ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Олесь Ільченко «Наші птахи»«Казки Скандинавії»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»«Три казочки у в'язочку»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»Інна Волосевич «Про хлопчика»Про тваринЛеся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Ростам і Сохраб»«Українська графіка першої третини ХХ століття»«Казки Японії»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Один день із життя письменника: Галина Малик RSS

20 вересня, 2012

 

Ви вже чуєте крик чайок і бакланів? І ще – аромат вранішньої кави? Саме це вже за мить чекає на вас у рубриці «Граней-Т» «Один день із життя письменника». Сьогодні разом із письменницею Галиною Малик ми відпочиваємо на узбережжі Чорного моря устаровинному болгарському Cозополі, годуємо корморанів, ловимо мідії, робимо із них салат і знайомимося із людьми, які вміють танцювати на розпеченому вугіллі.

Я прокидаюся о сьомій ранку. Прокидаюся від крику чайок та бакланів. Останніх тут, у маленькому приморському містечку Созополі на узбережжі Чорного моря в Болгарії, називають корморанами.

Передовсім я виходжу на лоджію, щоб привітатися з ними і з морем. А воно, море, – ось тут, поруч.

1

І мій знайомий корморан – бай Ганьо – теж уже тут. Він чекає від мене сніданку.

– Зажди, – кажу я йому. – Я ще не пила вранішньої кави! Ось зараз вип’ю – і за рапанами!

2

А під моїм балконом вже зібралися созопольські кавомани.

3

Вони тут кожного ранку п’ють каву. Бо кавовий автомат – через дорогу.

Отож швидко випиваю порцію чудової запашної гарячої кави, хапаю маску і – в море! На моєму маленькому пляжику ще немає нікого.

Тільки корморани визбирують мідій, які вночі море викинуло на берег.

4

Та ще сюди вранці приходить колишній пірат. Він щось постійно шукає між каменями. У нього довге волосся, заплетене в косу і густа чорна борода.

5

Набравши досить мідій, я вертаюся додому.

Дев’ята година, можна снідати!

Я чищу і готую мідії. Роблю з них салат. Печу на електричній скарі перець і помідори. Дуже смачно!

6

7 

Але їсти мідії треба дуже обережно, щоб не зламати зуба! Бо в них трапляютьсяось такі малесенькі, але справжнісінькі перлинки!

8

До 12 години я працюю за комп’ютером, з яким не розлучаюся навіть на відпочинку.

А потім – трохи сумна подія – від’їжджають мої друзі, які провели разом зі мною майже півмісяця (Галина Малик відпочивала у Созополі разом із письменницею Лесею Ворониною та мовознавцем Ларисою Масенко. – Ред.). Це були чудові дні, адже ми побачили старовинне болгарське село і навіть танець нестінарів – людей, які вміють танцювати на розжареному вугіллі!

9

10

Провівши друзів,

11

я повертаюся додому повз міський пляж,

12

який майже порожній, адже сьогодні сильний східний вітер, тому на морі великі хвилі. А коли хвилі великі, рятувальники не дозволяють нікому заходити в море.

Потім переходжу на інший бік Созополя – до причалу, або «кею», як мелодійно зовуть його болгари.

Сюди саме прибуває ракета з Варни. І її зустрічають полісмени – посля теракту в Бургасі вони обов’язково чергують на причалі.

13

Зате на «моєму» пляжі – дзеркальне море!

14

Сумувати мені довго не доведеться, адже о 14:00 приїжджає ще одна моя подруга – перекладачка з Японії Юко Тогасі.

15

Ми обідаємо у моєї приятельки, поетеси Діді – вона приготувала потатник – баницю з картоплею, овечим сиром і кропом!

16

А по обіді ми вирушаємо з Юко знайомитися з Созополом.

17

18

19

Ось на цьому острівці, що прямо перед моїм будинком, колись була військова база. Зараз там пустка. А старий будинок увечері нагадує мені гоголівський панський будинок. Так і здається, що ось зараз у котромусь із вікон з’явиться панночка, замучена злою мачухою.

20

Один з музеїв Созопола – етнографічний.

21

Восьма година. Вечоріє. Ми повертаємося вечірнім містом. А воно таке ж чарівне, а може, навіть ще чарівніше, ніж удень.

22

23

На добраніч, Созополе!

 

Галина Малик

Читайте також: 

Один день із життя письменника: Оксана Лущевська

Один день з життя письменника: Галина Вдовиченко

Один день з життя Олеся Ільченка. Бруйяр… нюаж…

Один липневий день Степана Процюка 

Один день із життя письменника: Ірен Роздобудько

Один день із життя письменника: Леся Воронина

Один день із життя письменника: Іван Андрусяк

 

 




© 2006—2018 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація