ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Три казочки у в'язочку»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Казки Японії»«Казки Скандинавії»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Ростам і Сохраб»Інна Волосевич «Про хлопчика»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерЛеся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Про тварин


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Пригоди від Олексія Огульчанського для сучасних дітей RSS

11 червня, 2012

 

Розпочинаємо тиждень із рецензії на класику, а саме на книжку Олексія Огульчанського «Скарб Солоного лиману». Любов Багацька на книжковому порталі «Буквоїд» знайомить читачів із автором повістей «Скарб Солоного лиману» та «Подарунок Кніповича» та з сюжетом самих цих повістей, якими вже не одне десятиліття зачитуються юні шукачі пригод.

Перевидання класики – благодатна справа. А особливо коли йдеться про перевірену і випробувану не одним поколінням дитячу літературу. У кожного народу є книжки, на яких виростали бабусі і дідусі і на яких мають виростати онуки. Аби не уривати цей ланцюжок, видавництво «Грані-Т» започаткувало серію «Українська дитяча класика», в якій видає найкращі твори українських письменників – так би мовити, золотий фонд. Всі ці детективи, пригоди, мандри і фантастичні історії читати цікаво тому, що вони написані не для шкільної програми, а для задоволення і розваги.

Так вже у нас склалося, що пересічні громадяни, на жаль, мало знайомі з творчістю письменників першого ряду. То що вже говорити про авторів другого ряду... Останнім часом, щоправда, ситуація дещо змінюється, дедалі більше досліджують і видають авторів, мало відомих за радянських часів, проте від цього не менш талановитих. Ось і в серії «Українська дитяча класика» вийшла книжка такого автора. Видавництво «Грані-Т» до сторічного ювілею з дня народження дитячого письменника Олексія Огульчанського у книжці «Скарб Солоного лиману» перевидало дві його повісті, які до цього друкувалися ще в далекому за літературними мірками 1986 році у видавництві «Веселка». Олексій Огульчанський не прославився престижними преміями й нагородами, проте його пригодницькими повістями дітлахи зачитувалися. Він усе життя працював із дітьми, водив їх у краєзнавчі походи та експедиції по узбережжю Азовського моря. І ці юні дослідники жвавими й живими увійшли до пригодницьких повістей Олексія Огульчанського. Із дітьми, які не мали змоги взяти участь у поході, краєзнавець ділився своїми знаннями про приморську флору і фауну, про скарби рідної землі у повістях. Вони стануть неабияким путівником по дивовижному світу природи і для сучасних дітей, які часто позбавлені такого близького спілкування з довкіллям в умовах міста.

Перша повість «Скарб Солоного лиману» знайомить читачів із двома друзяками Ірвиком та Сергієм із села, що лежить на межі степу та Азовського моря, хоч і зветься по-лісовому Липівкою. Усю повість хлопчаки полюють на рідкісну мертву голову – найбільшого в Європі метелика, – тому й вирушають до Солоного лиману, де їх чекає ціла в’язка пригод: порятунок молодняку кефалі, ночівля у великому дуплі верби, знайомство з єгерем Карпом та псом Шалапутом. Дядько Карпо знайомить хлопців та й читачів із мешканцями очеретяної республіки: довгошиєю пташкою сірощочихою, яка будує своє кубельце серед озера, качкою, яка виводить каченят у норах хижих тварин, ще трапляються їм у мандрівці болотяний лунь, очеретянка-татарниця, курочка-ойкотуха, качка-попелюшка... Про таке багатство не те що діти, дорослі, мабуть, гадки не мали! Єгер вчить відрізняти розбишаку-ворону від трудяги-грака, що так схожі поміж собою. Разом із ним хлопці рятують молодняк риби, що зветься камачкою, потім стає чуларкою, а ще через рік уже буде кефаллю. Таких тонкощів і цікавинок у повісті чимало!

Друга повість «Дарунок Кніповича» до останнього тримає в таємниці, хто ж такий той Кніпович і що то за дарунок від нього. Але від того історія Юрка із села на косі, який продовжує справу дідуся і вчиться бути справним рибалкою, не менш цікава. Хлопцеві у пригоді стає песик Пух зі своїм господарем степовиком Мишком, який ніколи не бачив моря. Юрко знайомить Мишка і читачів із місцевим побутом, із віруваннями і прикметами. Гість зі степу, як і багато хто з нас, не знав, що камка (морська трава) не гниє і не горить – справжня вічна трава, яку використовують для утеплення тваринницьких ферм; а ще хлопчина навіть не підозрював, що баклани годують баб-носарих (пеліканів), аби потім, коли їхнє пір’я промокне, приземлитися на бабину спину, як на аеродром, і просушити крила. Друзяки через «вікно у море» спостерігають за неймовірним і багатим підводним світом, знайомлячи з мешканцями моря читачів. А ще скільки цікавих леґенд, як-от про дельфінячий цвинтар, і різних билин чекає на сучасних відкривачів! Ну і без пригод та геройських вчинків тут не обійшлося.

У повістях Олексія Огульчанського повно дитячого запалу і цікавості до всього навколо. А ще віри у справедливість і власні сили. Он як завзято Юра та Мишко («Дарунок Кніповича») захищали маленьких камбаляток спочатку від сірих бичків, привабивши муляжем дельфінятка дельфінів-азовок, аби розлякати сірих хижаків, а потім від морської лисиці, яку вони прозвали камбалячим вовком. Після таких захопливих історій навіть дорослому захочеться кудись побігти, копошитися, щось вишукувати і досліджувати. Автор пише так, що це цікаво читати. Його історії розповідаються не з позиції дорослої людини, а так, як бачать світ юні дослідники, що раз по раз норовлять втрапити у якусь халепу. Не дивно, адже автор багато років із такими непосидьками працював. Такі приключки, що траплялися з маленькими друзями Олексія Огульчанського і лягли в основу пригодницьких повістей, зможуть привити непосидючість і цікавість до всього навкруги сучасним дітям. Тож ніяких упереджень щодо автора не може бути – радянська ідеологія не лишила у цих повістях свого сліду, твори добре сприймаються поза соцреалізмом. А своєрідний романтизм дитинства, жага пригод, перемог і геройських вчинків притаманні, мабуть, дітям усіх часів.

Матеріал взято з «Буквоїда»




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація