ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Про тваринІнна Волосевич «Про хлопчика»«Казки Скандинавії»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Три казочки у в'язочку»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Ростам і Сохраб»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Казки Японії»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Олесь Ільченко «Наші птахи»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Подорож в шкільне життя за вісім днів від Івана Андрусяка RSS

11 травня, 2012

 

«Буквоїд» опублікував рецензію Юлії Кузьменко на незвичайну історію про шкільне життя — «Вісім днів із життя Бурундука». Чим же життя учня Івася Бондарука може бути незвичайним розповів літературний редактор «Грані-Т» і батько трьох дітей Іван Андрусяк. Зазвичай він регулярно тішить малюків дивовижними віршиками, а цього разу заговорив прозою, ближчою для дітей середнього шкільного віку. І в прозі мова Андрусяка така ж мелодійна, як і у віршах, до того ж не позбавлена сучасних кумедних «словечок». Новий твір – що не зовсім і новий: скорочена версія повісті була опублікована 2010 року в журналі «Барвінок» – несе повчальну місію. Читачі мусять навчитися розрізняти свою і позичену мрію.

Головний герой повісті, попри всі асоціації, що викликає її назва, – школяр Івась Бондарук на прізвисько Бурундук, якого турбують ті самі проблеми і який живе таким самим життям, як і безліч сучасних українських хлопців: «Якщо ти розгорнув – або розгорнула – цю книжку, тому що хочеш прочитати щось цікавеньке про бурундуків, ховрахів, пацюків чи інших гризунів, – тоді нам з тобою не по дорозі! Закрий її негайно, поклади на місце – і забудь» (ст.5).

Із перших сторінок книга захоплює настільки, що навіть доросла людина легко занурюється у вир шкільного життя, що й казати про однолітків головного героя. Це реалістична історія дитячого життя. То Івась збирає гроші на нову мобілку, то читає «Айвенґо» й кайфує, попри те, що це твір за шкільною програмою, то знаходить у бабусиній хаті старезний журнал «Перець», то їде разом із батьками та сестричкою в село до бабусі, яка може годинами розповідати про цілюще повітря села та шкоду міста. А ще Івасів тато добре розбирається в комп’ютерах. Саме ці знайомі для всіх нас – і дітей, і дорослих – деталі роблять твір захопливим і цікавим, адже ми так любимо знаходити у книзі щось знайоме, щось із свого життя.

При цьому, навіть коли чимало нинішніх і колишніх школярів не надто охоче поринуть у світ шкільних переживань і підліткових пошуків себе, у повісті зустрічаються такі позитивні люди, що атмосфера сама собою стає приємною. Від Івасевої бабусі віє лагідністю і мудрістю. А його тато відчуває, коли не треба зайвий раз розпитувати сина. І, помітивши похнюплений вигляд Івася, лише підбадьорює жестом. А ще тато дає синові мудрі поради і ставиться з розумінням до всіх дитячих «дурощів». Це міцна родина з дуже теплими взаємовідносинами – певно, звичними для автора книги. А ті маленькі читачі, які не мають підтримки від батьків та в житті не бачили директора школи, що з розумінням ставиться до складних підліткових періодів учнів, певно, з радістю читатимуть про такий собі еталон родини і школи.

Окрім зрозумілих кожному школяреві повсякденних справ і проблем, юні читачі, безумовно, оцінять таємничу історію про зніщє і чорта-антипка, яка так захопила головного героя. А ще у повісті зустрічаються дуже смішні моменти. Наприклад, як п’ятирічний Івасик телефонував лелекам з батькового робочого кабінету, щоб замовити братика. Хлопці (а треба сказати, що книжка таки більше хлоп’яча), певно, вподобають роздуми Івася про жіноцтво. Івасик міркує так: мама ж «дівчинка, а в дівчаток усе як не в людей…», а свою сестричку він дуже любить, але в неї є одна вада – вона дівчинка.

Ну і головна «фішка» цієї книжки – це, звісно, ілюстрації Ганни Осадко. Кожний більш-менш важливий момент ілюструють дитячі замальовки – так ніби Івасик про всяк випадок замальовує героїв своєї історії. Ці малюнки дуже пожвавлюють читання. Не впевнена, що книжка в очах підлітка виглядатиме аж так повчально, як це замислювалося (про що свідчить післямова казкотерапевта Катерини Єгорушкіної). Перш за все Івась Бондарук – непопулярний у школі хлопчак, якого дражнять образливим прізвиськом, який любить учитись та не вміє грати у футбол, може, й нагадає тому чи іншому хлопцеві себе, але навряд чи стане героєм, на якого хочеться бути схожим. Звісно, у кінці повісті Івась усвідомив, що марно ганявся за ефемерним щастям, та ще й завоював повагу у класі і схвальний відгук «задерихвістки з паралельного класу – кісочки-бантики-сюсі-пусі», але однозначно не став героєм, які подобаються підліткам. Проте хто зна... Цільовій аудиторії видніше, тож, шановні «діти середнього шкільного віку», слово за вами! Із певністю можна сказати одне: повість Івана Андрусяка належить до тих книг, читаючи які в дорослому віці, зітхаєш і думаєш, як шкода, що в мене в дитинстві не було такої.

 

За матеріалами «Буквоїд»




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація