке Біблія для Сковороди, адже це чоловік, який мислив Біблією. Він дуже багато цитував Біблію, деякі критики кажуть, що він «сипле цитатами з Біблії, як піском в очі своєму читачеві». В есеї «Чим були гроші для Сковороди» йдеться про те, що він не вважав їх злом, адже все, що створене Богом, то добро, а зло може з’явитись лише в людському серці.

«Українське радіо», програма «Добридень»




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація