ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Про тварин«Ростам і Сохраб»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Олесь Ільченко «Наші птахи»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Три казочки у в'язочку»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Казки Японії»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Інна Волосевич «Про хлопчика»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Казки Скандинавії»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Один день з життя Олеся Ільченка. Бруйяр… нюаж… RSS

23 липня, 2012

 

Нова рубрика «Граней-Т» виходить на новий рівень. Від початку її метою було ознайомлення читачів із тим, як і чим живе улюблений письменник чи художник. Однак з кожним новим записом до спільного творчого щоденника, яким став наш сайт, знайомство з письменниками набуло значно ширшого значення. Адже пізнаючи світ письменника протягом одного дня, читачі мають змогу побачити інші міста і країни, наприклад, Швейцарію, або ж скуштувати нові страви, як от фондю із домашнього сиру, а ще вдихнути на повні груди чистого альпійського повітря. Ви вже певно здогадались, що сьогодні на прогулянку серед гір, туманів і хмар усіх запрошує поет, прозаїк і сценарист Олесь Ільченко.

6 

8 

Туман… хмари… (як кажуть тутешні – бруйяр, нюаж). І гори довкола. Мінлива, примхлива погода. Сонце з’являється так само несподівано, як і довжелезні пасма туманів у далеких долинах, як хмари неймовірних форм, що, бавлячись, приховують вершини, а потім знову дають змогу глянути на них, помилуватися альпійськими луками над смугою ялинових лісів. Перенасичені вологою хмари, сплетені разом із туманами у велетенський невагомий ліжник, наче знехотя починають сіяти срібну вологу, мжичку, дрібен дощик… 

12 

Несподівано завіси розсуваються, сонце шле хвилю справжнього південного тепла на соковиту зелень далеких нижніх дібров, на смеречину, яка міцно тримає скелястий пояс гір і вища від листяного лісу, на дрімучі трави, що пахнуть тим самим медом, який куштували учора.

10

Лише один день в гірській країні в центрі Європи… Ми вийшли вранці, хоробро прагнучи здолати з десяток кілометрів (кілька годин вгору, вгору, вгору… потім, намагаючись не втратити рівновагу на стежці, встеленій диким каменем неправильних форм, – назад, до далекого, мало чи недосяжного відтепер готелю).

2

Уперто просуваємося далі, далі, далі… гарна стежина перетворюється – поволі, непомітно – на не надто придатну для легкої ходи; а потому – на щось лише подібне до гірської стежки (хочеться сказати: «плай», але це слово видається недоречним серед Швейцарських Альп).

11

Та не варто забувати, де ми є – труднощі просування стежиною кимось ретельно сплановані, мають свій початок і розумне завершення, і ось наш шлях вже знову досить широкий, втоптаний, зі знайомими вказівниками для піших мандрівників, а за деякий час він перетворюється на просто і надійно заасфальтований.

9

Близько чотирьох годин вгору і в гори – чи багато це? Кому як. Але ми відчуваємо потребу перепочинку. Хтось читає наші думки і показує он там, попереду і трохи вбік, затишний, суто швейцарський гірський ресторанчик, що так принадно випускає білі пасочки диму з комина під низьку стелю низьких й так само білих, довжелезних пасом місцевих, гірських хмаротуманів…

7

Звісно, при верховинному закладі для стражденних подорожніх є й своя сироварня, й льох із добрим білим вином. І, звісно ж, фондю для нас – як же без традиційних страв у цій глибинці? Усміхнена дівчина, трохи здивована появою панів мандрівників за такої непевної погоди, швидко подає чудовий хліб і гарячу посудину з пахучим розплавленим сиром… Ми смакуємо й несподівано розуміємо, що натрапили на справжнє. Всі ті, долинні, женевські варіації на тему фондю, видаються фальшованими приманками (і не дешевими!) для роззяв-туристів. Розгадка проста: в основі основ – свій, домашній сир.

Накрапає дощ, вже досить рясний, і волого натякає на свою активну форму, зливу… Але нам добре, легко й весело, ми йдемо згори, ми – сім’я, і ми будемо разом ще цілу вічність…

4 

Ще дві години проминуть, і нас гостинно запросять до себе готельний хамам, сауна, басейн. Згадуватимемо невеликий похід серед гір, туманів і хмар… Згадуватимемо і перед сном, і завтра зранку.

1

За кілька днів несподівано спаде на думку щось нове, з’явиться сюжет, виразно постануть герої нової книги… І розпочнеться вона, можливо, так: «Листя самшиту, пещене м’яким теплом, дарувало витончені пахощі повітрю, а вправний композитор запахів, легенький прибережний легіт, додавав до цієї чудової основи повіви із білих квітів лавровишні, аромати рожевоцвітих каштанів і бузку, що зосереджено стояв, геть сам у собі, десь за велетенськими розігрітими стовбурами кедрів і платанів. Та найдивовижніше було відчувати справжній морський запах вологих каменів і ріні на скосах Женевського озера».

Мине день, мине й ніч.




© 2006—2017 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація