ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Казки Скандинавії»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Олесь Ільченко «Наші птахи»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Казки Японії»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Про тваринІнна Волосевич «Про хлопчика»«Ростам і Сохраб»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерІван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«Три казочки у в'язочку»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Чотири польські замки та один міст Хмельниччини RSS

10 серпня, 2012

 

Сьогодні п’ятниця, а отже «Грані-Т» знову запрошують всіх непосидюх у мандри. Цього разу на «Мапі вихідного дня» унікальна Кам’янець-Подільська область. Саме так до 1954 року звалась відома нині Хмельниччина. Область географічно поділена навпіл: на півночі – Волинь, на півдні – Поділля. Кордон між ними проходить орієнтовно посередині. Відповідно і ландшафти суттєво міняються. Але нас найбільше цікавлять не ландшафти, а польські замки та резиденції, які включив до свого путівника «155 польських замків і резиденцій в Україні» відомий журналіст і мандрівник Дмитро Антонюк.

Волинь в основному вкрита лісами і полями, а Поділля розрізане скелястими каньйонами річок із безліччю пагорбів і ярів. До того ж, на південному заході гори Медибори – один із наймальовничіших куточків Хмельниччини.

Добру половину XVI ст. майже вся Волинь належала могутньому роду князів острозьких зі столицею в Острозі, де разом із містом будувався потужний замок. Частина його дійшла до наших днів. Хоча мури були відносно невисокими, проте з трьох боків твердиня була неприступною – до стін впритул підступала вода. До замку в’їжджаємо через старовинну браму. Щоправда, старовинною її вже не назвеш – нещодавня реставрація позбавила пам’ятку автентичного вигляду.

Далі вирушаємо до Меджибожа, де стоїть одна з найдавніших фортець в Україні. Перша згадка про неї міститься в Іпатіївському літописі 1146 року. Назва замку Меджибіж пов’язана з місцем, де пам’ятка побудована – між річками Буг і Бужок. Комуністична влада, а також дві світові війни дуже пошкодили середньовічну пам’ятку. У замку свого часу розмістили навіть молокозавод. Утім, вже 1968 року тут відкрили музей, який тепер перетворили на державний заповідник.

 

Нарешті вирушаємо до Кам’янець-Подільського, щоб віддати належне цій унікальній, «створеній Богом» і людьми фортеці. Старе місто стоїть на плато, яке зусібіч омивають води Смотрича, що утворив тут надзвичайно глибокий каньйон зі стрімкими прямовисними скелями. Його згадують вірменські хроністи ще в XI ст., але дехто з учених вважає, що плато заселили ще давні римляни або даки. Цей природній острівець з’єднує з «великою землею» тільки вузький Турецький (Замковий) міст, за яким вартують Старий і Новий замки. Усе це робить Кам’янець абсолютно неприступним. Справді, місто здобували силою зброї лише двічі, і обидва рази за виняткових обставин. Першим, кому вдалося захопити Кам’янець і його укріплення, став литовський князь Вітовт 1393 року. Для цього він скористався чварами між захисниками замку.

У 1621 році турки відступили з-під Кам’янця, навіть не почавши штурму. За леґендою, султан Осман тоді спитав: «Хто побудував це місто?» Йому відповіли: «Сам Бог». «Тож хай Бог його і здобуває», – відповів султан і наказав сурмити про відхід.

1672 року до стін фортеці прийшла 200-тисячна турецька армія, до якої приєдналися кримські татари і козаки Петра Дорошенка. Гарнізон замку складався не більше ніж з п’яти тисяч вояків. Османська армада оточила фортецю і встановила важкі гармати. Бомбардування тривало три дні, лише потім комендант вирішив вивісити білий прапор.

Старий замок мав 12 башт, із яких до нас дійшло 9. Нині у деяких замкових приміщеннях встановлені воскові фігури воїнів, є підземелля тортур, на дитинці можна також постріляти з лука. Утім, по-справжньому замок оживає під час щорічних фестивалів реконструкції, на які з’їжджаються шанувальники історичних костюмів і зброї з усієї Європи. Відтворюються драматичні епізоди багатої історії міста, з обов’язковою битвою під стінами фортеці, або з показовими боями на її території.

Із Кам’янця, прямуючи в бік Устя, їдемо у Панівці. Тут збереглися руїни замку Яна Потоцького, який звели 1590 року на скелі над Смотричем. Він мав виконувати як оборонні, так і житлові функції. Обов’язковим до відвідин у Панівцях не тільки замок, а й недобудований міст. Він стоїть за кілометр на північ від колишнього маєтку, під лісом. Гігантських розмірів пілони здіймаються з долини Смотрича на значну висоту. Якби не завадила Перша світова війна і міст добудували, це було б справжнє інженерне диво. Проте він і так залишається пам’яткою технічного прогресу початку ХХ ст.

З іншими замковими спорудами Хмельниччини можна ознайомитись на сторінках путівника «155 польських замків і резиденцій в Україні». Окрім інформації про замки і фортеці, путівник містить інформацію про сучасний стан палаців і резиденцій польських королів і магнатів, інфраструктуру міст та дороги.




© 2006—2017 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація