Віра Агеєва: «Канон – це один з інструментів запам’ятовувати»

28 квітня, 2012

27 квітня літературознавець, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Віра Агеєва прочитала відкриту лекцію студентам і викладачам Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Лекція була присвячена проблемам формування класичного літературного канону і відбулася в межах презентації книжки «Апологія модерну: обрис ХХ віку».

«Оскільки людське життя скінченне, ми не можемо все прочитати, – цими словами розпочала лекцію професор Агеєва. – Хтось має визначитися, кого і що нам читати. Канон – це один з інструментів запам’ятовувати, структурувати минуле».

На думку Віри Агеєвої, український класичний канон почав формуватися в середині XIX століття, і спочатку був шевченкоцентричним. «На жаль, Тараса Шевченка канонізували не як романтичного поета, а як батька нації», – переконана літературознавець.

На початку ХХ століття почався поруч із Шевченком в українському літературному каноні в різний час з’являються Григорій Сковорода, Анатоль Свидницький, Пантелеймон Куліш, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський.

«В радянський час на сцену вийшли позамистецькі чинники, і над національним каноном почався великий експеримент, – продовжила Віра Агеєва. – Але тоді стало зрозуміло, що ядро канону не можна змінити – Шевченка з українського канону не вилучити».

На зустрічі із вінницькими студентами і викладачами Віра Агеєва наголосила, що поганий канон виховує почуття культурної меншовартості. Шляхи до збагачення українського канону професор бачить у перепрочитанні української літератури модерної доби.

На запитання студентів, хто із сучасних письменників може найближчим часом поповнити український літературний канон, Віра Агеєва передбачила, що це напевне будуть Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Віктор Кордун, Василь Голобородько, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Сергій Жадан і Тарас Прохасько.