ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Про тваринАнастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Три казочки у в'язочку»«Казки Скандинавії»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Олесь Ільченко «Наші птахи»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Ростам і Сохраб»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Інна Волосевич «Про хлопчика»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Казки Японії»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Українська графіка першої третини ХХ століття»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







На «Мапі вихідного дня» місце спокою і тиші RSS

17 серпня, 2012

 

Прохолодні дощі над Україною надихнули нас на створення незвичайного і трохи меланхолійного маршруту. Подорож недалека і недовга, однак вона змусить вас поринути у спогади, роздуми про вічність і швидкоплинність життя. Саме такі думки супроводжують більшість відвідувачів кладовищ. Тож, якщо ви не боїтесь зустрічі з далеким минулим, ця мандрівка для вас.

Певно, найстаріше і найвідоміше кладовище в Україні, а особливо серед киян, – Байкове. Тут від 1833 року знаходять вічний спочинок вчені, актори, режисери, архітектори, письменники, музиканти, військові та політики, художники та скульптори. Подекуди над хрестами і плитами височіють химерні і трохи моторошні мавзолеї. Деякі з них відомі тим, що архітектором цих пам’ятних споруд визнано відомого зодчого Владислава Городецького.

Перший мавзолей, який вартий вашої уваги, до цього часу залишається безіменним і не успадкованим. Є припущення, що звели його близько 1909 року. Роздивімось його…

51_1

51_2

На невеличкій ділянці височить масивна скорботно-монументальна вежа зі зрізаною верхівкою, радше схожа на братську усипальницю. Головний фасад, звернутий на схід, розрахований на сприйняття з далекої відстані своїм лаконічним і масштабним членуванням. У центрі – високий восьмикінчастий хрест із терновим мученицьким віночком у середохресті – таке своєрідне поєднання православного й «кельтського» хрестів. Стіни мавзолею вимуровано з жовтої київської цегли, деталі – з бетону. А вся композиція мавзолею й окремі деталі красномовно нагадують попередні твори В. Городецького.

52_1

52_2

Інтер’єр таємничого мавзолею з його нерозгаданою символікою розкрито на всю висоту, і світло струмує згори, м’яко вимальовуючи біле рельєфне розп’яття, що було по центру, скульптурний фриз у стилі модерн та… порожні гробовища. Їх три: широкий і вищий посередині та два менші обабіч. За часів більшовицького безвір’я оббирання поховань препишно розквітло. Найкращі, найбільші мавзолеї, вивищуючись над рештою поховань, уже в 1920-ті рр., коли влада руйнувала церкви, стали об’єктами мародерства. Відтоді й стоять ці мавзолеї порожніми…

53_1

53_2

Повернувшись до невеличкого майданчика перед Вознесенською церквою, ступимо кілька десятків кроків вгору – широкою асфальтованою дорогою. Там, праворуч, попід крутосхилом і старезними кленами, стоять кілька мавзолеїв. Звернімо увагу на один із них – теж забутий, проте іменний. І тут міська леґенда називає автором архітектора В. Городецького. На таку ймовірність вказують і незвичність обрисів, і – особливо – декор. Останній виконано в мавританському стилі, оздоблення нагадують такі ж як на караїмській кенасі в Києві. Над дверима – напис невисокого рельєфу: «Александра и Маріи Тышевичъ». Як подають адресні довідники початку ХХ ст., лікар Олександр Костянтинович Тишевич, дворянин, мешкав на вулиці Кузнечній, 30, де приватно лікував від «нервових та душевних хвороб».

54_1

54_2

А тепер попрямуємо на протилежний бік Байкової вулиці – до Старого Байкового кладовища – до найвищої його ділянки, розташованої за мурованою стрілчастою брамою з бічною хвірткою. Проминувши згадану хвіртку, одразу ж повертаємо праворуч від центральної доріжки і, маневруючи поміж огорож, просуваймося вглиб ділянки, де невдовзі з’явиться масивний темний об’єм старого мавзолею. Це – один із найбільш оригінальних і колись помітних надгробків на цій ділянці. Міські перекази пов’язують його з прізвищем Вітте й авторством В. Городецького.

56

Сто років тому в Києві мешкало кілька родин зі схожими прізвищами, одначе різного походження: де-Вітт, фон Вітт, Вітт, де Вітте, фон Вітте, Вітте. Хто з них упокоївся тут, поки що невідомо.

Головною, помітною здалеку деталлю цього мавзолею був гострий ґотичний шпиль. На жаль, цей шпиль не зберігся. Лише над порталом і досі підноситься скульптурна постать янгола-охоронця, який не зупинив безвірників-бузувірів, що пограбували й знищили поховання…

На цьому сьогоднішню подорож Байковим кладовищем і знайомство з мавзолеями завершуємо, адже не гоже довго набридати тим, хто знайшов тут свій спокій. А з іншими творіннями Владислава Городецького, в тому числі й мавзолеями, можна ознайомитись на сторінках путівника «13 київських зустрічей із Городецьким».




© 2006—2017 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація