ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ян Твардовський «Ще одна молитва»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Інна Волосевич «Про хлопчика»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Казки Скандинавії»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Три казочки у в'язочку»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Ростам і Сохраб»Про тваринВолодимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»«Казки Японії»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







З «Мапою вихідного дня» до центру Чернівців RSS

20 липня, 2012

 

Ми можемо заочно закохатись у якесь місто, розглядаючи альбоми чи листівки, та наше реальне враження зазвичай різниться від очікуваного. Чого ж можна чекати від найменшої з областей України, та ще й розташованої так, що сюди транзитом потрапити дуже важко? Однак Чернівці варті того, щоб побачити на власні очі «чарівний край Черемоша й Прута». Адже важко придумати щось більш мальовниче за карпатські краєвиди, букові ліси, стародавні звичаї та кухню, які неодмінно вам сподобається, і ви захочете ще не раз сюди повернутись.

А розпочнемо ми знайомство з Чернівцями в самому його центрі. Повз низький Турецький міст прямуємо Турецькою вулицею до відновленої Турецької криниці, а далі до діючої досі Турецької лазні. Ні, ви не в Стамбулі. Це свідчення того, що народна пам’ять має дивну здатність: вона зберігає згадки про події, та забуває в які часи вони трапились. Звідси вислів, який можна почути в Чернівцях, «за турків», що означає період історії відразу після владарювання царя Тимка. Тож, мабуть, цим і пояснюються всі ці назви. Турецький міст колись нависав над водою – у глибокому яру був невеликий струмок. Нині тут їздять автомобілі й кудись поспішають заклопотані перехожі.


Сьогодні Чернівці – багатонаціональне і мирне місто. А ще тут є те, чого немає більше ніде.

Але для повного щастя тут не вистачає хіба що моря. Але звідки в карпатських передгір’ях узятися глибоким водам і великим лайнерам? Та корабель у місті все ж є. І який! Більше ста років пливе, розрізаючи хвилі двох вулиць, носом спрямований на костел, а кормою – на вокзал. За леґендою, цей будинок-корабель побудували два брати, які були морськими вовками. Коли ж брати вийшли на пенсію, а родинного щастя вони до того часу так і не знайшли, то вирішили побудувати дім, який відповідав би їхньому способу життя. Нині цей дім зветься «шіфа», що від німецького слова das Shiff (корабель).

У центрі міста традиційно розташована Центральна площа, яка колись називалась ще Ринком. Сюди з різних боків збігаються сім вулиць. Через непростий рельєф майдану раніше жителям доводилось підніматися з нижньої частини площі на верхню сходами, аж поки Ринок не розрівняли і не вкрили бруківкою.

 

 

Найгарнішою спорудою Центральної площі, а свого часу й усієї Австро-Угорщини є приміщення Художнього музею. Головною окрасою будинку залишається панно, створене у 1904 р. художником І.Лано. Тут в образі 12 олімпійських богів зображені провінції Автро-Угорщини.

Найдавнішою кам’яницею Центральної площі є будинок під № 7. Колись це був готель «Чорний орел», де зупинявся геніальний піаніст і композитор Ференц Ліст. Тут свого часу знімав номер Юрій Федькович, про що нам досі нагадує меморіальна дошка. Готелів у місті не бракує й тепер, та жоден із них не розташований на Центральній площі. Вночі міський майдан має дивовижний вигляд: кожна будівля в променях спеціальної підсвітки видається шляхетною і дуже європейською.

Центр Чернівців не можливо уявити без ратуші, хоч вона і не вирізняється поважним віком чи вишуканим силуетом, проте ратуша традиційно стверджує статус міста. Саме тут приймають укази, зустрічають шанованих гостей, а раніше ще й ухвалювали вироки злочинцям.

 


Одна з цікавинок чернівецької ратуші те, що на ній розміщено відразу два годинники: один на вежі, а інший на фронтоні будівлі. Цей годинник, циферблат якого світився вночі, мер замовив у Празі й презентував улюбленому місту на знак вдячності за те, що його повторно обрали на пост бургомістра. А. Кохановський очолював буковинський край найдовше в історії Чернівців – 42 роки! Вежа споруди використовувалась і як пожежна каланча. На балкончику, звідки видно все місто, цілодобово чергував пожежний. Якщо раптом траплялось лихо, вдень він вивішував червоний прапор, а вночі запалював ліхтар із того боку, де горіло. Так люди дізнавались, в який бік бігти гасити полум’я.

 

Тепер замість пожежного на балкон вежі щодня опівдні виходить сурмач у народному строї – і на всі чотири сторони сповіщає, що «Там, на тому боці, там де живе Марічка..» Послухати безсмертну мелодію буковинця В. Сабодаша приходять чернівчани й гості міста. Приїздіть і ви!

Мандрівка іншими вуличками міста, які розходяться від центру Чернівців, ми продовжимо наступної п’ятниці. Вдалих всім вихідних!

Подорож центром Чернівців підготовлена на матеріалах путівника «Вісім мандрівок Буковиною».




© 2006—2017 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація