ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ян Твардовський «Ще одна молитва»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Про тварин«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Ростам і Сохраб»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Казки Японії»Інна Волосевич «Про хлопчика»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Три казочки у в'язочку»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Олесь Ільченко «Наші птахи»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Казки Скандинавії»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Які вони – сучасні підлітки? RSS

12 червня, 2012

 

Це незмінно: завжди знаходяться дорослі, які, скрушно зітхаючи, говорять, що сучасна молодь гірша, невихованіша і неосвіченіша, ніж були вони в такому віці. Подібні зітхання доводиться чути так часто, що іноді думаєш: чи не з тієї це «серії», що й, скажімо, зітхання за радянським минулим (а разом з ним – і за радянськими продуктами, цінами, рівнем читання книжок тощо). Завжди будуть люди, чий зір і думки спрямовані назад, і саме там – позаду – їм усе видаватиметься радісним і всипаним трояндовими пелюстками. Небезпечніше, коли подібні зітхання чуєш від людини, яка для цієї молоді пише.

Нещодавно в інтерв’ю «Казкарці» письменник Валентин Бердт назвав сучасних підлітків «нещасними й украй замордованими школою, виснаженими недосяжними мріями, реалізація яких залежить від батьківського гаманця, а не від власних зусиль у навчанні – це якщо коротко». «А взагалі, це прекрасні діти, яким потрібні не менш прекрасніші вчителі в широкому сенсі цього слова, – додає автор. – І хочеться вірити, що хороші книжки стануть у нагоді, коли виникне потреба в моральних орієнтирах ». Чи все так погано у світі сучасних українських підлітків? «Грані-Т» звернулися із цим запитанням до письменників, які пишуть для дітей і, зокрема, – для підлітків.

Галина МАЛИК, письменниця:

– Я взагалі обережно ставлюся до таких узагальнень. Хтось досліджував психологічний стан сучасних підлітків? Ось, до прикладу, «молодіжний» міністр нещодавно переконував нас, що діти в країні – аж 85 відсотків, якщо мені не зраджує пам’ять, – вважають себе щасливими. Мабуть, серед них є всякі. Але юність має чудову здатність сприймати світ радісно. Можливо, навіть трохи легковажно – на те вона і юність.

Світлана ПОВАЛЯЄВА, письменниця

3 

– «Діти – наше майбутнє» – це не гасло Сталіна-Гітлера-Путіна – це об'єктивна реальність, даність. Хоча б тому, що зазвичай діти переживають своїх батьків. Сучасне покоління підлітків має одну спільну біологічну рису з попередниками – неврівноважений гормональний баланс. В усьому іншому – різниця разючіша. Я це можу стверджувати лише тому, що дуже добре пам'ятаю себе 13-ти-14-ти-15-ти-16-ти-річною. Ці діти – не заражені совком. «Сталінський кросинґовер» – штучна селекція генофонду з виведення протоплазми одобрямсів – скінчилася. Вони виросли у прочиненому навстіж інформаційному просторі. Тому мають добре логічне і «синкретичне» мислення, швидко розвиваються, причому школа, котра лишилася цілком радянською (таким «кавалком бетону»), до цього їхнього розвитку жодним чином не причетна. Школа, освітня програма – це соціальна «байда заради бамажкі»; нині діти не чинять самогубство через двійку з математики :) Батьки, якщо вони не тролі і не совкові ідіоти, зараз не «виховують» своїх дітей, нав'язуючи їм якусь заґратовану систему «цінностей» (тобто – ідеологію): вони спілкуються з дітьми на рівних, люблять їх і підтримують. Я цих дітей десятками бачу щодня у власній хаті – з різних міст України, різних соціальних верств, вони такі вільні й розумні, вони МИСЛЯТЬ, вони – класні! Нам треба змиритися з тим, що сучасні діти РОЗВИВАЮТЬСЯ САМІ, бо у них для цього є інструменти. На жаль, державна освіта до набору цих інструментів явно не потрапляє :)

Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця

 

– Сучасні підлітки набагато розумніші за тих, якими були ми в їхньому віці. У них є самостійне мислення, часом відмінне від мислення їхніх же батьків. Вони розкуті, допитливі, технічно грамотні. Вони не визнають фальшу та загравань. Тому завдання письменників, котрі пишуть для дітей і підлітків, – дати їм мотивацію для читання, навчання і вибору подальшого шляху.

Оксана ЛУЩЕВСЬКА, письменниця

 

– Українські підлітки, як і підлітки будь-якої іншої країни, різні. Треба враховувати величезну кількість життєтворчих факторів, як-то родина, соціальне становище, культура, групи, в яких перебуває та чи та людина, тощо. Я не думаю, що можна якось узагальнювати. Ключем до цього запитання має бути різноманітність. Нещодавно на моєму занятті з дитячої літератури одна зі студенток-вчителів зазначила, що вона весь час переживає, аби раптом не вразити дитину текстом, щоб підібрати текст правильно, щоб він мав «пом'якшувальну» дію, щоб менше торкався реалій. Потім у якомусь із обговорень тих чи тих складних питань вона зрозуміла, що багато дітей в її класі знають більше з життя, ніж знає вона. Бо вона ніколи не мала справи з батьками, що випивають, чи з родинами, в яких переживають ті чи ті складнощі. Їй відкрилися очі, що вона досі мислила крізь призму міфу про дитячу літературу як ескапізм, як розвагу. Це приклад того, як мало ми насправді знаємо про інших. Тому немає однозначної відповіді. Я вважаю, що в нашому мультикультурному суспільстві її просто не може бути.

Степан ПРОЦЮК, письменник

 

– Вони такі, якими підлітки є завжди (можливо, підлітки всіх часів і всіх народів). Змінюється технічний бік життя, але людина – не змінюється. Скажу так: якби я був зараз підлітком, то був би таким, якими є нині мої два сини – Антон і Захар. Якби вони були підлітками в мій час, то були би такими ж, як і я. Тобто змінюються лише декорації, а не психіка юнака чи юнки. Вони такі ж чисті і по-підлітковому еґоцентричні, такі ж наївні і такі ж нарцисичні, такі ж добрі і такі ж авантюрні, як і триста, сто, двадцять літ назад.

Іван АНДРУСЯК, письменник

 

– Маю вдома двох підлітків, то мушу давати з ними раду :) Зрештою, все, що для цього треба – це любов і почуття гумору. Якщо є і одне, й інше – тоді розумієш, що сучасні підлітки передовсім дуже різні – так само, як дуже різні були в цьому віці ми, – і це добре! Мого Івана Івановича, скажімо, треба більше завантажувати якимись простими житейськими речами, – щоб він повсякчас переконувався, що життя можливе й поза ай-падом :) ото він тепер і «волонтерствує» на Євро-2012 – готує якийсь таємничий танцювальний номер, який демонструватиме на «Олімпійському» в перерві фінального матчу. Натомість моїй Лізі треба давати більше часу «для себе» – для якихось гарних розмислів, з яких потім народжуються гарні речі (як, скажімо, перша Лізина театральна рецензія, яка вийшла друком у день її шістнадцятиліття!).

І тут у гроші насправді «впирається» дуже мало – скажімо, моє дитинство і мій підлітковий вік, сина колгоспного тракториста з віддаленого гуцульського села, були матеріально більш забезпеченими, аніж тепер у моїх дітей, у яких тато письменник, а мама доцент. Це, очевидно, зле – але не аж так, як здається. Бо в підлітковому віці людина вже сама будує власне життя. І якщо цій людині створено аж надто «тепличні» умови – то можна собі уявити, що відтак вийде з такого «мажора». Але якщо ця людина, як мій Івась, щодня встає о п’ятій ранку, щоб доїхати електричкою з Березані до Києва на заняття в коледж, – то така людина вже знає, як долати труднощі, а отже – з неї «будуть люди».

Галина ВДОВИЧЕНКО, письменниця

 

– Вони кращі, ніж ми про них думаємо. Вони тільки вчаться вибудовувати стосунки з іншими, пізнають самих себе та свої можливості і тому припускаються помилок і нерідко виглядають гіршими, аніж є насправді. Їх вчать, їм допомагають зрозуміти себе та інших перш за все обставини, люди, книжки, музика, фільми… Тому вони так потребують доброзичливої підтримки та розуміння дорослішої та досвідченішої людини, а також доброї розумної книжки, яка вчасно потрапить до рук. Навіть у найскладнішому підліткові є добра та сильна частина, на яку він може спертися та розвинути її. Іноді зусиль самої людини для цього є недостатньо.

Думаю, краще видати надмірний аванс довіри 14-річному, аніж незаслужено звинуватити його в якихось проколах. І намагатися дивитися глибше і бачити більше в їхніх вчинках та словах, розуміючи, що це може бути бравада, а це – захист, а це – образа, а це – непевність… І поважати їх, навіть якщо часом видається, що вони дають підстави для протилежного.

Марія МИКИЦЕЙ, письменниця

 

– Оскільки моєму синові 14 років, то я маю певне, але, ясна річ, не повне уявлення про сучасних підлітків. Отже, вони – діти процесорів та гірських велосипедів, котрі англійську мову знають краще, аніж українську, мають хороше почуття гумору і читають «Стіва Джобса» Волтера Айзексона. Динамічні та мобільні, емоційні та вразливі і, водночас, практичні та скептичні, досить конкретно уявляють, чого хочуть у цьому житті, але ще не визначилися з методами досягнення.

Олекса БІЛОБРОВ, письменник

– Наші сучасні підлітки не замордовані, а абсолютно нормальні й адекватні діти! Так, існують у них проблеми, але вони не впливають на загальний рівень розвиток молоді. Скажу більше: порівняно зі своїми ровесниками за кордоном (Західна Європа), наші діти багато в чому їх випереджають. Вони відкриті, життєрадісні, допитливі. Звісно, рівень матеріального благополуччя українців не на найвищому рівні через певні об’єктивні зовнішні обставини, але не це визначає освітній рівень нашої молоді і її поведінку в різних життєвих ситуаціях. Глобалізація, на мою глибоку думку, шкодить молоді набагато більше, ніж фінансово-економічні труднощі: різного роду залежності (інформаційні теж), втеча у віртуальний світ. Так, частина нашої молоді страждає від негативний наслідків глобалізації, але більшість живе інакшим життям: навчається, працює, заробляє гроші, дереться вгору по кар’єрній драбині, закохується, шукає себе у віртуальному світі. І це прекрасно! Не варто ставитися до підлітків як до маленьких дітей, вони всі прекрасно розуміють, у деяких питаннях краще за дорослих. І вони хитріші. І краще вміють ними маніпулювати :)

Олена МОВЧАН, головний редактор видавництва «Грані-Т»

 

– Таку вже вдачу колектив видавництва «Грані-Т» має: мислити, осмислювати свою роботу і досвід, переживати емоції «в плюс», а не «в мінус». І будь-які категоричні, особливо негативні формулювання у нас природно викликають спротив. Світ для кожного такий, яким він сам його бачить. Для когось сучасні діти – нещасні, забиті й затуркані, для когось – цікаві й самодостатні, а для когось – незбагненні, однак класні. Якщо почитати книжки для дітей цих письменників, які взяли участь в опитуванні, то ви побачите «залізне» підкріплення їхніх слів. Я знаю, що кожен з цих письменників має повагу до дітей і те позитивне мислення, що суголосне нам. Є певні межі, за які ні видавці, ні письменники не мають права заступати – не можна маніпулювати дітьми в політичних контекстах, не можна розповідати про «реальне життя» так, щоб дитина зневірилась і зламалася, не можна ділити дітей за тим, якою мовою вони говорять і в якому за величиною населеному пункті живуть, не можна дітям показувати «ідеальні» моделі як єдино правильні, як-то робить медіа-простір – що дівчинка має бути худорлявою, нафарбованою і на підборах, що в хлопця мають бути м’язи і багато грошей, що успіх можна здобути лише в шоу-бізнесі. Вміння цінувати те, що маєш – це точка відліку і розв’язання багатьох внутрішніх і зовнішніх конфліктів для кожної людини. Тільки дуже важко усвідомити це вміння, адже навколишній світ такий звабливий. Однак хто усвідомив раз – той має міцний стрижень і стоятиме на ногах упевнено.




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація