ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«Казки Скандинавії»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Інна Волосевич «Про хлопчика»Про тваринВолодимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Три казочки у в'язочку»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Ростам і Сохраб»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Казки Японії»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерОлесь Ільченко «Наші птахи»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







«Добридень» з Леонідом Ушкаловим RSS

11 квітня, 2012

 

Нещодавно до Києва завітав професор та відомий літературознавець Леонід Ушкалов. Особисто сказати пану Леоніду «добридень» мали можливість слухачі Українського радіо, а саме культорологічної програми «Добридень». Зустріч була присвячена виходу нової книжки Леоніда Ушкалова «Від бароко до постмодерну». Про сакральне і сороміцьке, про бароко, постмодерн, про блондинок у житті Тараса Шевченка і гроші у житті Григорія Сковороди спілкувалась ведуча Аліна Акуленко.

Студенти його обожнюють і бояться, а ще кажуть, що він написав стільки, що не кожен за життя зможе стільки прочитати. Іронія, апокаліпсис, казкові сюжети, богословські трактати, а ще українська ідея Євгена Гребінки, Панас Мирний як філософ, Павло Тичина і Максим Рильський як світлі генії української поезії та естетика Кароля Лібельта як дзеркало філософії Тараса Шевченка. Усе це на сторінках його розвідок і праць.

- Пане Леоніде, з чого починалося дослідження «Від бароко до постмодерну»?

-  Історія тут дуже проста. Іван Андрусяк, літературний редактор видавництва, запропонував мені підготувати цю книжку. З виходу останньої моєї книжки минуло три роки, тож я зібрав усе, що за ці роки написав, і з того вийшла книжка «Від бароко до постмодерну». Вона віддзеркалює мої зацікавлення останнього часу. Бароко мені вже трошки набридає, бо я вже, мені здається, занадто багато про нього і писав, і думав. Мені схотілося подивитися на українську літературу пізнішого часу, тож від бароко я відійшов, а до постмодерну лишень трішечки дійшов, тож те, що посередині і є збіркою есеїв. Але там є і бароко, і постмодерн, і класична українська література.

- Про Вас жартують, що Ви стільки написали, що не всім за життя випадає стільки прочитати.

- Є така про мене байка. Взагалі отой ритм життя, який існує в Україні, зокрема в інтелектуальному середовищі, занадто повільний. Мені здається, що особисто я працюю дуже мало і що це лише п’ять відсотків від того, про що я хотів би думати, писати.

- Нещодавно ви провели лекцію в університеті ім. Г. Сковроди. Про що вона була?

- Я говорив про естетику Шевченка, про його маргіналії на берегах «Естетики» Карля Фредеріка Лібельта. Я хотів зрозуміти Шевченкову реакцію на читання цієї книжки, тож узяв розробки Лібельта, з іншого боку – щоденник Шевченка і почав дивитись, на що він звертав увагу, на що не звертав, що читав – що пропускав. Тоді все стало на свої місця: які ідеї видавались Шевченку продуктивними, які не дуже, чому він сьогодні поціновував Лібельта так, а потім інакше. «Естетика» Лібельта може бути чудесним дзеркалом філософських поглядів Тараса Шевченка у різних аспектах. Це і естетика, на яку я найбільше звертав увагу, і образ жінки.

- Чим Ваша Шевченківська енциклопедія відрізняється від академічної Шевченківської енциклопедії? Чи вдалося вам зрозуміти Шевченка?

-          «Моя Шевченківська енциклопедія» буде відрізнятися від академічної бодай обсягом. Та енциклопедія, над якою працює Інститут літератури імені Тараса Шевченка, величезна за обсягом, 6-томна має бути завершена до 2014 року. Я беру участь й у її підготовці. Те, що роблю я, це зовсім інший жанр. Я не пишу академічного тексту принципово. Мій текст теж серйозний, але у популярній стилістиці: жваве спілкування із самим собою, із Шевченком, із майбутнім читачем на ті теми, які не можуть бути не цікаві для сучасної людини. «Моя Шевченківська енциклопедія» – це малесенькі нариси на сторіночку-півтори. Це спроба реконструювати для себе предметний світ Шевченка. Сонечко, травинка, билинка, вічність, час – ті слова, без яких не мислиме людське існування. Таких маленьких концептів я напланував близько 800. Перший концепт, який безсумнівно буде і в академічній енциклопедії, – «Автопортрет», бо ж Шевченко дуже любив писати автопортрети. Але навряд там будуть такі концепти як «Ясен» і «Блондинка».

- Які ж у Шевченка блондинки?

- По-шевченківські блондинка трохи програє брюнетці. Йому подобались більше ті жінки, які асоціювались у нього з українським національним типом. «Я люблю таких жінок, під якими земля горить на три сажені», – говорив Тарас Григорович. Білявки, як ви розумієте,трохи не асоціюються з такою експресією.

 -  У збірці есеїв кожен знаходить свої теми. Зокрема йдеться і про те, що українська література в усі часи була розкута в сексуальному плані. Шукати такі моменти – це данина моді, чи спроба сподобатися читачеві, а чи справді воно так і було?

- Ні одне, ні друге і ні третє. По-перше, українська література не була завше розкутою. Це була моя спроба зробити світ яскравішим, коли під час епідемії грипу, стало сумно, театри закрили, життя зупинилося і всі ходили в масках, а мені захотілося яскравості – от узяв і написав «Бароко сексуальне». Узявши тексти, починаючи від книжок богослов’я і закінчуючи сороміцькою лірикою мандрівних дяків, усі ці шматочки зібрав до купи і утворилась багатовимірна картина тодішнього українського життя.

- Чи знайшлося Григорію Савичу місце в збірці «Від бароко до постмодерну»?

- Сковороді у цій збірці присвячено чотири есеї. Один з них «Сковорода та Біблія», в якому я спробував зрозуміти, що ж таке Біблія для Сковороди, адже це чоловік, який мислив Біблією. Він дуже багато цитував Біблію, деякі критики кажуть, що він «сипле цитатами з Біблії, як піском в очі своєму читачеві». В есеї «Чим були гроші для Сковороди» йдеться про те, що він не вважав їх злом, адже все, що створене Богом, то добро, а зло може з’явитись лише в людському серці.

«Українське радіо», програма «Добридень»




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація