ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Інна Волосевич «Про хлопчика»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Казки Скандинавії»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Ростам і Сохраб»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Три казочки у в'язочку»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Казки Японії»Про тварин«Українська графіка першої третини ХХ століття»Олесь Ільченко «Наші птахи»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Пішов із життя Борис Возницький RSS

23 травня, 2012

 

Сьогодні вранці за трагічних обставин загинув директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький. Борис Григорович був одним із ідейних натхненників одного з найважливіших мистецьких проектів «Граней-Т» – альбому «Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення». Колектив видавництва висловлює щирі співчуття рідним і знайомим Бориса Возницького, людини-подвижника, музейника, удостоєного звання Герой України, який повернув світу творчість Георга Пінзеля.

Академіка Бориса Возницького називали «ангелом-охоронцем» українських музеїв та замків, пам’яток культури українського народу. Він був непересічною особистістю, фахівцем, знаним і шанованим не лише в Україні, а й за її межами.

Хто ж такий Борис Возницький – музейник, учений-мистецтвознавець, громадський діяч, будівничий (і будівельник), реставратор, володар і охоронець скарбів, робітник (є навіть така професія: «різноробочий»), – спочатку захотілося вибрати якесь «пряме» означення цієї постаті. Але це не так просто, бо воно обов’язково «перетікатиме» з галузі в галузь, з однієї сфери в іншу. Малоговіркий і скромний, Борис Григорович найкраще почувається не в товаристві, не за трибуною, не перед фотокамерою, а в найулюбленішій стихії – в щоденній роботі, у буденних клопотах, у найбанальнішій музейній рутині. То й, кому вперше вдається підглянути Возницького збоку, можливо, буде розчарованим: анічогісінько від «володаря», «велетня думки і праці», дипломата-міжнародника, красномовного патріота з ореолом під поношеною кепкою... Скоріше всього – звичайна людина, зосереджена на якійсь черговій (а їх – тьма-тьменна) проблемі. Звичайний собі майстер, котрий, мабуть, добре володіє найрізноманітнішими ремеслами, бо ось які руки спрацьовані!

 

Довідка:

Борис Григорович Возницький – відомий український музейний діяч та мистецтвознавець. Герой України (2005), заслужений працівник культури України та Польщі, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1990), премії ім. Я.Кохановського. Нагороджений: почесною відзнакою президента України (2001), орденом «За заслуги» I та II ступеня, найвищою відзнакою Польщі орденом «Командора» (2003), лауреат всеукраїнської премії «Визнання», почесний член Академії мистецтв України, доктор honoris causa Варшавської академії мистецтв (2004). Президент Українського національного комітету Міжнародної Ради музеїв (ІСОМ), голова Ради директорів музеїв Львова, член ради по сакральному мистецтву при Львівській греко-католицькій єпархії. З 1962 і понині – директор Львівської галереї мистецтв. Поповнював фонди цього музею, виїжджаючи в експедиції по Західній Україні рятував тисячі творів мистецтва. Створив нові музейні відділи, зокрема: Олеський замок (1975), Золочівський замок (1986), Підгорецький замок (1984), музей мистецтва давньої української книги (1977, 1997), музей М. Шашкевича (1986), музей львівської сакральної барокової скульптури 18 ст. – «Творчість Іоана Георгія Пінзеля» (1996), експозицію в колишньому палаці Потоцьких (2005), музей Михайла Дзиндри (2005). Автор путівників по Львівській галереї мистецтв, Олеському замку (1977), каплиці Боїмів (1979), музею І.Г. Пінзеля (1996), наукових досліджень про творчість живописця Й.Конзелевича, архітектора і скульптора П.Гіжицького, скульпторів І.Г.Пінзеля, Ф. Оленського, М.Полейовського, книги «Микола Потоцький, староста Канівський та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель» (2005). Організатор численних історико-художніх виставок, у т.ч. великої експозиції «Гетьман Іван Мазепа: Погляд крізь століття» (2003), виставка «Іван Виговський особа і час», «Розпяття» (до 2000-річчя від народження Христа).

За матеріалами www.artclass.lviv.ua




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація