ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Про тваринН.В. Гоголь «Петербургские повести»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Казки Скандинавії»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерОлесь Ільченко «Наші птахи»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Казки Японії»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Інна Волосевич «Про хлопчика»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Ян Твардовський «Ще одна молитва»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Ростам і Сохраб»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Три казочки у в'язочку»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Один день із життя письменника: Галина Малик RSS

20 вересня, 2012

 

Ви вже чуєте крик чайок і бакланів? І ще – аромат вранішньої кави? Саме це вже за мить чекає на вас у рубриці «Граней-Т» «Один день із життя письменника». Сьогодні разом із письменницею Галиною Малик ми відпочиваємо на узбережжі Чорного моря устаровинному болгарському Cозополі, годуємо корморанів, ловимо мідії, робимо із них салат і знайомимося із людьми, які вміють танцювати на розпеченому вугіллі.

Я прокидаюся о сьомій ранку. Прокидаюся від крику чайок та бакланів. Останніх тут, у маленькому приморському містечку Созополі на узбережжі Чорного моря в Болгарії, називають корморанами.

Передовсім я виходжу на лоджію, щоб привітатися з ними і з морем. А воно, море, – ось тут, поруч.

1

І мій знайомий корморан – бай Ганьо – теж уже тут. Він чекає від мене сніданку.

– Зажди, – кажу я йому. – Я ще не пила вранішньої кави! Ось зараз вип’ю – і за рапанами!

2

А під моїм балконом вже зібралися созопольські кавомани.

3

Вони тут кожного ранку п’ють каву. Бо кавовий автомат – через дорогу.

Отож швидко випиваю порцію чудової запашної гарячої кави, хапаю маску і – в море! На моєму маленькому пляжику ще немає нікого.

Тільки корморани визбирують мідій, які вночі море викинуло на берег.

4

Та ще сюди вранці приходить колишній пірат. Він щось постійно шукає між каменями. У нього довге волосся, заплетене в косу і густа чорна борода.

5

Набравши досить мідій, я вертаюся додому.

Дев’ята година, можна снідати!

Я чищу і готую мідії. Роблю з них салат. Печу на електричній скарі перець і помідори. Дуже смачно!

6

7 

Але їсти мідії треба дуже обережно, щоб не зламати зуба! Бо в них трапляютьсяось такі малесенькі, але справжнісінькі перлинки!

8

До 12 години я працюю за комп’ютером, з яким не розлучаюся навіть на відпочинку.

А потім – трохи сумна подія – від’їжджають мої друзі, які провели разом зі мною майже півмісяця (Галина Малик відпочивала у Созополі разом із письменницею Лесею Ворониною та мовознавцем Ларисою Масенко. – Ред.). Це були чудові дні, адже ми побачили старовинне болгарське село і навіть танець нестінарів – людей, які вміють танцювати на розжареному вугіллі!

9

10

Провівши друзів,

11

я повертаюся додому повз міський пляж,

12

який майже порожній, адже сьогодні сильний східний вітер, тому на морі великі хвилі. А коли хвилі великі, рятувальники не дозволяють нікому заходити в море.

Потім переходжу на інший бік Созополя – до причалу, або «кею», як мелодійно зовуть його болгари.

Сюди саме прибуває ракета з Варни. І її зустрічають полісмени – посля теракту в Бургасі вони обов’язково чергують на причалі.

13

Зате на «моєму» пляжі – дзеркальне море!

14

Сумувати мені довго не доведеться, адже о 14:00 приїжджає ще одна моя подруга – перекладачка з Японії Юко Тогасі.

15

Ми обідаємо у моєї приятельки, поетеси Діді – вона приготувала потатник – баницю з картоплею, овечим сиром і кропом!

16

А по обіді ми вирушаємо з Юко знайомитися з Созополом.

17

18

19

Ось на цьому острівці, що прямо перед моїм будинком, колись була військова база. Зараз там пустка. А старий будинок увечері нагадує мені гоголівський панський будинок. Так і здається, що ось зараз у котромусь із вікон з’явиться панночка, замучена злою мачухою.

20

Один з музеїв Созопола – етнографічний.

21

Восьма година. Вечоріє. Ми повертаємося вечірнім містом. А воно таке ж чарівне, а може, навіть ще чарівніше, ніж удень.

22

23

На добраніч, Созополе!

 

Галина Малик

Читайте також: 

Один день із життя письменника: Оксана Лущевська

Один день з життя письменника: Галина Вдовиченко

Один день з життя Олеся Ільченка. Бруйяр… нюаж…

Один липневий день Степана Процюка 

Один день із життя письменника: Ірен Роздобудько

Один день із життя письменника: Леся Воронина

Один день із життя письменника: Іван Андрусяк

 

 




© 2006—2017 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація