ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«Казки Скандинавії»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Про тваринАнастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерІнна Волосевич «Про хлопчика»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Казки Японії»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Ростам і Сохраб»«Три казочки у в'язочку»Олесь Ільченко «Наші птахи»Ян Твардовський «Ще одна молитва»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Що Ви плануєте влітку – прочитати, написати, відвідати, обдумати? RSS

19 червня, 2012

 

У червні літо ще здається нам безмежним і нескінченним. Усе-все, на що не вистачило перехідної осені, безбарвної зими, а потім і гамірливої весни, нарешті можна зробити: і прочитати книжки, які заполонили весь простір біля робочого столу, ліжка, крісла й канапи; і відвідати всі фестивалі, на які так багате українське літо; і, можливо (якщо ви письменник), дописати все, розпочате раніше, або навіть зважитися на новий текст;  а ще ж погостювати в усіх рідних і друзів, зібрати фрукти й овочі на дачі, відкрити для себе нові країни і континенти, насолодитися нічогонеробленням у прохолодних садах і на розпечених пляжах.

Планування влітку обов’язкове, але за планами головне: не загубити смак справжнього літа — спонтанного, повільного і… неспланованого. Сьогодні ми дізнаємося, яке літо чекає на авторів і працівників видавництва «Грані-Т».

Анатолій ДНІСТРОВИЙ, письменник

 

— З читанням у мене справжній затор, не згірш як на подільській набережній у час пік. Переваги надаю «важкій артилерії» — інтелектуальній та аналітичній літературі. Найближчим часом візьмуся читати книгу «Виклики скептицизму» Олів’є Монжена, яка присвячена інтелектуальним змінам у Франції останньої третини ХХ століття. На черзі також книга «Влада та уява» сучасного литовського філософа Леонідаса Донскіса. Потім — переважно для читання у транспорті — збірка репортажів про сучасну Туреччину «Убивця з міста абрикосів» Вітольда Шабловського. Звісно ж, я з нетерпінням очікую на українське видання Вальтера Беньяміна «Щодо критики насильства». Якщо Бог дасть сил і натхнення, то моє читання продовжиться книгами «Місіма» Джона Натана та «Хуліо Кортасар: інший бік речей» Міґеля Ерраеса. Біографістика як жанр для мене все далі стає пріоритетом у читанні. Це, мабуть, підходить старість :)

І щоб не думали мої приятелі й знайомі, наче я взагалі порвав із художньою літературою, для душі я читатиму перший том «Básně I» повного літературно-критичного видання Вітезслава Незвала, який мені з Праги передала перекладачка Рита Кіндлерова. Хочеться знову торкнутися чеської мови й поезії, чим я трохи займався у студентські роки. Поезія Незвала — це взагалі окрема дуже тривожно-ніжна розмова. Про свою писанину говорити не буду, бо це як хронічний нежить.

Сашко УШКАЛОВ, письменник

 

Прочитати. Було б непогано знайти час і перечитати всього Селінджера. Це по-перше. По-друге, взяв собі за звичку знайомитися з сучасною літературою різних країн, хоча би побіжно. Влітку хочу почитати азербайджанців і казахів! Написати. В роботі оповідання «Призолов» і ще один цікавезний текст, що поки не має назви. Оскільки писати люблю повільно, то влітку, певно, на цьому й зупинюся. Та й узагалі, планувати творчість — це якось дивно. Відвідати. Я протягом місяця побував у Берліні, Кракові й Відні, тож на літо особливих планів ще не будував. Знаю точно — буде гаряча путівка! Куди саме — хтозна! Так цікавіше! Обдумати. Не звик обдумувати те, що саме слід буде обдумати колись. Я розв’язую проблеми тоді, коли вони стають нагальними.

 Катерина ЄГОРУШКІНА, письменниця, казкотерапевт

 

— Було би добре дописати нову досить непросту книжку для дітей і дисертацію :) Не знаю, як це вдаватиметься одночасно, але наразі потроху рухаємося. Книжка для дітей виходить незвичайною, і тому я мушу щомиті прислухатися до свого глибинного «я» та своїх янголів, щоб народити її такою, якою вона сама хоче народитися. Набагато легше орієнтуватися на когось або щось. А тут ситуація інакша — подібна на якийсь сокровенний діалог, на справжнє Диво... Відвідати цього літа я хотіла би море і пасіку. Скучила за повітрям і справжнім медом :)

Андрій БАЧИНСЬКИЙ, письменник

 

— Оскільки пишу тепер пригодницько-історичну повість, події якої відбуваються в Криму, то й плани у мене відповідні: читаю  історичну літературу про Крим; дописую повість про Крим; у серпні збираюся з дітьми відпочити в Криму, щоб заодно детально розвідати і вивчити ті місця, про які йдеться у повісті. Діти, правда, невдоволено бурмочуть, що краще б я повість про Індонезію писав — тоді б ми на відпочинок і в розвідку не до Криму, а на Балі поїхали. У відповідь я жартома погрожую: якщо Крим їм так не до вподоби, то наступного літа  писатиму повість про подорож через пустелю Каракуми. Тож і «відпочивати» поїдемо у 60-градусні пекельні Туркменські піски :)

Михайло БРИНИХ, письменник

 

— Двадцять років тому Сід Вішез та Джонні Роттен навчили мене, що майбутнього немає, й відтоді ніяких справжніх планів та намірів у моєму житті не було й, сподіваюсь, не буде. Все відбувається стихійно, випадково, непередбачувано. Тому я можу міркувати на тему: «Як я проведу літо?» лише з огляду на теорію і практику попередніх років. Теорія полягає в тому, що іноді й хотілося щось прочитати, написати, відвідати чи обдумати, ба навіть до цього докладалися дрібні зусилля, але практика невблаганно свідчить, що протягом останніх років улітку я майже не писав літературних творів, мало читав, ще менше відвідував якісь заходи, а тихий шелест і сплески в моїй голові мало чим нагадували обдумування. Одне слово, літа фактично немає, і єдине, на що воно схоже — так це на куці пісні «Секс Пістолз».

Світлана ПОВАЛЯЄВА, письменниця

 

— О, на це питання я точно відповісти не зможу — я ніколи таке не планую, у мене все спонтанно виходить. Особливо це стосується «обдумування» :) Планую відвідати на початку серпня у Криму ретрит (з англ. «retreat» — «усамітнення», в буддистів — період усамітнення з метою духовної роботи над собою. — Ред.) з видатним майстром Дзоґчен Чог’ялом Намкаєм Норбу. Все решта — саме вигулькне :)

Іван АНДРУСЯК, письменник, літературний редактор «Граней-Т»

 

— Оце з Любліна, із фестивалю «Ніч культури», привіз собі розкішні томики вибраних віршів Віслави Шимборської та Яна Лехоня; а ще в мене вже давно лежить «Гойдалка дихання» Ґерти Мюллер у перекладі Наталки Сняданко — Катя прочитала й каже, що отримала неабияку насолоду, а мені все руки не доходили…

Звісно, буду щось читати перед сном Стефі — тепер вона у бабусі в Карпатах, спостерігає за життям лелек та ластівок, і ми одне за одним дуже скучаємо. Ясна річ, Стефа вже велика й може читати сама; але ж це вечірнє читання, до якого ми давно звикли — такий кайф і для неї, і для мене… Цьо́му кайфові вже недовго тривати, бо скоро буде зі Стефи підліток, а підлітки трохи інакше до таких речей ставляться — але ще рік-два побалуємося :) Гадаю, що цього літа разом читатимемо «Будинок, який умів розмовляти» Марійки Микицей і «Таємні товариства» улюбленої Стефиної письменниці Лесі Ворониної.

А ще сподіваюся, що мені вистачить часу бодай трохи поблукати карпатськими схилами і берегами Ворскли, позбирати грибів і наготувати вишневої наливки; а ще, звісно, поспілкуватися з тамтешніми пташками (як знайомими, так і незнайомими)… І, можливо, від цього спілкування в мені акумулюється достатньо натхнення для того, щоб продовжити роботу над новою ду-у-уже каверзною і страше-е-енно хлопчачою повістю, про яку нікому нічого розповідати наразі не буду, бо це — велика таємниця!

Дмитро АНТОНЮК, письменник

 

— «Власне, все зазначене — написати, прочитати, відвідати і обдумати — якраз і планую. Ну і не тільки влітку, а й у будь-яку іншу пору року :) Тим не менше, якщо трохи актуалізуватися, то в мене по дому розкидані книги Віценза, Мілоша, Кліффорда Саймака, привезена шведами, що в мене саме гостюють, ілюстрована історія Швеції і ще кілька позицій. Ніколи не читаю лише одну книгу. Написати планую ще одні мандрівні нотатки, які, можливо, стануть путівником «Римо-католицькі монастирі в Україні». Робота над ним і стане моїми відвідинами, а також і обдумуванням, звісно. Проте і з родиною теж планую вибратися на море. Отже, заповідається на дуже гаряче літо :)

Надія ДОЙЧЕВА-БУТ, художниця

 

— Зазвичай такі запитання виникають по факту завершеної дії: «Як я провів літо?» Звісно, як і кожен, маю певні плани. Але особистий Кодекс життя наголошує: не ділися сокровенним! Не варто розкидатись енергією, її зайвої не буває. Планую лише професійну діяльність, чим не ділитимусь із вищезгаданих причин, та й соромно буде, якщо чогось не виконаю. Читатиму не так цікаві, як корисні  для мене тексти, переважно першоджерела. Маю розгорнутий список, але то дуже особисте. Надто багато можна дізнатися про людину з того, що вона читає.

Мрію здійснити сходження на Еверест, на Гавайському вулкані з'їсти шашлик, прогулятися фруктовими садами Тасманії... І прохолодні озера Скандинавії, і захід сонця десь над баобабами... Туди цього літа  не планую. Я за спонтанність, у дозвіллі своєму чекаю на сюрпризи.

А думати збираюся про те, що ми завжди відкладаємо на потім: навіщо нам це життя? Згадати, чому я  обрала саме цей світ, оскільки вибір був свідомий. Навіщо він мені, а я йому? Певно, ця дія не буде завершеною, принаймні не цього літа.

Леонід УШКАЛОВ, літературознавець

 

— Щодо планів на літо, то вони в мене, як завжди, «наполеонівські». Тим паче, що навчальний рік у зв’язку з фіналом «Євро-2012» закінчився на місяць раніше. Оле-оле-оле-оле! А тепер по черзі. 1) «Читання». Напевно знаю, що треба буде прочитати кілька дисертацій (молода українська наука працює так плідно, що аж курява встає), а все інше «читання» залежить від «писання». 2) «Писання». Напишу кілька сюжетиків для «України молодої» в рубриці «Уроки літератури». Один позавчора вже навіть написав. Він називається «Invinoveritas. Що пили українські класики?» Дуже пізнавальна річ :) А головне — на часі, бо планую 3) «відвідати» із друзями бодай двічі-тричі якісь гарні кав’ярні. А там можна буде 4) «обдумати», що його робити в цьому житті. Наприклад, як завершити «Мою Шевченківську енциклопедію», бо щось вона виходить надто велика ))) Хто ж її таку велику наважиться 1) «читати»? О! коло замкнулося!

Неля ВАХОВСЬКА, перекладач

 

— Збираюся щонайшвидше видати роман одного з найвідоміших сучасних письменників-інтелектуалів Йозефа Вінклера (Австрія) «Вивезена» про українську остарбайтерку та її болючу й химерну історію від колективізації й Голодомору до стигматизуючої інтеграції та каринтійського суспільства. З цим текстом мене пов'язує багато особистого — історії частково перегукуються з історіями моєї родини, навіть мовлення протагоністки — центральноукраїнський суржик, яким місцями наведено цитати в романі, — близьке до моєї місцевості, але водночас інше, й із цим доводиться постійно конфронтувати. А також неймовірно, наскільки змінюється прочитання твору в іншому часовому й геополітичному контексті: те, що для Вінклера у 80-ті було трішки екзотичною історією про екстремальний досвід помирання й соціального відчуження, для мене сьогодні читається як історія фантазмів історизуючої свідомості та нерефлексивного самовиправдання експатріантки, без вини винної в тому, що залишила батьківщину, й зануреної в лабіринт проекцій та почуттів провини.

Йозеф Вінклер є почесним гостем «Книжкового Арсеналу» в жовтні, тому зробити книжку й продумати програму заходів і з ним — це велике й відповідальне завдання.

А ще ми - журнал «Простори» — ініціювали створення Спілки перекладачів художньої літератури та письменників, старт діяльності якої припадає на Львівський Форум й продовжиться Осінньою школою для перекладачів з німецької мови, тому нудьгувати не доведеться. От тільки б виспатися ... )))

Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця

 

— Дописати роман під назвою «ЛСД» («Ліцей Слухняних Дружин»), прочитати все, що може стосуватися Києва періоду «срібного сторіччя» (для роботи над новим кінопроектом), відвідати Болгарію — фестиваль авторської пісні «Чорний пісок».

Видавничими літніми планами ділиться головний редактор «Граней-Т» Олена МОВЧАН

 

Я схильна до будування структур, пірамід і розкладання планів по поличках, як то робить пан Леонід Ушкалов. І це зручно, щоб нічого важливого не забути.

Отже, цього літа ми зробимо:

1) видамо з десяток книжкових новинок це незмінно як саме літо;

2) впорядкуємо видавничий портфель я аж підскакую, бо знаю, скільки у нас там усього цікавезного;

3) добре поприбираємо в офісі а я ще й нових іграшок наплету;

4) відпочинемо одне від одного це гаряча потреба навіть такого «родинного» колективу, як наш;

5) провідаємо батьків і рідних бо всі ж ми діти;

6) гармонізуємо особисте життя бо «половинкам» кожного з нас завжди бракує часу для спілкування;

7) поплаваємо і позасмагаємо це теж незмінно, як саме літо.

Бажаємо всім-всім, аби це літо було незабутнім!

 

Попередні опитування «Граней-Т»:

Які вони – сучасні підлітки?

Хто/що найбільше вплинув/уплинуло на Ваше становлення як письменника/людини? 

Читати чи писати?

Чи потрібно дітям переказувати книги класиків?

Чому так складно писати для підлітків?

Які зауваження у Вас є із приводу шкільної програми з літератури?

Що допомагає Вам повернутися в дитинство?

Чи існує в Україні літературна критика?

Як визначити, що дитина має літературний хист? Як його розвинути?

Як призвичаїти дитину до читання?

Головні тенденції сучасної української літератури для дітей

Чи переможе електронна книга друковану? 

На що слід звертати увагу, обираючи книги для дітей?




© 2006—2017 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація