ГРАНІ-ТИЗДАТЕЛЬСТВО ГРАНИ-Т
Олесь Ільченко «Пригоди динозавриків»Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності»Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка»«Казки Скандинавії»Олександр Макаров «Курс юного антиквара»Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет ТетчерВітаутас В. Ландсбергіс «Мишка Зіта»«Іоан Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення»«Ростам і Сохраб»Н.В. Гоголь «Петербургские повести»Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»Олесь Ільченко «Наші птахи»«Казки Японії»Ніна Воскресенська «Владар Країни Бажань»«Три казочки у в'язочку»«Україна-Японія: дерев'яна архітектура»«Українська графіка першої третини ХХ століття»Про тваринЯн Твардовський «Ще одна молитва»Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля»Інна Волосевич «Про хлопчика»«По одному віршу ста поетів (1235 р.)»Біблія «Для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями»«Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря»


Розсилка новин

Підписатися на розсилку







Бліц-інтерв'ю із Горщиком-з-кутею RSS

5 лютого, 2010

 

Любі наші маленькі та дорослі читачі!

Повернімося до конкурсу найкращих творів для дітей «Золотий лелека» 2008 року… У номінації «Середній шкільний вік» другу премію отримав «Горщик з кутею» за рукопис «Різдвяні повісті». Загадковий псевдонім, чи не так?

А тепер, коли Ви напевно бачили (а то й прочитали) нашу книгу «Різдвяні повісті» Оксани Лущевської, Валентини Вздульської, Гавріели Шапіро та Зоряни Живки (серія «Золотий лелека»), яка вийшла друком у січні цього року, ми Вас ближче познайомимо з «Горщиком з кутею», адже це чудові, талановиті, в міру серйозні та в міру дотепні, перспективні письменниці!

Доброго Вам читання!

Ваше Видавництво

 

 Гавріела Шапіро (Ксенія Сахацька)

- Чому Ви почали писати для дітей?
- Я змалечку любила дітей: бавила спочатку сусідських малюків. Потім випадково дізналася про долю дітей з неблагополучних сімей та почала їм допомагати. Не знати звідки в мене з'являлися нові й нові підопічні. Зараз деякі з них уже стали підлітками. Але вони все ще мені довіряють та називають найкращою подругою. Дехто навіть досі зве мене мамою, хоча за віком я жодним чином не підходжу на цю роль. Діти багато в чому надихають мене. Не лише вони вчаться в мене, а також я в них. Завдяки спілкуванню з малечею я зрозуміла, що дуже багато з того, що людина бере зі собою на все життя, закладається саме в дитинстві. Тому я вирішила писати для дітей. Мабуть, дорослим вже не дуже багато що можна сказати. Їх можна лише трохи розважити. Адже вони все знають самі й не потребують жодних вчителів чи порадників. А от діти завжди прагнуть поглинути щось нове. Головне – зацікавити. На жаль, сучасні діти "споживають" дуже багато непотрібної та спотвореної інформації. Мені би хотілося дати їм трохи світла. Адже не буває поганих дітей. Усі вони чисті та щирі. Тільки треба вміти їх любити…
- Що для Вас творчість?
- Писати я також почала змалечку. До речі, відразу почала з казок. Навіть не думала, що це стане для мене серйозним заняттям у дорослому віці. На жаль, всі мої дитячі казки загубилися. Але це нічого, напишу нові. Так от, творчість для мене, це не лише форма самовираження, але, я гадаю, справа мого життя. Принаймні так я до неї ставлюся. Це можливість сказати світові щось важливе. Хотілося би, щоб моя творчість принесла світло не лише в життя дітей, а ще й у життя дорослих, які не втратили своєї дитячості.
- Ваша коротка автобіографія і творча біографія?
- Я ніколи не знала, що писати в таких розділах. Хотілося б написати просто: "Нічого особливого". Але гаразд, щось напишу. Народилася я у Львові. Закінчила звичайну школу. Потім Університет імені І.Франка за спеціальністю слов'янська філологія в 2005 році. За спеціальністю не працювала й не працюю, бо ж письменництво – це не робота, а, як я вже писала, справа життя. Це щодо автобіографії. А творча біографія буде ще коротшою. Усе, що я писала в дитинстві, кудись зникло. Лишилися хіба що якісь дрібнички в шкільних альманахах. В якийсь момент мого життя, мабуть, в підлітковому віці, я помітила, що творчість настільки захоплює мене, що я не можу нормально сприймати реальний світ. Тому я припинила писати. Повернулася до свого покликання я лише кілька років тому. Друкувалася лише в інтернеті, аж доки не познайомилася із Зоєю. А потім потрапила на конкурс "Золотий Лелека". Ось і все.
- Як воно працювалося над "Різдвяними повістями"? Чи були якісь кумедні моменти?
- Якщо чесно, все було дуже буденно. Я писала, Зоя редагувала. Потім я виправляла, і знову Зоя редагувала. Я ставилася до цього, як до звичайної роботи над собою, над своєю творчістю загалом.
- Чи важко було готувати спільний проект, чому?
- Мені було не важко. Адже я працювала лише над своїм твором. Лише наприкінці ознайомилася з повістями дівчат. Усе інше робила Зоя…
- Наскільки сподіваною-несподіваною була перемога? Що вона значить для Вас?
- Для мене перемога була навіть дуже несподіваною. Я вже кілька разів посилала свої твори на різні конкурси, правда, меншого масштабу, але жодного разу нічого не вийшло. Навіть коли Зоя писала, що в нас є якісь шанси, я не дуже звертала на це увагу. Налаштувала себе на гірше, про всяк випадок. Коли ж дізналася… навіть не повірила. Ця перемога для мене дуже багато означає. Адже я давно мріяла стати справжньою письменницею, щоби мене видавали та читали. Тепер моя мрія починає здійснюватися. Сподіваюся, це лише початок.
- Як воно – зустріти співавторів аж на нагородженні?
-  Було дуже цікаво їх нарешті побачити. Хоча коли це сталося, мені здалося, що я знаю їх давно. Навіть не думала, що інтернет так зближує…
- Творчі плани та мрії...
- Планів у мене багато, а мрія лише одна. Хотілося б стати справжньою професійною письменницею та займатися лише улюбленою справою, а не тим, до чого мене змушує фінансова криза…

Валентина Вздульська

- Чому Ви почали писати для дітей?
- Серед моїх літературних уподобань одне з чільних місць завжди було відведене Андерсенові. Я знала, що якщо колись візьмуся за перо, то, як і він, писатиму казки, маючи цього автора за взірець. Мабуть, немало дитячих письменників з’явилися на світ у цей же спосіб. Справа в тім, що Андерсен запропонував дивовижну модель казок – писати універсально просто, глибоко і напрочуд зворушливо про найголовніше. Він міг зробити казку з чого завгодно – з голки, з квасолинки або вуличного ліхтаря. Це його дивовижне вміння бачити за буденними речами іншу реальність викликає безмежне захоплення.
- Що для Вас творчість?
- Про це можна говорити годинами. Але якщо двома словами, то особисто для мене творчість – це безмежне задоволення укупі з величезною напругою.
- Коротка автобіографія і творча біографія.
Народилася 1983 року в м. Фастові. Закінчила Національний університет «Києво-Могилянська Академія», магістр філології. Працювала диктором і редактором на фастівському радіо, кореспондентом в інтернет-виданнях, зараз – редактор в одному з київських інтернет-видань. Казки публікувалися у дитячих збірках видавництва «Свічадо» (Львів).
- Як воно працювалося над "Різдвяними повістями"? Чи були якісь кумедні моменти?
- Моє «Різдво для Ніни» й не підозрювало, коли писалося, що потрапить на якийсь конкурс, тим паче, до збірки. Як і більшість моїх текстів, казка припадала пилом десь в глибинах вінчестера. Аж тут приходить лист приблизно такого змісту: «Агов! Валю! В тебе є різдвяна казка, а тут є конкурс дитячої літератури «Золотий лелека». Я маю одну цікаву ідею!». Це була Зоя Жук, моя колежанка й подруга. Раніше я долучилася до кількох її літературних проектів. А ідея була в тому, щоб разом з такими ж авторами – які торують собі шлях у сфері дитячої літератури – укласти збірку різдвяних повістей/казок і відправити на конкурс. Призове місце в ньому означало б, що на полицях крамниць з’явиться якісно зроблена, красива книжка, і це стане ще однією цеглиною у справі відбудови в українській літературі різдвяних жанрів, несправедливо занедбаних.
- Чи важко було готувати спільний проект, чому?
- Мені нема чого жалітися. Я почувалася лише солдатом під командуванням вправного генерала: періодично надходили команди, які треба було вчасно і сумлінно виконувати, бо він цього залежав успіх цілої команди.
- Наскільки сподіваною-несподіваною була перемога? Що вона значить для Вас?
Перемога була перш за все радісною. Ми ще раз переконалися, що речі, які ми робимо разом із Зоєю, дійсно цікаві й потрібні.
- Як воно – зустріти співавторів аж на нагородженні?
Дивовижно. Із нашої «фантастичної четвірки» особисто знайомі були тільки ми із Зоєю. Побачити ж решту - як зняти маски опівночі на маскараді. Або ще таке відчуття, ніби обрані члени якоїсь таємної ложі на певному рівні посвячення перестають ховати обличчя один від одного. Відчуття спільної таємниці. Це зачаровує. Я дуже рада, що познайомилася з Оксаною і Ксенею. Це дуже світлі особистості. Тільки такі й мають творити літературу для дітей.
- Творчі плани та мрії...
Дуже прості – мати натхнення, сили й ідеї, щоб з Божої ласки писати далі.

Оксана Лущевська

- Чому Ви почали писати для дітей?
- Все почалось з прагнення Дива й бажання бачити всюди Світло, з пошуку Казки посеред буднів... Можливо, що захотілось ще трохи побути дитиною, хоч у глибині душі.
Мені у моїй творчості дуже допомогла ота перша критика, отримана від найкращої вчительки слова, непересічної письменниці й мудрої порадниці - викладача української літератури у моєму рідному УДПУ ім. Павла Тичини, Марини Степанівни Павленко. Саме з її легкої руки все й почалось.
- Що для Вас творчість?
- Постійний пошук і відкриття. Поставлене запитання і знайдена відповідь. Творчість – це також цікава праця, саморозвиток, самоорганізація, самодисципліна...
- Коротка автобіографія і творча біографія.
- Народилась у м. Тальному на Черкащині. Закінчила філологічний факультет Уманського державного педагогічного університету ім. П. Г. Тичини. За освітою – педагог.
Нині мешкаю в м. Пітсбург, штат Пенсильванія (США).
Співзасновниця  літературно-мистецького порталу «Захід-Схід» (разом з Тетяною Мельник та Даною Рудик).
Автор дитячого різдвяного детективу «Дивні химерики, або Таємниця старовинної скриньки» (Грані-Т, 2009) і поетичної збірки «Візії» (2008).
Лавреат конкурсів «Смолоскип», «Гранослов», «Витоки», «Рукомесло». Переможець ІІ-го Всеукраїнського конкурсу на кращі твори для дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку «Золотий лелека». 
Твори для дітей публікувались у збірниках «Казки Різдвяного Ангела» (Свічадо, 2008), "Святий Миколай" (Свічадо, 2008), «Малечі про цікаві речі» (Белкар, 2008), «Подорож у країну ввічливості»(Белкар, 2008), «Християнська читанка», «Сніжнокрилі янголи» (Свічадо, 2009), «Перед Божими яслами» (Свічадо, 2009), «Казки Божого саду» (Свічадо, 2009) а також у журналах «Світ дитини», «Велика дитяча газета», «Наша віра», «Крилаті», «Ангелятко» та ін.
 «Недитячий» творчий доробок надруковано у часописах «Сучасність», «Київська Русь», «Дзвін», «УЛГ», «Четвер», «Золота Доба», «УФО», «Садова – 27», «Січеслав» та ін.
- Як воно працювалося над "Різдвяними повістями"? Чи були якісь кумедні моменти?
- Я відверто хвилювалась, що назва казки «поведе» рукопис своїм шляхом. Маю досвід із різдвяним детективом «Дивні химерики, або Таємниця старовинної скриньки» (Грані-Т, 2009). Адже «химерики» таки дали про себе знати! Вже так «химерили», що інколи й слів бракувало! Тільки подумати: аж тричі десь «губився» лист з документами від видавництва…
Повість «Ворожіння на черевичках» ніяк «не витанцьовувалась»,  тож з нею справді було, наче у різдвяному ворожінні. Довелось самій незле похвилюватись за весь проект «Різдвяних повістей» загалом. Проте не хотілося непокоїти наш творчий колектив, тож я  намагалась не проявляти своїх емоцій.
- Чи важко було готувати спільний проект, чому?
- Ні, це було неважко. Повість прийшла до мене трішки раніше, ніж ми задумали проект. Отож, все склалось якнайкраще.
- Наскільки сподіваною-несподіваною була перемога? Що вона значить для Вас?
- Я читала у новинах видавництва, що наш рукопис вийшов у півфінал. Тож сподівалась перемоги. Проте до останньої хвилини таки були сумніви. Все ж могло трапитись… Коли ж я дізналась про перемогу, то відразу зателефонувала до Зої, щоб поділитись цією радістю. 
Перемога для мене має свій особливий сенс. Вона надихає мене на подальшу працю.
- Як воно – зустріти співавторів аж на нагородженні?
- Я прийшла першою до галереї, де мала відбутись церемонія нагородження. Тож з нетерпінням виглядала подруг-казкарок із моєї уяви. Було дуже приємно зустріти дівчат і нарешті «ровіртуалізуватись». До того моменту ми спілкувались лише через Інтернет.
Зустріч була прекрасною! Все було легко, невимушено, просто і тепло.
Було чудово –  так, наче ми всі вже неодноразово зустрічались. Як на мене, то ніхто з нас не був розчарованим.
- Творчі плани та мрії...
- Вони є… А для їх втілення потрібно просити у Бога сили, підтримки, натхнення, настрою та «крил».

Зоряна Живка (Зоя Жук)

- Чому Ви почали писати для дітей?
- Те, що я колись стану дитячим письменником, мені напророчив покійний Анатолій Костецький, його "пророцтво" підтримав Віктор Кава – обоє вели дитячу літературну студію "Вітрила" при Українському Домі, яку я відвідувала. Звісно, я їм не повірила. Мала тоді 15 років, і як усі підлітки, писала глибоко екзистенційні вірші про життя і смерть, і покликання поета… Але минуло якихось півтора роки і я таки написала свою першу казку – якраз волонтером працювала із дітьми з малозабезпечених родин, а коли спілкуєшся з дітьми, то завжди доводиться щось вигадувати.
Насправді ж у всьому винні "Хроніки Нарнії". Це книжка, яка визначила мою долю.
В дитинстві начитатися дитячих книжок мені не пощастило: вдома їх було мало, у книгарнях тоді теж було доволі порожньо, та й коштів батьки не мали – криза початку 1990-х. Тож, майже одразу після букваря я перейшла на пригодницьку й історичну белетристику. Й тут раптом у 16 років переді мною відкрився Світ Казки. Я просто закохалася по самі вуха… й по самі вуха влипла. Ось і досі, хоч минуло вже десятиліття, ніяк не відлипну.
За останній рік у школі й перший рік студентства перечитала добру сотню дитячих книжок: казки, фантастику, пригодницькі твори, сентиментальні повісті для дівчат… І зрозуміла, що дитяча література – це те, чим я хочу займатися все життя. Проте бачила себе аж ніяк не письменником, а критиком і дослідником – тобто "професійним читачем".
А писати власні твори я стала за принципом, запозиченим у К.С. Люїса: "Я написав ті книжки, які мені дуже хотілося прочитати, але їх не було". Якщо якась добра душа запропонує мені всі ті книжки, що хочу мати на своїй полиці, я знов охоче повернуся до громади читачів.
- Що для Вас творчість?
- З одного боку творчість для мене – то хороша гра. Гра, в яку ми бавимося з чоловіком кожної прогулянки. Це такий собі антидепресант і ліки від поганого настрою, коли допікають всілякі життєві дрібнички – йдеш на вулицю й шукаєш Казку: казку, яку розповідають вербові котики, осіннє листя, річка, міст, ліхтарі, дощ, туман, сонце, сміття під ногами…
З іншого боку творчість – то робота. Робота над собою, бо мало-що так відкриває відсутність чесноти терпіння, як намір написати велику повість або роман. І звісно, робота над стилем і словом. По суті – це єдина можливість не забути те, чого мене вчили в університеті, не дати мізкам заіржавіти.
- Коротка автобіографія і творча біографія.
- Народилася 5 травня 1983 року в м. Києві.
Закінчила Національний університет "Києво-Могилянська Академія" за спеціальністю "Філологія" (2006, магістр).
Заміжня. Мешкаю в м. Вінниця. Мрію про хату, повну дітей, а ще великого собаку, маленького поні, великий сад і маленький квітник.
Автор проекту "Різдвяна Антологія" (видавництво "Свічадо", Львів), упорядник відповідної серії святочних дитячих книжок: "Різдвяна ніч" (2006), "Святий вечір" (2007), "Казки Різдвяного Ангела" (2008) – коротше трохи здвинута на слові "РІЗДВО". Один із співорганізаторів мереженого літконкурсу "Різдвяне Диво" (2008). Тішу себе марнославною ілюзією, що через мій видавничий проект, виступи на радіо, в пресі й Інтернеті я таки доклала лапку до відродження святочної прози в сучасній Україні.
Крім того, я упорядник таких видань: "Мандрівка святого Миколая" (Львів: "Свічадо", 2007), "Святий Миколай: сценарії до свята" (Л.: "Свічадо", 2008), "Великоднє диво" (Л.: "Свічадо", 2009), "Казки з Божого саду" (Л.: "Свічадо", 2009, готується до друку), "Весняна книжка" (у співавторстві, Київ: 2009).
Автор передмов до низки дитячих книжок (в-во «Юніверс»):
З. Жук. Світ очима дитини (Захопливі та мудрі книжки Марії Ґріпе). // Ґріпе Марія. Ельвіс Карлсон: Казкова повість /Пер. зі швед. Г. Кирпи. – К. Юніверс, 2006
З. Жук. “Моє дитинство було в мені завжди…” // Гауґен Турмуд. Цепелін: Повість. / Пер. з норв. Г. Кирпи. – К. Юніверс, 2006
З.Жук. І вигадка, і правда про ангелів. // Люнд Ева-Марія. Викрадач ангелів: казкова повість. / Пер. з норв. Г. Кирпи. – К. Юніверс, 2007
Матеріали літературно-критичного характеру публікувалися у ряді часописів + ширяють просторами Інтернету…
На замовлення Православного Педагогічного Товариства (м. Київ) у 2008 році двічі читала авторський курс лекцій «Література для дітей у християнському вихованні» для студентів Педагогічних Курсів. (Проте ніяк не можу набрати буклет за цим авторським курсом – ледача.)
Переможиця конкурсу “Зимові візерунки дитячої творчості” (2002). Дипломантка літературного конкурсу «Гранослов-2005» (номінація: "Поезія"). Лауреатка І премії літературного конкурсу "Витоки"-2008 (номінація: "Дитяча література"). Лауреатка ІІ премії літературного конкурсу "Золотий лелека"-2008 (у співавторстві, за рукопис "Різдвяні повісті", номінація "Твори для дітей середнього шкільного віку").
Пишу вірші та малу прозу. До роману ще не достигла. Твори для дітей публікувалися у збірниках «Трікі-трілі-тон» (Харків: «Белкар-книга», 2006), «Для малят про звірят» (Х.: «Белкар-книга», 2006), «Найкращий подарунок» (Х.: «Белкар-книга», 2006), «Хмарки грають у квача» (Х.: «Белкар-книга», 2008), альманасі «Сонячна Мальвія» (2007), а також у часописах "Малятко", "Стежинка", "Зернятко", "Крилаті", "Наша віра", "Місіонар", "Життя", "Живе джерельце", "Пізнайко" та ін., звучали на радіо. "Недитячі твори" теж зрідка десь публікувалися та звучали.
За життєву і творчу науку глибоко вдячна Дмитру Чередниченку, й особливо, Галині Кирпі, що для мене, мов хрещена мама.
- Як воно працювалося над "Різдвяними повістями"? Чи були якісь кумедні моменти?
- Над "Різдвяними повістями" працювалося швидко. На початку вересня побачила, що не встигаю завершити ту велику пригодницьку повість, над якою працювала влітку – відпустка скінчилася, а я ще навіть не на середині. Це була доволі прикра несподіванка… Але дуже хотілося взяти участь у "Золотому Лелеці". Тоді я відшукала свою роздруківку з умовами конкурсу й побачила чарівний рядок: "…авторський колектив у складі до 5 осіб…".
І подумала: "Так, у мене є невеличка різдвяна повість… Валя десь у травні показувала мені чернетку повістини, де всі події завершувалися на Різдво… Ксені влітку я допомагала зредагувати повість, де теж усе на Різдво скінчилось… А Оксана кілька днів тому писала, що в неї накидана задумка нової (після "Химерників") різдвяної повісті… А що, як ми з "дівчатами" спробуємо подати колективний рукопис?"
Я написала листа. Дівчата одразу пристали на пропозицію й сіли швиденько допрацьовувати свої рукописи. Десь до кінця вересня ми то все зредагували. Потім по колу "сіли" вичитувати спільний рукопис.
Найскладніше було вигадати назву й колективний псевдонім. Нічого цікавого в голову не приходило. Ми думали-гадали, але до останнього моменту нічого не надумали. Тому, коли час уже притискав, бо я вже мала роздруковувати рукопис, аби надіслати його врешті решт... то згадала про збірку Ч. Діккенса "Різдвяні повісті" й вирішила: "Чим українці гірші? Будуть у нас в літературі теж свої "Різдвяні повісті!"
А "горщик-з-кутею" – то взагалі був експромт: якось же треба підписатися?
Найкумеднішим є те, що рукопис підписано "м. Київ", хоча ніхто з авторів не живе в столиці. В нас доволі широка географія: я колишня киянка, але півтора роки тому переїхала до Вінниці, до чоловіка, Валентина – працює в Києві, але мешкає у Фастові, Оксана – виросла в Тальному, вчилася в Умані, але вже п’ять років живе в США, а Ксеня – львів’янка. Але так як рукопис я мала пересилати з головного поштамту, що на Майдані Незалежності, тому роботу й підписали компромісним "м. Київ".
- Чи важко було готувати спільний проект, чому?
- Загалом, завдяки Інтернету – відстань не відчувається. Людина з іншого континенту стає такою ж близькою, як сусід по під’їзду.
- Наскільки сподіваною-несподіваною була перемога? Що вона значить для Вас?
- Для мене кожен успіх і кожна перемога – несподіванка й дар Божий.
Кожного разу, готуючи рукопис на якийсь конкурс викладаєшся на всі 100%, аби бути гідним перемоги, проте я завжди високої думки про своїх суперників. Я не просто вірю, а знаю напевне, що в Україні багато вартісних авторів, у тому числі й дитячих письменників, зокрема, і серед молоді.
А стати призером "Золотого Лелеки" для мене дуже важливо – це значить, що за кілька місяців я зможу поставити на поличку "Різдвяні повісті" українських письменників. Зможу рекомендувати цю книжку друзям на подарунок дітям.
Погодьтеся, що це доволі не справедливо, коли в багатющій українській літературі довший час відсутнє якесь літературне явище. В нас є багато різдвяних оповідань і легенд, дещо менше, але все ж доволі різдвяних казок, натомість досі всі різдвяні повісті можна було перерахувати на пальцях однієї руки, хоча й починався цей перелік від "Ночі напередодні Різдва" М. Гоголя.
Наш "горщик-з-кутею" не претендує на те, щоб стати українським Діккенсом, але все ж я певна, що ця книжка стане подією і для читачів, і для письменників, що звернуть увагу на новий для себе жанр. І можливо, за кілька років Україна подарує світові різдвяний бестселер не гірший за "Таємницю старого календаря" чи "Помаранчеву дівчинку" Ю. Гордера. Ось такі в мене далекосяжні плани та мрії.
- Як воно - зустріти співавторів аж на нагородженні?
- Приємно, що перемога в "Золотому Лелеці" дала нашому колективу нагоду зустрітися. Якщо з Валею ми знаємо одна одну вже чимало років і хоч вряди-годи гостюємо одна в одної, то Оксану та Ксеню досі я могла назвати старомодним словом "друзі за листуванням".
Уявляю який це був сюрприз для дівчат, які познайомилися лише під час роботи над рукописом.
- Творчі плани та мрії...
- Я зараз освоюю нові жанри. Мені цікаво спробувати все, теорію чого прочитала: від забавлянок і дражнилок до детективів. Абетки, легенди, психотерапевтичні казки, переказ для дітей житія святих, скоромовки та лічилки, фентезі, "кольорові казки" – все так цікаво. Кожен жанр ніби викликає тебе на змагання.
Але в далеких сховках комп’ютера на мене чекають чернетки початих творів і мовчки просять: "Май совість, доведи діло до кінця…"
Ну і крім того, я ініціатор і/або координатор кількох колективних проектів. Це і серії у видавництві "Свічадо" – щороку по книжці: "Різдвяна антологія", "День святого Миколая", "Великодня антологія". І серія "Християнська читанка", що її готуємо разом із Київським молодіжним православним братством святих князів страстотерпців Бориса і Гліба. І ще не "посватана" нікому з видавців "Скриня віршів"…
Тому дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти здоров'я – все встигнути.


 




© 2006—2019 Видавництво «Грані-Т»
Телефон/факс:
+380 44  200-12-57 (58, 59)

Україна 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10.
Ел. пошта: office@grani-t.info
Повна контактна інформація