ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Про тварин«Казки Японії»Олесь Ільченко «Наші птахи»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Ростам і Сохраб»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерІнна Волосевич «Про хлопчика»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Три казочки у в'язочку»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Казки Скандинавії»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







До маєтку таємничої Анни разом із Галиною Вдовиченко RSS

15 червня, 2012

 

Традиційно для п’ятниці пропонуємо мандрівникам і читачам «Граней-Т» подорож на Мапі вихідного дня. Цього разу нашим читачам компанію складе письменниця, авторка «Мишкових мишей» Галина Вдовиченко. Вона пропонує відвідати маєток таємничої Анни, що в селі Нижанковичі на Львівщині. Враженнями від своєї подорожі вона поділилась на сторінках суспільно-політичної газети «Високий замок».

Про існування палацу у селі Нижанковичах, що на українсько-польському кордоні, дізналася з путівника «315 польських замків та резиденцій в Україні» (видавництво «Грані-Т»). Побувала вже у багатьох місцях Старосамбірщини, багатої на пам’ятки архітектури, а от про невеличку резиденцію у кількох десятках метрів (!) від кордону довідалась з книжки.

4 

І ось вони, Нижанковичі, кордон, до якого від Добромиля – 15 кілометрів. Ось околиця села, що називалася колись Заболотці, тепер – вулиця Шевченка.

На території колишньої панської садиби розташований Нижанковицький професійний ліцей, де навчають хлопців деревообробної та механізаторської справи, а дівчат – перукарської. Посеред колишнього панського саду – занедбана будівля неймовірної краси. Велика вілла, або маленький палац, про який практично нічого не відомо. Авторові путівника Дмитрові Антонюку не вдалося дізнатися, кому належав маєток і хто був його будівничим. Він лише позначив, що башточку прикрашає збережений герб власників Єстжембец, що означає у перекладі з польської «яструб». Зображення яструба на тому гербі видно дотепер і на вежі, і на фронтоні над еркером. Палацик, так виглядає, побудований на межі позаминулого та минулого століть. Хоча в Інтернеті я зустріла і згадку про середину ХІХ ст. – але більше нічого не вдалося знайти ні в українських, ні у польських інтернет-джерелах. Загадковий маєток! Хто були його власники? Конєцпольські? Навряд чи. Хіба їхні нащадки. Та й герб збиває з пантелику. Суцільна загадка з тим палациком.

Автор довідника пише, що номінально у садибі розташована бібліотека навчального закладу, проте діє вона чи ні, невідомо.Як виявилось – бібліотека діє. Того дня, коли я побачила цей палацик на кордоні, вона працювала. І бібліотекар була на місці, списувала старі, ще радянські, журнали. Основу бібліотеки становить навчальна та довідкова література, якою користуються учні ліцею. Даниїла Романівна Маргаль працює у цій бібліотеці вже багато років, вона розповіла мені те, що чула від старожилів. Цей палац, подейкують, належав магнатам Любомирським. Граф Потоцький часто приїжджав сюди на полювання і мав тут коханку, яка й була власницею маєтку. Вона називалася Анна Грім, а може, Грімм, бо підтверджень я все одно не знайшла. Коли почалася Перша світова війна, вона виїхала у Відень. А чоловік та дружина – господарі, які теж тут жили і вели господарство, померли. Їх поховали у родинному склепі. Історія розпорядилась по-своєму: розтяла фільварок навпіл, розділивши його колючим дротом: палацик залишився на українському боці, а склеп із капличкою – на польському. Його видно з території ліцею у заростях кущів, на території сусідньої держави…

Розкішна ліпнина в середині вілли свідчить про те, що інтер’єри тут були надзвичайно вишуканими. У підвалах під бібліотекою, розповіла мені Даниїла Романівна, за легендою, схований вхід до підземного ходу, що веде до замку Гербуртів. Але жодних свідчень у довідниках та енциклопедіях відшукати не вдалося. Хоча не раз, коли бувала у замку Гербуртів поблизу села Тернави, чула від жителів Добромиля та ближніх сіл «зустрічну версію» про те, що підземний хід йде від замку до Польщі.

Віллу Анни Грім-Грімм оточували колись рідкісні дерева, кущі та квіти, привезені здалеку. Даниїла Романівна ще пам’ятає дивовижні плакучі ясени, яких вже немає. Натомість дещо збереглось, і серед того, що залишилось, неодмінно звертаєш увагу на високі сибірські сосни з особливим графічним малюнком видовжених голок…

У селі Стара Сіль у цьому ж Старосамбірському районі є ще одна, не менш цікава вілла, із написом «Willa Anna», про яку я колись писала. Вона зовсім інша, але обидві мають свій неповторний характер, обидві оповиті леґендами. Загадкові Анни були власницями найгарніших маєтків Старосамбірщини…

А ще подейкують, з підвалів цієї резиденції у Нижанковичах до замку Гербуртів за Добромилем йде підземний хід.

Матеріал взято з «Великого Замку»

З рештою палаців і резиденцій знайомтесь на сторінках путівників Дмитра Антонюка «Польські замки і резиденції в Україні».




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація