ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Казки Японії»«Ростам і Сохраб»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Інна Волосевич «Про хлопчика»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Три казочки у в'язочку»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерНіна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Казки Скандинавії»Про тваринОлександр Макаров «Курс юного антиквара»Олесь Ільченко «Наші птахи»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







На «Мапі вихідного дня» місце спокою і тиші RSS

17 серпня, 2012

 

Прохолодні дощі над Україною надихнули нас на створення незвичайного і трохи меланхолійного маршруту. Подорож недалека і недовга, однак вона змусить вас поринути у спогади, роздуми про вічність і швидкоплинність життя. Саме такі думки супроводжують більшість відвідувачів кладовищ. Тож, якщо ви не боїтесь зустрічі з далеким минулим, ця мандрівка для вас.

Певно, найстаріше і найвідоміше кладовище в Україні, а особливо серед киян, – Байкове. Тут від 1833 року знаходять вічний спочинок вчені, актори, режисери, архітектори, письменники, музиканти, військові та політики, художники та скульптори. Подекуди над хрестами і плитами височіють химерні і трохи моторошні мавзолеї. Деякі з них відомі тим, що архітектором цих пам’ятних споруд визнано відомого зодчого Владислава Городецького.

Перший мавзолей, який вартий вашої уваги, до цього часу залишається безіменним і не успадкованим. Є припущення, що звели його близько 1909 року. Роздивімось його…

51_1

51_2

На невеличкій ділянці височить масивна скорботно-монументальна вежа зі зрізаною верхівкою, радше схожа на братську усипальницю. Головний фасад, звернутий на схід, розрахований на сприйняття з далекої відстані своїм лаконічним і масштабним членуванням. У центрі – високий восьмикінчастий хрест із терновим мученицьким віночком у середохресті – таке своєрідне поєднання православного й «кельтського» хрестів. Стіни мавзолею вимуровано з жовтої київської цегли, деталі – з бетону. А вся композиція мавзолею й окремі деталі красномовно нагадують попередні твори В. Городецького.

52_1

52_2

Інтер’єр таємничого мавзолею з його нерозгаданою символікою розкрито на всю висоту, і світло струмує згори, м’яко вимальовуючи біле рельєфне розп’яття, що було по центру, скульптурний фриз у стилі модерн та… порожні гробовища. Їх три: широкий і вищий посередині та два менші обабіч. За часів більшовицького безвір’я оббирання поховань препишно розквітло. Найкращі, найбільші мавзолеї, вивищуючись над рештою поховань, уже в 1920-ті рр., коли влада руйнувала церкви, стали об’єктами мародерства. Відтоді й стоять ці мавзолеї порожніми…

53_1

53_2

Повернувшись до невеличкого майданчика перед Вознесенською церквою, ступимо кілька десятків кроків вгору – широкою асфальтованою дорогою. Там, праворуч, попід крутосхилом і старезними кленами, стоять кілька мавзолеїв. Звернімо увагу на один із них – теж забутий, проте іменний. І тут міська леґенда називає автором архітектора В. Городецького. На таку ймовірність вказують і незвичність обрисів, і – особливо – декор. Останній виконано в мавританському стилі, оздоблення нагадують такі ж як на караїмській кенасі в Києві. Над дверима – напис невисокого рельєфу: «Александра и Маріи Тышевичъ». Як подають адресні довідники початку ХХ ст., лікар Олександр Костянтинович Тишевич, дворянин, мешкав на вулиці Кузнечній, 30, де приватно лікував від «нервових та душевних хвороб».

54_1

54_2

А тепер попрямуємо на протилежний бік Байкової вулиці – до Старого Байкового кладовища – до найвищої його ділянки, розташованої за мурованою стрілчастою брамою з бічною хвірткою. Проминувши згадану хвіртку, одразу ж повертаємо праворуч від центральної доріжки і, маневруючи поміж огорож, просуваймося вглиб ділянки, де невдовзі з’явиться масивний темний об’єм старого мавзолею. Це – один із найбільш оригінальних і колись помітних надгробків на цій ділянці. Міські перекази пов’язують його з прізвищем Вітте й авторством В. Городецького.

56

Сто років тому в Києві мешкало кілька родин зі схожими прізвищами, одначе різного походження: де-Вітт, фон Вітт, Вітт, де Вітте, фон Вітте, Вітте. Хто з них упокоївся тут, поки що невідомо.

Головною, помітною здалеку деталлю цього мавзолею був гострий ґотичний шпиль. На жаль, цей шпиль не зберігся. Лише над порталом і досі підноситься скульптурна постать янгола-охоронця, який не зупинив безвірників-бузувірів, що пограбували й знищили поховання…

На цьому сьогоднішню подорож Байковим кладовищем і знайомство з мавзолеями завершуємо, адже не гоже довго набридати тим, хто знайшов тут свій спокій. А з іншими творіннями Владислава Городецького, в тому числі й мавзолеями, можна ознайомитись на сторінках путівника «13 київських зустрічей із Городецьким».




© 2006—2017 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація