ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»Вітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»Ян Твардовський «Ще одна молитва»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Олесь Ільченко «Наші птахи»Про тваринВолодимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»«Казки Японії»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»Інна Волосевич «Про хлопчика»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»«Три казочки у в'язочку»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»«Казки Скандинавії»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер«Ростам і Сохраб»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Чи потрібні українські книжки в Запоріжжі? RSS

19 жовтня, 2009

 

Цього тижня в рамках конкурсу «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу» та конкурсу «Золотий лелека» у Запоріжжі пройшли зустрічі з Лесею Ворониною.

Зустрічі відбулися у Запорізькому національному університеті, Запорізькому Січовому колегіумі, Запорізькому педагогічному коледжі та книжковому магазині «Аріель».

Ось як відгукнулися про зустріч у Запорізькому Січовому колегіумі:

«Зустріч із талановитою та всебічно розвиненою людиною завжди цінна. Такою стала і розмова з дитячою письменницею Лесею Ворониною. Пані Леся вміє підібрати слова, зрозумілі для малечі, зануритися у світ дитини, побачити навколишнє її очима. Саме тому її книжки такі цікаві. Дітлахам Січового колегіуму надзвичайно сподобалася і сама пані Леся, і її книжки.

Це було видно і з зацікавлених поглядів п’ятикласників, і з того, як дружно вони кинулися брати автографи. Дуже хочеться, щоби в наш час, коли місце теплих та добрих книжок все більше займає холодний сталевий розум комп’ютера, таких зустрічей було якнайбільше».

Заступник директора Запорізького  Січового колегіуму,

Віта Володимирівна Михайлова

Поділилася своїми враженнями і Леся Воронина:

«Чи потрібні українські книжки в Запоріжжі? Саме таке запитання я ставила собі, збираючись до Запоріжжя. Мабуть, спрацьовували давні стереотипи — мовляв, Схід і Південь України цілком зрусифіковані і українську мову там вивчають мало не з примусу. Важко скласти точне враження за один день, але кожна зустріч у цьому місті була для мене відкриттям.
Вже перше знайомство з викладачами та студентами-філологами Запорізького Національного університету переконало мене, що ці милі дівчата і хлопці добре орієнтуються в сучасній дитячій літературі, і так само як я вважають, що дітей не можна змусити полюбити українську мову і літературу — дитині має бути, передусім, цікаво. Приємно було пересвідчитися, що майбутні вчителі, редактори, літератори вміють самостійно мислити, мають власні думки з приводу  дитячої літератури і, гадаю, познайомлять своїх учнів зі справді захопливою сучасною дитячою прозою. До речі, попит на книжки видавництва «Грані-Т» був просто шалений. В усякім разі, у мене стомилася рука давати автографи, а кожен письменник знає, що ця втома — найприємніша.
– Коли ви придумали свою першу казку? - запитала мене симпатична дівчинка із Запорізького Січового Клегіуму, куди ми приїхали після університету.
І я зізналася, що це сталося в старшій групі дитячого садочка, під час тихої години, бо вдень я ніколи не могла заснути. Здається дітей це вразило — уявити що ця доросла і досить огрядна тьотя колись ходила в садочок їм було важко. Але, здається, це налаштувало малих на щирість і вони, відповідаючи вже на мої запитання, розповіли багато цікавого про своє життя.
Але найцікавіша для мене зустріч відбулася у Запорізькому педагогічному коледжі. Можливо тому, що тут я була найдовше і встигла побачити просторі кабінети з чудовими новими меблями, дізналася, що у директора важлива зустріч (виявилося, що він про щось радився з кількома дівчатками-студентками), головне, відчула, що сама атмосфера у цьому затишному, сповненому світла й чудових екзотичних рослин, домі налаштовує на гарний і веселий настрій.
А «нетипова» заступник директора пані Світлана Коваленко, яка працює в Коледжі 35 (!) років і все ще не втратила інтересу до своєї праці, змусила мене повірити у те, що й в українських навчальних закладах  працюють ентузіасти і новатори. Сама манера спілкування між викладачами й студентами — дивовижна. Бо я не чула наказового тону, повчань та «цінних вказівок». І дівчата, що зібралися у залі, хотіли знати про те, звідки беруться сюжети моїх книжок, кого з сучасних письменників я люблю, чому у школах вивчають депресивні й часто незрозумілі дітям твори. І ми разом намагалися знайти відповіді на ці майже риторичні запитання. Ну хіба можуть зрозуміти ці юні максималістки, що дуже часто шкільну програму формують для «галочки», через що наші діти  мають читати про те, як українців мучили, вбивали, визискували, брали в полон та робили їм ще багато різних капостей.
Врешті ми дійшли висновку, що виховувати у дітей комплекс жертви не можна. І що головне завдання сучасної дитячої літератури створити героїв, на яких дітям схочеться бути схожими. Героями наших книжок мають бути люди, які вміють перемагати, радіти життю й вірити, що на них чекає чудове майбутнє. Звичайно, я порадила дівчатам спробувати самим написати такі твори — динамічні, дотепні, сповнені неймовірних пригод і фантастичних, карколомних поворотів сюжету, і взяти участь у конкурсі «Золотий лелека».
І врешті, ввечері, ледь перебираючи кінцівками, ми з пані Любою Лазаревою, моєю вірною супутницею, яка знайомила запоріжчан з книжками видавництва «Грані-Т»,  опинилися в книгарні «Аріель», розташованій у самісінькому центрі міста, біля довжелезної, 13-кілометрової (найдовшої в Європі!) вулиці, вгадайте з якою назвою? Звичайно — Леніна! І тут я також переконалося, що українські книжки в Запоріжжі потрібні! І що кожна з працівниць книгарні, навіть, якщо їм складно розмовляти українською, знають і люблять ті дитячі україномовні книжки, що є в їхньому магазині. Приємно було пересвідчитися, що найбільшим попитом користуються саме «гранівські» книжки. Отже, після нашого бліц-туру ми повернулися до рідного Києва з глибоким переконанням у тому, що Схід України не так вже й відрізняється від Заходу. І люди тут живуть розумні й допитливі, і книжки вони люблять не менше, от тільки знають про сучасну українську літературу дуже небагато».

 

Дякуємо всім, хто допомагав нам в організації та проведенні цих зустрічей.  

«Від імені видавництва хотілося б висловити окрему подяку за теплий прийом та організацію зустрічей декану філологічного факультету Запорізького національного університету – Хомяк Тетяні Володимирівні, заступнику декана – Ніколаєнко Валентині Миколаївні, Світлані Коваленко, заступнику директора Запорізького педагогічного коледжу та директору Запорізького Січового колегіуму – Єршовій Валентині Ємільянівні.

Також дякуємо за теплі слова про наше видавництво, за любов до книги. Ми сподіваємося на плідну співпрацю з Вами і в майбутньому».

З повагою,

Тетяна Шахнік, директор видавництва «Грані-Т»

 




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація