ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
«Казки Японії»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Казки Скандинавії»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Три казочки у в'язочку»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Ростам і Сохраб»Інна Волосевич «Про хлопчика»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Про тваринВітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Олесь Ільченко «Наші птахи»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Один липневий день Степана Процюка RSS

30 липня, 2012

 

Літо… Липень… А навколо лише чути відпочинок… спека… море… гори… Де ж відпочивають письменники, які місцини вони обирають, аби набратися натхнення на наступний творчий рік? Зазвичай письменники їдуть туди, де панує тиша і в цій тиші чути власні думки, де ніщо і ніхто не злякає нового задуму, нових ідей, нових творів. Куди вирушив на відпочинок Степан Процюк, і як провів один липневий день в роздумах і тиші, дізнаєтесь з листа самого автора.

Відпочивав із Любою, Антоном і Захаром на Шацьких озерах, у селі Світязь, де є знамените однойменне озеро.

…Довелося зламати свій «совиний» режим. Зранку ходив із синами на заплаву. Це ідилійне місце, де живуть дикі лебеді. Він і вона випливали із глибин, щоб поживитися із людських рук. Поруч плавали качки. Я дивився на лебедів і качок – і вчився від них спокою, хоча ці уроки були не надто успішними. Босим ходив у поле і ліс, що поруч із озерною заплавою. Ранкова роса… кінь, який поруч пасеться… мої фізичні вправи і плавання… і забував про Інтернет, тривожні новини стосовно нових «пропозицій» уряду… це інтермеццо тривало недовго, але додавало сили… Плаваючи і бродячи полем, намагався «відмикати» свій мозок від думок, хоча ці намагання не завжди вдавалися…

…Перечитував із Антонового букрідера (доки той не розрядився) – десь до години на день – книгу німецького духошукача Екхарта Толле, прагнучи зливатися із текстом передусім на рівні відчуттів і енергій, а не слів, які часто є лише позначками, чи, за Толле, «ментальними ідолами»… Думав про те, що розумові вправи потрібні мені не так часто, як вони мимовільно вриваються до мозку… адже ті сторінки моїх повістей чи есеїв, що найбільше подобаються самому, були писані якраз поза межами так званого інтелекту…

…Потім інші місця на найбільшому українському озері із срібною водою… замість того, щоб лежати і мріяти про засмагу, багато ходив пішки, адже так ліпше відчувається власне тіло і життєві енергії, що проходять крізь нього, закорінені в ньому… Перш ніж ділитися із кимось навіть найдрібнішими новими досвідами, варто все перевіряти на собі… експериментуючи над собою, ми намагаємося переступати власні, часто скромні, екзистенційні заданості…

…Заледве примушував себе вичитувати верстку своїх трьох романів, що мають з’явитися до львівського форуму під однією обкладинкою… бо я ж їх не лише читав уже, але і писавJ… але хто вичитає верстку, окрім мене?.. рятувало ще і те, що мені у цій верстці ще дотепер чимало місць видавалися непоганими…

…Так цікаво було йти пішки до райцентру – смт Шацька, від села десь до п’яти кілометрів, відтак назад… постригтися у шацькій перукарні, підслуховувати місцеві варіанти волинських діалектів… я не почував себе тим, що має за плечима якийсь певний набуток… там я був подорожнім або подорожником… це додавало трохи більше внутрішньої свободи…

…Потім знову озеро і вода, сонце і букрідер із закачаною книжкою Толле, знову тихе здивування, як міняється світосприйняття моїх синів, майже підлітків… думки про те, що я стаю закостеніліший від Антона і Захара… а поет – завжди учень…

…Сутінки були навдивовижу повільними… Силуети людей і дерев ставали щоразу химернішими і магічнішими, як і ці стародавні поліські озера, у яких, напевне, не раз купалися Мавка і Лукаш…




© 2006—2017 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація